Для українських банків застава є чи не найпопулярнішим способом за' безпечення зобов'язань, оскільки загалом дає можливість оперативно відшко' дувати належні до сплати суми за рахунок заставленого майна (таке майно мо' же як продаватися, так і залишатися у власності кредитора в рахунок погашен' ня боргу). Застава – це досить складний правовий механізм. Нині вона зазви' чай передбачає накладення обмеження розпоряджатися майном (тобто мож' ливість передати майно у власність іншій особі або в користування ним), зали' шаючи за позичальником право використання цього майна у своїй діяльності. Це є логічним, адже заставлене майно здебільшого є необхідним для успішно' го ведення господарської діяльності позичальником, тобто отримання доходу (прибутку), за рахунок якого і будуть погашатися зобов'язання перед банком.
61
62 Часто саме з цією в кредит.
Передача майна в заставу регулюється правових актів, серед яких найважливішими
• Цивільний кодекс України; • ЗУ «Про заставу» (щодо всіх видів застав); • ЗУ «Про іпотеку» (щодо застави нерухомого • ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію жень» (щодо застави рухомого майна); • ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обмежень». Українське законодавство розрізняє два види застав: рухомого майна нерухомого майна. Кожен з цих видів має свої особливості тому нижче описаний окремо.
Під час кредитування застава виникає на підставі договору застави, сто' ронами якого є:
• з одного боку – заставодержатель, тобто особа, якій майно передають в заставу, • з іншого боку – заставодавець, тобто особа, яка передає в заставу на' лежне їй майно. Хоча зазвичай заставодавцем є боржник, у деяких ви' падках своє майно в заставу за боржника передає третя особа – майно' вий поручитель. Надалі під словом «заставодавець» розумітиметься са' ме боржник, про роль поручителів у цьому ж розділі йтиметься нижче.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Застава» з дисципліни «Кредитування: щотреба знати підприємцям»
