Консульські відносини виникли значно пізніше дипло матичних відносин і споконвічно служили для досягнення інших цілей. В умовах розширення в середні століття еко номічних зв’язків торговці, знаходячись в іноземних дер жавах, усе частіше мали потребу в особливому захисті своїх інтересів. У XV–XVI століттях консульські відносини ста ли обов’язковим атрибутом міждержавних відносин. З кінця XVIII – початку XIX ст. правовий статус консульсь ких представництв і їхнього персоналу почали обговорюва ти в міжнародних, у тому числі у спеціальних консульсь ких договорах. З часом викристалізувалися основні розбіжності між дипломатичними та консульськими закладами. Діяльність дипломатичних представництв пов’язана в першу чергу з політичними аспектами міжнародних відносин, а кон 1 Див.: Там само. – Ст. 36. 158 Розділ 11 сульські представництва служать насамперед для підтрим ки та розвитку економічних і культурних зв’язків. На відміну від дипломатичного представництва, що здійснює свої функції на всій території держави, консульських пред ставництв однієї держави на території іншої держави може бути декілька, і тоді кожне з них виконує свої функції у вста новленому регіоні – консульському окрузі. Зрідка на кон сульські установи можуть бути покладені окремі функції дипломатичного представництва. Встановлення та підтримка консульських відносин між державами не завж ди супроводжується встановленням між ними дипломатич них відносин. Правове регулювання консульських відносин відрізняється від правового регулювання дипломатичних відносин. Останні спираються насамперед на кодифікацій ний акт – Віденську конвенцію про дипломатичні зносини 1961 р., а також на звичаї, що відіграють істотну, але все таки допоміжну роль. У сфері регулювання консульських відносин та визначення обсягу консульських привілеїв й імунітетів крім Віденської конвенції про консульські зно сини від 24 квітня 1963 р.1 не втрачають значення двосто ронні консульські договори та міжнародно правові кон сульські звичаї. Тому для з’ясування правового статусу кон сульського представництва звернення до двостороннього консульського договору (якщо такий укладено) є обов’яз ковим. Особливу категорію консульських установ складають позаштатні консули. Позаштатний консул не знаходиться на державній службі держави, яку представляють. Це, як правило, громадяни країни перебування, що виконують функції консула з доручення держави, яку представляють, за згодою держави перебування. Виконання таких функцій може бути як безкоштовним, так і за винагороду у вигляді консульських зборів, які консул за згодою держави, яку представляють, перетворює на свою користь. Практика України в підтриманні консульських відносин включає як участь у Віденській конвенції про консульські 1 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буро менського. – С. 134–148. Право зовнішніх зносин 159 зносини 1963 р., так і укладення двосторонніх консульсь ких договорів. Діяльність консульських представництв України в іноземних державах урегульована Консульським статутом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Консульські зносини та консульські представництва» з дисципліни «Міжнародне право»
