Арктика є одним із найбільш важкодоступних просторів Землі. Більша частина Арктики ніколи не була постійно заселена, і люди довго не могли приступити до її освоєння. 1 Правовий режим Корінфського каналу встановлений виключно на основі внутрішнього законодавства Греції. Міжнародно2правовий режим морського простору 127 Тому більшість прийнятих державами актів суверенітету щодо Арктики та розташованих тут островів довгий час були не більше ніж формально необхідними. Початок ефективного освоєння північних просторів на межі ХІХ—ХХ століть привів до виникнення територіаль них спорів про приналежність арктичних островів (архіпе лаг Шпіцберген), а пізніше – до спроб деяких приарктич них держав проголосити суверенітет над значними просто рами Арктики шляхом створення так званих полярних секторів1. Ідею Радянського Союзу встановити кордони «по лярного сектора» 1985 р. підтримала Канада. Російська Федерація також вважає за необхідне проведення кордонів арктичного сектора і тим самим претендує на встановлення над ним свого суверенітету. Поширення державного суверенітету на морські просто ри Арктики за межами територіальних вод і виключної еко номічної зони не можна вважати правомірним. Міжнарод но правовий режим відкритого моря, як такий, що не підля гає державному привласненню, є загальновизнаним і в загальному, і в конвенційному міжнародному праві2. Кліма тичні умови Арктики, що технічно ускладнюють користу вання свободами відкритого моря в Північному Льодовито му океані, не можуть служити підставою для перегляду його статусу. Більшість держав, у тому числі чотири з шести приарктичних (Данія, Швеція, Норвегія, США), утриму ються від визнання секторального поділу Арктики. 1 1926 р. про свої суверенні претензії на арктичний сектор заявив Радянський Союз. 2 «Відкрите море відкрите для всіх націй, і ніяка держава не вправі претендувати на підкорення жодної частини його своєму сувереніте ту» (cт. 2 Конвенції про відкрите море від 29 квітня 1958 р. // Между народное право в документах / Сост. Н. Т. Блатова. – С. 495–504). «Жод на держава не має права претендувати на підпорядкування якої б то не було частини відкритого моря своєму суверенітету» (ст. 89 Кон венції ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. // Міжнародне пра во в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. – С. 109).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Питання про міжнародно-правовий режим Арктики» з дисципліни «Міжнародне право»
