Особи, що користуються особистими дипломатичними привілеями й імунітетами, зазначені у Віденській конвенції про дипломатичні зносини. До них відносяться диплома тичні агенти та члени родини дипломатичного агента, якщо вони проживають разом із ним і не є громадянами держави перебування (с. 31, ч. 1 ст. 37). Особливу категорію склада ють особи, що не є дипломатичними агентами, але володі ють деяким обсягом особистих дипломатичних привілеїв й імунітетів. Відповідно до Віденської конвенції про дипло матичні зносини це насамперед члени адміністративно тех нічного персоналу дипломатичного представництва та чле ни їхніх родин, що живуть разом із ними, якщо вони не є громадянами держави перебування чи не проживають у ній постійно. Такі особи мають особисту недоторканність, не доторканність житла, імунітети від кримінальної юрис дикції, фіскальні привілеї й імунітети, імунітети від повин ностей, деякі митні привілеї. Імунітет від цивільної й ад міністративної юрисдикції поширюється на цих осіб під час виконання службових обов’язків. Далі, це члени обслуго вуючого персоналу, що користуються імунітетом у відно шенні дій, вчинених ними під час виконання службових обов’язків. Ці особи звільняються від податків, мита та зборів з одержуваного ними заробітку. Нарешті, домашні працівники дипломатичного й адміністративно технічного персоналу представництва, якщо вони не є громадянами держави перебування чи не проживають у ній постійно, звільняються від податків, мита та зборів з одержуваного ними заробітку. Особиста недоторканність є найважливішим диплома тичним імунітетом. Будь яке зазіхання влади на особу по сла з найдавніших часів розцінювалося як спрямоване без посередньо проти государя чи країни, яку він представляв. Правда, у минулому це не завжди було гарантією безпеки для самих послів. За чинним міжнародним правом гарантії 154 Розділ 11 особистої недоторканності складають серцевину правового статусу дипломатичного агента, а зазіхання на особисту дипломатичну недоторканність кваліфікуються як серйоз не правопорушення. Поняття особистої недоторканності досить складне. У загальному вигляді воно сформульоване у ст. 29 Віденської конвенції про дипломатичні зносини: «Особа дипломатич ного агента недоторканна. Він не підлягає арешту або за триманню у жодній формі»1. Як видно, ця норма форму лює широкі заходи захисту. У той же час це не означає, що влада країни перебування безсила проти дипломатичного агента у разі порушення ним законів. У коментарі Комісії міжнародного права до ст. 29 зазначено, наприклад, що на явність особистої недоторканності не виключає щодо дип ломатичного агента «ані заходів самооборони, ані заходів попередження, за виняткових обставин, здійснення ним злочинів чи проступків»2. Деякі автори, беручи до уваги практику, вважають, що можлива навіть тимчасова затрим ка іноземного дипломата, але без взяття його під варту, для запобігання злочину чи ліквідації наслідків зробленого ним тяжкого правопорушення3. Природно, що такі виключен ня із права на особисту недоторканність можуть виникнути лише за надзвичайних обставин. Відповідно до Положення про дипломатичні представниц тва та консульські установи іноземних держав в Україні осо биста недоторканність поширюється на голову дипломатич ного представництва, членів дипломатичного персоналу (п. 12), членів їхніх родин, що проживають разом із ними, за винятком членів родин громадян України (п. 14), співробіт ників адміністративно технічного персоналу та членів їхніх родин, що проживають разом із ними, за винятком громадян України й осіб, що постійно проживають в Україні (п. 15). 1 Аналогічна норма міститься в п. 12 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні від 10 червня 1993 р. 2 Док. ООН A/CN.4/245. – 1971. – 23 apr. – P. 150. 3 Сатоу Э. Руководство по дипломатической практике. – ОГИЗ Гос политиздат, 1947. – С. 175–178; Сандровский К. К. Право внешних сно шений. – К.: Вища школа, 1986. – С. 153. Право зовнішніх зносин 155 Особисті юрисдикційні імунітети. Особиста дипломатич на недоторканність тісно пов’язана з юрисдикційними іму нітетами, що містять у собі імунітет від кримінальної, ад міністративної та цивільної юрисдикції. Це не слід розумі ти як те, що дипломатичний агент перестає взагалі бути суб’єктом юридичної відповідальності. По перше, «імуні тет дипломатичного агента від юрисдикції держави пере бування не звільняє його від юрисдикції акредитуючої дер жави»1. Тому акредитуюча держава вправі притягувати своїх громадян до юридичної відповідальності, а приймаю ча держава вправі вимагати цього. По друге, за згодою ак редитуючої держави особу може бути позбавлено юрисдик ційного імунітету. Однак влада країни перебування не вправі самостійно позбавити її такого імунітету. Саме в цьо му сенсі юрисдикційні імунітети є абсолютними. Дипломатичний агент користується абсолютним імуніте том від кримінальної юрисдикції держави перебування. Це положення треба розуміти найбільш широко, як право дип ломатичного агента взагалі не брати участь у кримінально процесуальних діях у будь якій якості. Проте, за згодою дип ломатичного агента, він може бути допитаний як свідок2. Наявність імунітету від кримінальної юрисдикції не по роджує права порушувати кримінальні закони приймаючої держави. Порушення кримінальної справи та розслідуван ня владою держави перебування злочину, зробленого дип ломатичним агентом, не може бути поставлене в залежність від наявності в нього імунітету від кримінальної юрис дикції. Влада приймаючої держави вправі зажадати відкли кання дипломатичного агента, підозрюваного чи обвинува чуваного в здійсненні злочину або оголосити його persona non grata. Відомі випадки, коли акредитуюча держава да вала згоду на позбавлення імунітету від кримінальної юрис дикції країни перебування3. 1 Частина 4 ст. 31 Венской конвенции о дипломатических сношени ях от 18 апреля 1961 г. // Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. – С. 126–133. 2 Там само. – Ч. 2 ст. 31. 3 У 1997 р. за згодою Грузії до кримінальної відповідальності в США було притягнено співробітника посольства Грузії в США Г. Махарадзе, який скоїв дорожньо транспортний злочин, що спричинив людські жертви. 156 Розділ 11 Дипломатичний агент користується імунітетом від ци вільної юрисдикції держави перебування, який не є абсо лютним. Відповідно до ст. 31 Віденської конвенції про дип ломатичні зносини дипломатичний агент не має імунітетів у випадках: a) речових позовів, що відносяться до приват ного нерухомого майна, яке знаходиться на території дер жави перебування; б) позовів, що стосуються спадкоємства, відносно яких дипломатичний агент виступає як приватна особа; в) позовів, що відносяться до будь якої професійної чи комерційної діяльності, яка здійснюється дипломатич ним агентом у країні перебування за межами своїх офіцій них функцій. Недоторканність приватної резиденції, транспорту. «Приватна резиденція дипломатичного агента корис тується тією самою недоторканністю чи захистом, що і приміщення представництва»1. Термін «приватна рези денція» означає як місце постійного проживання диплома тичного агента, так і його тимчасову резиденцію (готельний номер, туристичний намет, трейлер і ін.) Недоторканністю користуються і засоби пересування (автомобіль, яхта й ін.). Особисті фіскальні привілеї й імунітети дещо відрізня ються від аналогічних імунітетів дипломатичного представ ництва, їх обсяг не обговорений положеннями національ ного законодавства: «Дипломатичний агент звільняється від усіх податків, зборів і мит, особистих і майнових, дер жавних, районних і муніципальних, за винятком: a) непря мих податків, які зазвичай включаються в ціну товарів чи послуг; б) зборів і податків на приватне нерухоме майно, що знаходиться на території країни перебування, якщо він не володіє ним від імені акредитуючої держави для цілей представництва; в) податків на спадщину та мит на спад коємство, що стягуються державою перебування і т. д.»2. Положення про дипломатичні представництва та кон сульські установи іноземних держав в Україні не згадує осо бисті фіскальні привілеї й імунітети. 1 Статті 22, 30 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. (Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. – С. 126–133). 2 Див.: Там само. – Ст. 34. Право зовнішніх зносин 157 Особисті митні привілеї. Держава перебування відповід но до прийнятих нею законів та правил дозволяє ввозити та звільняє від усіх мит, податків і зборів, за виключенням складських зборів, зборів за перевезення та подібних по слуг: a) предмети, призначені для офіційного використарн ня представництвом; б) предмети, призначені для особис того використання дипломатичного агента та членів його родини, що живуть із ним, включаючи предмети, призна чені для облаштування. Особистий багаж дипломатичного агента звільнюється від догляду, якщо відсутні достатні підстави думати, що він містить предмети, на які не поши рюються зазначені виключення, або предмети, ввіз чи вивіз яких заборонено законом чи регулюється карантинними правилами держави перебування. Такий догляд має відбу ватися лише у присутності дипломатичного агента або його уповноваженого представника
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особисті дипломатичні привілеї й імунітети» з дисципліни «Міжнародне право»
