У повсякденному житті досить часто плутають поняття права та справедливості. Але з юридичного погляду це різні поняття, досить близькі за своєю суттю. Справедливість не є ні якоюсь особливою формою права, ні явищем, протилеж ним праву. Справедливість можна визначити як критерій оцінки позитивної чи негативної якості міждержавних чи міжлюдських відносин, у тому числі в галузі нормотвор чості, тлумачення договорів та їх застосування. Саме кри терій справедливості дозволяє відокремити рівноправні до говори від нерівноправних. При тлумаченні та застосуванні текстів договорів, як і за конів у національному праві, справедливість полягає в об міркуванні та взятті до уваги особливостей кожного конкрет ного випадку на відміну від правових принципів і норм, які завжди визначають лише загальний бік відносин і не охоп люють особливості кожної конкретної ситуації або спору. Між тим відносини виникають за різних обставин і бага то в чому різняться між собою. Внаслідок цього виникає потреба вжити принципи справедливості як елемент по м’якшення суворості загальної правової норми й індивіду альної оцінки становища сторін спору або обставин конк ретної ситуації. Проте на основі справедливості арбітраж або суд, який розглядає міжнародну суперечку, не може на свій розсуд ні заповнити прогалини в міжнародному праві, ні відмовитися застосувати належні статті конвенції, яка без посередньо регулює відносини, що є предметом суперечки. Але в деяких випадках міжнародне право дозволяє чи навіть приписує сторонам суперечки або арбітрам приймати рішен ня, керуючись принципом справедливості (так, п. 3 ст. 2 Статуту ООН встановлює, що члени ООН «вирішують свої міжнародні спори мирними засобами, так, щоб не піддава ти загрозі міжнародний мир, безпеку та справедливість»).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Право та справедливість» з дисципліни «Міжнародне право»
