\Виконавче провадження є способом реалізації завдань, поставлених перед державною виконавчою службою, та є їх основною функцією. Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених Законом "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законами і рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець відкриває виконавче провадження за наявності достатніх законних підстав, передбачених ст. 18 Закону "Про виконавче провадження". До них належать: заява стягувача чи його представника про примусове виконання рішення; заява прокурора у випадках представництва інтересів громадян чи держави в суді, та інші випадки, передбачені законом. Державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, на підставі яких відкриває виконавче провадження, за наявності двох умов. По-перше, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Законодавчо визначено декілька строків пред'явлення виконавчих документів до виконання: — виконавчі листи та інші судові документи — протягом З років; — посвідчення комісій по трудових спорах — протягом З місяців; — постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, — протягом З місяців; — інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не встановлено законом. По-друге, документ повинен відповідати вимогам, передбаченим законодавством. У ньому зазначається: назва, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що його видали; дата і номер рішення, за яким він був виданий; найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб). Виконавчий документ повинен містити резолютивну частину рішення, дату набрання чинності та строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути обов'язково підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Державний виконавець у 3-денний термін з моменту надходження виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові повинно бути встановлено строк для добровільного виконання рішення (він не може перевищувати 7 днів, а у разі примусового виконання рішення про виселення — 15 днів), Постанова також містить попередження боржника про необхідність примусового виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до суду загальної юрисдикції у 10-денний термін. Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду в 3-денний строк. Водночас з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець проводить опис майна боржника і накладає на нього арешт, про що повинно бути зазначено у постанові. Копія означеної постанови повинна не пізніше наступного дня бути надіслана стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника чи за місцезнаходженням його майна. Якщо боржником є юридична особа, то ці дії відбуваються за місцезнаходженням постійно діючого органу чи майна. У випадках, коли рішенням передбачено виконання певних дій боржником, державний виконавець здійснює повноваження за місцем здійснення таких дій. Виконавчі дії щодо виконання рішення, яке не пов'язане з реалізацією майна боржника, проводяться не пізніше 2-місячного терміну з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Негайному виконанню підлягають рішення, що стосуються стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення, поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника та в інших випадках. Законом передбачено, що при невиконанні рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 10% від належної до стягнення суми або вартості майна боржника. У разі невиконання рішення немайнового характеру виконавчий збір складає 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника — громадянина і в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — із боржника — юридичної особи. Виконавчий збір — це певна грошова сума, яка стягується з боржника (фізичної чи юридичної особи) у разі невиконання рішення суду або інших органів (посадових осіб) у строк, встановлений для добровільного його виконання. Виконавчий збір не завжди підлягає стягненню. Так, наприклад, він не стягується зі страховиків, яті здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати відповідно до чинного законодавства. Статтею 73 Закону "Про виконавче провадження" визначені кошти, на які державним виконавцем не може бути звернено стягнення: ---на вихідну допомогу, що виплачується у випадку звільнення працівника; — на компенсацію працівникові за невикористану відпустку; — на компенсацію витрат працівнику на переїзд в іншу місцевість у зв'язку з переведенням туди на роботу, або на відрядження; — на матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; — на допомогу по вагітності та пологах; — на одноразову допомогу при народженні дитини; — на допомогу по догляду за дитиною; — на допомогу особам, які доглядають за 3 і більше дітьми у віці до 16 років — на допомогу на лікування; — на допомогу на поховання; — на дотацію на харчування. Стягнення не може бути проведено також із сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги, грошової компенсації за отримане обмундирування і вихідної допомоги у разі звільнення з військової служби і з ОВС. Крім того, законодавством передбачений перелік видів майна громадян, на який не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виконавче провадження» з дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»
