Чинне міжнародне право, безумовно, визнає існування відкритого моря як простору з особливим міжнародно пра вовим режимом. Відповідно до ст. 1 Конвенції про відкрите море 1958 р. термін «відкрите море» охоплює «всі частини моря, які не входять ні в територіальне море, ні у внутрішні води будь якої держави». У Конвенції ООН із морського права 1982 р. відкритим морем названі всі частини моря, «які не входять ні у виключну економічну зону, ні в тери 1 Конвенція ООН з морського права 1982 р. // Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. – С. 90–114. 2 Конвенція ООН з морського права 1982 р. набула чинності 16 лис топада 1994 р. Україна не ратифікувала Конвенцію з морського права 1982 р. Міжнародно2правовий режим морського простору 113 торіальне море або внутрішні води будь якої держави, ні в архіпелажні води держави архіпелагу» (ст. 86). Становлення міжнародно правової свободи відкритого моря відбувалося поступово. До часу першої кодифікації морського права в Конвенції про відкрите море 1958 р. були закріплені свобода судоходства, свобода риболовства, сво бода прокладання підводних кабелів і трубопроводів, сво бода польотів над відкритим морем. Конвенція допускає існування й інших свобод, «що визнаються відповідно до загальних принципів міжнародного права» (ст. 2). Конвен ція ООН з морського права 1982 р. доповнила свободи відкритого моря двома новими: свободою будувати штучні острови та інші установки, що допускаються відповідно до міжнародного права, і свободою наукових досліджень (ст. 87). Свободами відкритого моря можуть користуватися всі держави, незалежно від того, чи мають вони морське уз бережжя. Свобода судноплавства та свобода польотів над відкри тим морем є найбільш повними в переліку свобод відкри того моря. Але, як і всі свободи відкритого моря, їх нада ють із врахуванням обов’язків держав дотримуватися пев них правил. Так, здійснення судноплавства має бути підпорядковане Міжнародним правилам попередження зіткнень судів у морі1. Польоти в повітряному просторі над відкритим морем здійснюються відповідно до норм міжна родного повітряного права2. Свобода прокладання підводних кабелів і трубопровода виникла як звичаєво правова, держави активно користува лись нею із середини ХІХ ст. У 1884 р. в Парижі була підпи сана перша багатостороння конвенція з охорони підводних телеграфних кабелів. Під час кодифікації міжнародного морського права свобода прокладання підводних кабелів і трубопровода була закріплена в ст. 26 Конвенції про відкри те море 1958 р. і статтях 112–115 Конвенції ООН з морсько го права 1982 р. 1 Международные правила предупреждения столкновений судов на море. – М., 1982. – 84 с. 2 Див. Розділ 9. 114 Розділ 8 Усі держави мають право прокладати по дну відкритого моря за межами континентального шельфу підводні кабелі та трубопроводи1. Ніхто не вправі заважати державі в реалі зації нею цієї свободи. Вона ж, у свою чергу, зобов’язана належним чином брати до уваги вже прокладені по дну моря кабелі та трубопроводи, не перешкоджати їх ремонту і, по можливості, не перешкоджати свободі судноплавства та риболовства2. Прибережна держава за певними виключен нями не може перешкоджати прокладанню або підтриман ню у справності іноземних підводних кабелів або трубопро водів на континентальному шельфі3. Визначення траси для проходження іноземних трубопроводів на континентально му шельфі здійснюється за згодою прибережної держави4. Розрив, пошкодження підводного кабелю або трубопрово ду тягнуть відповідальність власника відповідно до міжна родного права та національного законодавства. Свобода риболовства – це найдавніша та загальновизна на свобода відкритого моря. Масова експлуатація морсь ких живих ресурсів привела до необхідності встановлення з початку ХХ ст. міжнародно правових обмежень у галузі риболовства. Ці ж питання знайшли відображення під час кодифікації міжнародного морського права в 1958 і 1982 роках. Свобода риболовства означає, що всі живі ресурси відкритого моря знаходяться в загальному та рівному ко ристуванні всіх держав світу. Міжнародні договори, що 1 У Конвенції про відкрите море від 29 квітня 1958 р. ця норма сфор мульована дещо інакше: «Кожна держава має право прокладати по дну відкритого моря підводні кабелі та трубопроводи» (п. 1 ст. 26) (Между народное право в документах / Сост. Н. Т. Блатова. – С. 495–504). 2 Там само. – Ч. 3 ст. 26; п. 2 ст. 79 Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. // Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. – С. 90–114. 3 Пункт 2 ст. 79 Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. // Там само. – С. 90–114. У ст. 4 Конвенції про відкрите море від 29 квітня 1958 р. ця норма викладена без урахування права прибережної держа ви захищати морське середовище від забруднення з трубопроводів (Меж дународное право в документах / Сост. Н. Т. Блатова. – С. 495–504). 4 Пункт 3 ст. 79 Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. // Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. – С. 90–114. Міжнародно2правовий режим морського простору 115 укладаються в галузі користування такими ресурсами, не можуть завдавати жодним чином збитків державам, що не беруть у них участь. Але у випадках встановлення в міжна родних договорах обмежень із метою збереження ресурсів держави повинні дотримуватися цих обмежень. Свобода риболовства не торкається особливого режиму риболовства у виключній економічній зоні. В останні роки в міжнародному праві, особливо в Кон венції ООН з морського права 1982 р., свобода риболовства все більше розглядається крізь призму охорони тваринно го світу. З цією метою на держави покладено зобов’язання зберігати та керувати живими ресурсами відкритого моря1, а також вживати щодо своїх громадян заходи з метою за безпечення збереження таких живих ресурсів2. Реально за безпечити ці положення Конвенції виявляється досить складно, оскільки практично вони не знаходяться в галузі ефективного міжнародного контролю. До того ж ця норма не має прямої дії. У зв’язку із цим достатньо згадати нега тивну позицію низки держав щодо міжнародних обмежень китового промислу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття відкритого моря та його свободи» з дисципліни «Міжнародне право»
