Міжнародний повітряний простір охоплює простори, розташовані над водною поверхнею за межами територіаль них вод прибережних держав, а також простір над сухопут ною та водною територією Антарктиди1. Міжнародна прак тика виходить із того, що верхня межа повітряного просто ру не повинна перевищувати 100–110 км над рівнем океану, що можна вважати звичаєво правовою нормою. Повітряні польоти, за змістом сучасного міжнародного права, можуть робити повітряні судна, тобто літальні апара ти, що тримаються в атмосфері за рахунок взаємодії з по вітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від зем ної поверхні (Додаток 7 до Чиказької конвенції 1944 р.; ст. 15 Повітряного кодексу України). Отже, міжнародне повітря не право не регулює польоти ракет, об’єктів на повітряній подушці, а також об’єктів, що переміщуються по інерції, які не належать за визначенням до літальних апаратів. У міжнародному повітряному просторі діє принцип сво боди польотів. Він включає право будь якої держави здійснювати в міжнародному, тобто у відкритому, повітря ному просторі вільні та безперешкодні польоти будь яких повітряних суден, чому не повинні чинитися жодні пере шкоди. За загальним правилом здійснення польотів у міжнародному повітряному просторі може відбуватися як по встановлених повітряних трасах, так і поза ними. Свобода повітряного простору та польотів над відкритим морем, що виникла спочатку як міжнародно правовий зви чай, закріплена в ст. 2 Женевської конвенції про відкрите море 1958 р., а потім у ст. 87 п. 1 Конвенції ООН з морського 1 Антарктида відкрита для польотів цивільних повітряних суден усіх країн, що здійснюють їх відповідно до стандартів ІКАО. Військові літальні апарати з огляду на вимоги ст. 1 Договору 1959 р. можуть бути використані лише для наукових досліджень, в інших мирних цілях, а також на підставі ст. VII для контролю з повітря за дотриманням поло жень Договору. (Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. – С. 124–125). 132 Розділ 9 права 1982 р. Не порушуючи цю норму, держави можуть здійснювати спільні дії з обслуговування повітряних по льотів у деяких районах міжнародного повітряного просто ру, про що укладають спеціальні договори. Такі договори не створюють у їхніх учасників суверенних прав на відповідні простори та не можуть перешкоджати повітряним суднам інших держав користуватися цими районами. Але укладан ня аеронавігаційних угод, на підставі яких визначаються міжнародні повітряні траси, як правило, дозволяє уникати конфліктних ситуацій. Слід також мати на увазі, що в До датку 2 до Чиказької конвенції встановлені правила польотів над відкритим морем, що діють «без будь яких виключень». У разі транзитного прольоту над міжнародними протока ми припротокова держава, як це випливає з ч. ІІІ Конвенції ООН з морського права 1982 р., не повинна перешкоджати йому або призупиняти його. Літальні апарати мають дотри муватися правил прольоту. У деяких випадках правила та кого транзитного прольоту можуть бути закріплені в міжна родному договорі про режим протоки, наприклад у Конвенції 1936 р. про режим чорноморських проток (ст. 23)1. Архіпелажні держави на підставі ч. IV Конвенції ООН з морського права 1982 р. повинні забезпечити безперешкод ний транзит іноземних цивільних повітряних суден по спе ціально виділеним для цього повітряним коридорам. Надання права на транзитний проліт над материковою або острівною державною територією відноситься до вик лючної компетенції кожної держави. У повітряному просторі над відкритим морем повітряне суд но підпорядковується тільки юрисдикції держави реєстрації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Польоти в міжнародному повітряному просторі» з дисципліни «Міжнародне право»
