Розвиток міжнародного права від найдавніших часів до Вестфальського конгресу
Становлення міжнародного права, як і права загалом, відбувалося з найдавніших часів. Уже на етапі родопле мінних відносин стали формуватися норми, що мали істотне значення для розвитку міжнародного права. Такі положення, як обов’язок дотримувати слово, навіть дане ворогові, чи рівність сторін у спорі, мають найдавніше по ходження. Причому вже тоді виконання багатьох норм спиралося на досить жорсткий соціальний примус. Без глуздо було б проводити паралелі між стародавнім і су часним правом і знаходити переваги останнього в наяв ності державного примусу. Слід визнати безсумнівне значення праправа й саме від нього вести відлік міжна родного права1. Хоча, звісно, споконвічно не було ніяко го розподілу права на міжнародне та внутрішнє (що зай вий раз підтверджує наявність загальних соціокультур них коренів). Саме в цей період виникли ті первинні правові змісти, що згодом збереглися й у міжнародному, і у внутрішньому праві й одержали назву загальних прин ципів права. Розвиток міжнародного права в перший і найдовший період його історії відбувався на основі переважно недовго вічних, хоча нерідко дуже активних зв’язків між держава ми, чиї інтереси до міжнародного спілкування були обме жені питаннями війни та миру. Більшість держав прагну ли створити світові імперії, що робило для них безглуздою побудову тривалих і стабільних міжнародно правових відносин. Саме тому держави підтримували лише ті відно сини, що обслуговували їхні тимчасові зовнішньополітичні 1 Такий підхід отримує все більше визнання в доктрині (див.: Курс международного права. В 7 т. — М.: Наука, 1989. — Т. 1. — С. 31), у тому числі у вітчизняній (Черкес М. Ю. Міжнародне право. — К.: Знан ня, 2003. — С. 21—2). Становлення та розвиток міжнародного права 21 інтереси: організацію зовнішніх зносин, правила війни, порядок захоплення територій, ведення про це переговорів і закріплення їх результатів у договорах, правила вирішен ня міждержавних суперечок. Міжнародне право цього періоду було переважно регіо нальним. Воно розвивалося самостійно в середземноморсь кому (переважно європейському) та в індокитайському ре гіонах. Так само відокремлено воно розвивалося згодом і в інших регіонах, залишаючись до часу відносно ізольованим від найдавніших центрів цивілізації — у Східній Європі, Центральній і Південній Америці, Центральній Африці. Через відсутність єдиних міжнародних відносин не було потреби у створенні єдиного міжнародного права. Тому нія ких зусиль для його створення в той час ніхто і не докла дав. Взаємний вплив регіональних міжнародних правопо рядків був епізодичним і мінімальним. Проте саме в цей період становлення міжнародного пра ва були закладені його підвалини, а між державами підтри мувалися ефективні для того часу міжнародно правові відносини. Головним їхнім недоліком була абсолютна та ніким не контрольована влада держав у міжнародних відно синах, що робило міжнародне право дуже слабким. Війни велися безперервно. Сила була основним і найголовнішим засобом розв’язання міжнародних спорів. Прагнення про тистояти цілковитій анархії в міжнародних відносинах при звело в Європі до скликання з ініціативи католицької цер кви починаючи з ХІІ ст. низки всесвітніх конгресів. Їхня робота залишалася в основному безрезультатною. Але не можна не зважати на консолідуючу роль цих зборів і зрос тання їхнього авторитету як органів міжнародних перего ворів. Тридцятирічна війна (1618—1648) остаточно розорила Європу. Стало очевидним, що світ потребує іншої органі зації взаємовідносин і вирішити це питання слід на до говірній, правовій основі, — таке рішення було прийнято в 1648 р. на Вестфальському мирному конгресі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розвиток міжнародного права від найдавніших часів до Вестфальського конгресу» з дисципліни «Міжнародне право»
