Вирок – згідно з пунктом дванадцятої статті 32 КПК – рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи. Це законодавче визначення вироку не охоплює всього кола питань, які вирішуються вироком. При визнанні особи винною у вчиненні злочину вироком суду обов’язково вирішується питання про призначення покарання або без призначення такого, доля цивільного позову, якщо такий розглядався у кримінальній справі тощо. Однак у ньому виражена головна суть вироку – особа може бути визнана винною у вчинені злочину вироком суду і лише вироком суду (ч.І ст.62 Конституції, ст. 15 КПК) в результаті судового розгляду. Таким чином, найважливіші ознаки, що характеризують вирок і відрізняють його від усіх інших процесуальних актів: 1) вирок – процесуальний акт суду, який постановляється в результаті судового розгляду; 2) ним вирішується питання про наявність чи відсутність злочину; 3)винність чи невинність підсудного у його вчиненні та про покарання, якщо винність останнього достовірно встановлена судом1. У системі судово-слідчих актів вирок займає особливо важливе місце. Він є результатом всієї попередньої процесуальної діяльності, актом, яким кримінальна справа вирішується по суті, у якому в найбільш повній формі реалізується основна функція суду – функція вирішення кримінальної справи, тоб______________ 1
то функція правосуддя. Вироком і тільки вироком суду особа може бути визнана винною у вчиненні злочину і піддана кримінальному покаранню. Вирок – акт державної судової влади. Суди України постановляють вироки ім’ям України (ст.321 КПК), тим самим держава Україна в особі суду дає правову оцінку і виражає своє ставлення до діяння та особи, якій це діяння поставлено у вину. Отже, вирок є актом застосування норм кримінального та кримінально-процесуального (іноді також цивільного та цивільно-процесуального) права. Після набрання вироком законної сили, він отримує силу закону, тобто стає обов’язковим для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України (ст.403 КПК). На відміну від закону, обов’язкового для всіх передбачених ним правовідносин, вирок, що набрав законної сили, має індивідуальний характер, він загальнообов’язковий у конкретній справі і зводиться лише до тих кримінально-правових чи кримінально-процесуальних відносин, які були предметом вирішення на судовому розгляді. Вирок, що набрав законної сили, має властивість винятковості. Винятковість вироку означає, що недопустиме провадження в кримінальній справі і постановлення вироку щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили (п.9 ч.І ст.б КПК). Розглядувана властивість вироку є процесуальним проявом принципу кримінальної відповідальності «non bis in iden» (« не двічі за одне і те ж»), закріпленого в формулюванні пункту 7 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: «Ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону і кримінально-процесуального права кожної країни», та в частині 1 статті 61 Конституції України: «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». Тільки після скасування вироку (як обвинувального, так і виправдувального), що набрав законної сили, можливий повторний розгляд цієї ж справи. При цьому винятковість ви197
Попелюшко В.О. Судовий розгляд кримінальної справи
правдувального вироку не може бути піддана сумніву по збігу одного року з дня набрання ним законної сили, коли виправдальний вирок уже не підлягає перегляду (ст. 400-6 КПК). Обов’язковість вироку, що набрав законної сили, в доказовому плані характеризується такою властивістю, як преюдиціальність. Преюдиціальне значення вироку проявляється, наприклад, у тому, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої відбувся вирок суду, в питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою (ст. 31 ЦПК). Неважливе і виключно процесуальне значення вироку. Вирок, по-перше, підбиваючи підсумок всієї передуючої йому процесуальної діяльності, забезпечує захист прав та законних інтересів усіх учасників процесу. По-друге, вирок визначає предмет та межі його оскарження, а звідси – предмет і межі розгляду справи в апеляційній, касаційній інстанції та при розгляді його в порядку виняткового провадження. По-третє, вирок, що набрав законної сили, -»програма» діяльності органів, які відають його виконанням. Крім правового, вирок суду має також виховне значення і вплив на підсудних, інших учасників кримінального процесу, присутніх у залі суду, широке коло громадян, які про нього дізнаються.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття, суть та значення вироку» з дисципліни «Судовий розгляд кримінальної справи»
