Поняття, принципи та джерела міжнародного повітряного права
Міжнародне повітряне право можна визначити як галузь міжнародного права, що регулює відносини між суб’єктами міжнародного права у зв’язку з використанням повітряного простору з метою міжнародних повітряних польотів. Пред метом регулювання міжнародного повітряного права є на самперед правопорядок, взаємовигідне використання по вітряного простору з метою міжнародних повітряних по льотів. Багато міжнародно правових норм, що визначають режим повітряного простору, як правило, мають кінцевим адресатом не тільки самі держави, але й численних інших власників авіаційної техніки. Це накладає на держави обо в’язок забезпечити однакове дотримання норм повітряного права своїми фізичними та юридичними особами. Міжнародне повітряне право ґрунтується на тих самих принципах, що і загальне міжнародне право, але має свої галузеві принципи: поваги повного та виняткового сувере нітету держав у межах їхнього повітряного простору; сво боди відкритого повітряного простору; забезпечення безпе ки міжнародної цивільної авіації. Найважливішими інсти тутами міжнародного повітряного права є інститут міжнародних польотів, інститут безпеки цивільної авіації. Міжнародно правове регулювання користування по вітряним простором міститься в декількох міжнародних договорах. 7 грудня 1944 р. в Чикаго були підписані Кон венція про міжнародну цивільну авіацію1, Угода про міжна родне транзитне повітряне сполучення й Угода про міжна родний повітряний транспорт, що поклали кінець деякій Міжнародно2правовий режим повітряного простору 129 правовій невизначеності, що зберігалася в питаннях міжна родного регулювання повітряних сполучень. Підтвердивши повний і винятковий суверенітет держав над своїм повітряним простором (ст. 1 Чиказької конвенції), угоди визнають існування на основі взаємності п’яти так званих свобод повітря, що включають: транзитні безпоса дочні польоти через територію іноземної держави; посадку в аеропортах на чужій території з некомерційними цілями – для техогляду, заправлення пальним тощо; висадження на чужій території пасажирів і вивантаження привезеного зі своєї території багажу, вантажів і пошти; прийняття на борт для перевезення на свою територію пасажирів, пошти і ба гажу з території іноземної держави; доставку на територію іноземної держави з будь яких третіх країн пасажирів, по шти, багажу, а також прийняття на борт пасажирів, пошти і багажу для доставки їх у будь яку третю державу. Чиказька конвенція визначає також порядок здійснен ня регулярних і нерегулярних польотів цивільної авіації, питання реєстрації повітряних суден і їхньої національної приналежності, вимоги до екіпажів, а також деякі інші питання міжнародного цивільного повітряного транспорту. Крім Чиказької конвенції, що є основним кодифікова ним актом у цій галузі, правовий режим повітряного про стору регулюється й іншими міжнародними договорами. У 1929 р. у Варшаві було підписано Конвенцію для уніфі кації деяких правил, що стосуються міжнародних повітря них перевезень. Її було доповнено Гаазьким протоколом 1955 р. про вимоги до оформлення перевізної документації. У 1971 і 1975 роках у ці документи були внесені значні зміни Гватемальським протоколом і Монреальськими протокола ми. Гвадалахарська конвенція 1961 р. поширила положен ня Варшавської конвенції на випадки, коли юридичний і фактичний перевізники не збігаються. У 1948 р. в Женеві була прийнята Конвенція про міжна родне визнання прав на повітряне судно. За умови, що ці права мають бути встановлені та зареєстровані відповідно до законодавства держави реєстрації повітряного судна, вони 1 Див.: Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменсь кого. – С. 115–120. 130 Розділ 9 включають: право власності, право власника судна придба ти його у власність за договором купівлі продажу; право ко ристування судном за договором довгострокової (більше 6 місяців) оренди; іпотеку, заставу й ін. аналогічні права, що виникають за згодою сторін для забезпечення боргу, а також право на винагороду за пошук і порятунок повітряного суд на та питання накладення арешту і примусового продажу. Римська конвенція 1952 р.1 і Монреальський протокол до неї 1978 р. установили умови відшкодування збитків, заподіяних іноземним повітряним судном на поверхні третім особам, і страхування відповідальності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття, принципи та джерела міжнародного повітряного права» з дисципліни «Міжнародне право»
