Процесуальний порядок постановлення та проголошення вироку
З огляду на винятково велике процесуальне значення вироку як акту правосуддя, закон відзначає не тільки форму та зміст вироку, а й самий порядок його постановлення. Важливою умовою постановлення законного обґрунтованого та справедливого вироку є таємниця наради суддів. Вирок постановлюється в окремому приміщенні в нарадчій кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі. Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засідання та інших осіб не допускається. З настанням нічного часу суд має право перервати нараду для відпочинку. Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадчій кімнаті (ст.322 КПК). Таємниця наради суддів є однією із гарантій незалежності суддів, гарантією свободи внутрішнього суддівського переконання і підкорення лише закону. Порядок постановлення вироку в нарадчій кімнаті виключає сторонній тиск на суддів, створює необхідні умови для вдумливого вирішення питань про долю кожного з підсудних. Таємниця наради суддів сприяє підвищенню авторитету суду, посилює виховне значення вироку. Порушення таємниці наради суддів визнається істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке в будь-якому разі тягне за собою скасування вироку (п. 8 ч.2 ст. 370 КПК). Позиція судді, висловлена в нарадчій кімнаті, може бути відомою лише в двох випадках: 1) коли суддя, який залишився в меншості, письмово викладає свою окрему думку (ч.2 ст. 339 КПК); 2) коли ведеться провадження кримінальної справи по обвинуваченню судді в постановленні явно неправосудного вироку (ст. 375 КК). Нарада суддів відбувається під керівництвом головуючого. Головуючий ставить на вирішення суду питання, зазначені 227
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
в ст. 324 КПК в такій послідовності, в якій вони сформульовані в даній статті. При цьому він повинен ставити кожне питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь. При вирішенні кожного окремого питання ніхто із суддів не має права утриматися від голосування. Головуючий голосує останнім. Всі питання вирішуються більшістю голосів (ст. 325 КПК). Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку , яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає ( ч. 1 ст. 339 КПК). Коли під час наради при постановленні вироку суд визнав необхідним з’ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи, то він, не постановлюючи вироку, своєю ухвалою, а суддя – постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при цьому належить провадити в межах обставин, які викликали його відновлення. Після закінчення відновного судового слідства, залежно від його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до нарадчої кімнати, щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих обставин у суді виявилися неможливими, щоб постановити ухвалу (постанову) про направлення справи на додаткове розслідування (ст. 326 КПК). Розв’язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті, суд приступає до складання вироку. Виготовлення тексту вироку наперед не допускається. Вирок пише один із суддів, який брав участь у розгляді справи. Він викладається тією мовою, якою вівся судовий розгляд. Зазвичай вирок пишеться від руки. Тим часом закон не забороняє його написання в нарадчій кімнаті друкованим шляхом чи на комп’ютері. Важливо, щоб вирок складався з трьох частин – вступної, мотивувальної і резолютивної, а всі виправлення були застережені та підписані всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його (ст. 323 КПК). Вирок підписують усі судді. Суддя, який залишився в меншості, незалежно від того, виклав чи ні він письмово окрему думку, також зобов’язаний підписати вирок. Після підписання вироку судді негайно повертаються до залу засідання, де головуючий або один із суддів проголошує 228
Глава 7. Постановлення вироку
вирок . Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад судду, заслуховують вирок стоячи. Після проголошення вироку головуючий зобов’язаний роз’яснити підсудному, його законному представникові, а також потерпілому цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їхнім представникам зміст вироку, строк і порядок його оскарження та право подати клопотання про помилування. Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє (ст. 341 КПК). При виправданні підсудного чи звільненні від відбуття покарання або при засудженні його до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суд, якщо підсудний перебуває під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання (ст. 342 КПК). З метою забезпечення засудженому або виправданому права на оскарження вироку, копія вироку вручається їм у триденний строк після проголошення вироку. Якщо вирок складено мовою, якої не знає засуджений чи виправданий, йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку його рідною мовою, або мовою, якою він володіє (ст. 344 КПК). До набрання вироком законної сили головуючий або голова відповідного суду зобов’язаний дати дозвіл близьким родичам засудженого за їхнім проханням на побачення із засудженим, який перебуває під вартою (ст. 345 КПК).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Процесуальний порядок постановлення та проголошення вироку» з дисципліни «Судовий розгляд кримінальної справи»
