Особливості інвестування в товариство з обмеженою відповідальністю і в товариство з додатковою відповідальністю
Акціонерними товариствами в мініатюрі називають товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ). Порівняння ТОВ з акціонерними товариства невипадково, адже перші (ТОВ) були штучно створені наприкінці XIX століття німецькими юристами на вимогу потреб дрібного підприємництва шляхом поєднання в новій організаційно-правовій формі найбільш прийнятних для дрібного бізнесу ознак повного товариства (обов'язковість вирішення найбільш важливих питань за одностайного рішення усіх учасників товариства, обмеженість руху учасників, закритість товариства) і акціонерного товариства (обмеженість ризику учасників за результати діяльності товариства сплаченими вкладами, управління справами товариства за допомогою органів товариства, участь в управлінні справами товариства залежно від розміру частки учасника). Хоча в ТОВ присутні деякі елементи персонального об'єднання, однак воно належить до об'єднання капіталів, ознаки яких переважають у цьому товаристві. Правове становище ТОВ регулюється статтями 50—64 Закону України «Про господарські товариства», а також статтями 1—23, що стосуються усіх видів господарських товариств. • господарська організація корпоративного типу; • різновид господарського товариства з усіма притаманними останньому ознаками, включаючи наявність: статусу юридичної особи і власного майна (що належить на праві власності); • обов'язковість двох установчих документів — установчого договору та статуту; • обов'язковість двох фондів (статутного та резервного), вимоги до мінімального розміру, співвідношення та порядку формування яких встановлюються законом (мінімальний розмір статутного фонду дорівнює сумі, евівалентній 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки заробітної плати, діючої на момент створення товариства; резервний фонд не повинен бути менше 25 відсотків статутного фонду і формується за рахунок щорічних відрахувань у сумі щонайменше п'яти відсотків суми чистого прибутку товариства); • поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами та може бути будь-яким (рівним або різним); • відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім майном, що належить йому на праві власності; • відсутність у учасників товариства субсидіарної відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки; водночас учасники, які неповністю сплатили свої вклади, у передбачених установчими документами товариства випадках, несуть додаткову обмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства у розмірі несплаченої частини вкладу; • наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган — збори учасників, виконавчий орган — одноособовий директор або дирекція (може формуватися не лише з учасників, але й з найманих працівників), контрольний — ревізійна комісія (формується виключно з учасників товариства); • рішення зборами учасників приймаються зазвичай простою більшістю голосів (при цьому кількість голосів, що належить учаснику, має бути пропорційною розміру його частки у статутному фонді); а з питань, що потребують одностайності (визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; виключення учасника з товариства) — за згоди усіх обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: вносити основний і додаткові, (якщо лстанні передбачені установчими документами або оішенням зборів учасників) внески; • обмеження обов'язкової персональної участі лише випадками прийняття зборами учасників рішень з питань, щодо яких закон вимагає одностайності /визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів; внесення змін'до статуту; виключення учасника з товариства); - обмежений рух учасників; - припинення участі в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника — фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника — юридичної особи; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) виключення учасника з товариства; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) виділення частки учасника на вимогу кредиторів останнього, якщо для покриття його боргів не вистачає його (учасника) власного майна; • заборона відступлення не повністю сплаченої частки; • досить складний (порівняно з акціонерним товариством) порядок сплати вартості майна учасника ТОВ у разі його виходу із товариства: виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, та в строк до 12 місяців від дня виходу; при цьому на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю чи частково у натуральній формі; майно, передане учасником товариству на праві користування, повертається в натуральній формі без винагороди; крім цього, учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у році його виходу. До позитивних рис ТОВ належать: Для учасників-інвесторів • обмеженість ризику за негативні результати Діяльності товариства вартістю сплаченої частки, а якщо частка сплачена неповністю — обмеженість додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства в межах вартості несплаченої частки; • обмеженість персональної участі у веденні справ товариства (обов'язкова персональна участь учасників необхідна для вирішення питань, що потребують одностайності на зборах учасників; в решті питань рішення зборів учасників приймаються простою більшістю голосів за умови наявності учасників, що володіють у сукупності понад 60 відсотками голосів; управління поточними справам» товариства може здійснюватися найманим директором або дирекцією, сформованою не лише з учасників, а також із найманих працівників); • значно менша, ніж в АТ, публічність діяльності (за сучасним українським законодавством, якщо ТОВ не є емітентом облігацій підприємства, то воно не зобов'язано публікувати звіти про фінансово-господарські результати своєї діяльності); • можливість контролю з боку товариства за складом учасників за допомогою механізму відступ-лення частки та прийому у товариство спадкоємців померлих учасників і правонаступників-учасників -юридичних осіб, які зазнали реорагнізації; це забезпечує недопущення до участі у товаристві небажаних осіб; • можливість виключення з ТОВ учасника, який грубо порушує свої обов'язки перед товариством; • відсутність контролю з боку антимонопольних органів за створенням, діяльністю, реорганізаціє та ліквідацією ТОВ, за придбанням значних за розмірами часток у його статутному фонді, якщо товариство не належить до монополістів на ринку певного товару; • відсутність притаманних для учасників повното товариства і повних учасників командитного товариства обмежень конкурувати з товариством. До негативних ознак ТОВ належать: для учасників • обмеженість можливості акумулювати значні за розмірами кошти через неможливість застосування підписки на частки і обмежений рух учасників; • неможливість відступлення неповністю сплаченої частки; •загроза виключення з товариства у разі порушення обов'язків перед ним; • передбачена законом необхідність формувати ревізійну комісію у складі щонайменше трьох учасників товариства, що унеможливлює створення ТОВ у складі двох осіб; для кредиторів товариства: • обмеження можливості покриття боргів товариства лише за рахунок майна останнього, усунення від додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства його учасників, які повністю сплатили свої частки, й обмеження відповідальності учасників, які не повністю сплатили свої частки, розмірами несплаченої частки; зазначені обставини створюють для кредиторів ТОВ ризик неповного покриття заборгованості товариства. ТОВ нерідко ототожнюють із акціонерним товариством закритого типу. Ці товариства мають чимало спільних рис, що зумовлено належністю їх до об'єднань капіталів, а також створенням організаційно-правової форми ТОВ на базі використання прийнятних для малого біснесу рис АТ. До таких рис належать: • уже згадувана належність ЗАТ і ТОВ до об'єднань капіталів, для участі у яких досить зробити лише майновий внесок — сплатити частки або акції (з деяким й застереженнями щодо ТОВ, про які вже згадувалося); • наявність в обох згаданих товариствах основного капіталу, що іменується статутним, мінімальний розмір якого визначається законом; він поділяється на частки (в ЗАТ — акції), розмір яких визначається установчими документами; • можливість створення згідно зі ст. 1 Закону «Про господарські товариства» (далі — Закон) кількома засновниками (мінімум двома, оскільки, говорячи у множині про осіб, які можуть бути учасниками господарського товариства, цей закон не вказує їхню мінімальну кількість); при цьому засновниками (учасниками) можуть бути фізичні та/або юридичні особи, що мають відповідний обсяг пра-80- і Дієздатності; • обов'язкова наявність у ЗАТ і ТОВ поряд зі статутним фондом резервного (страхового) фонду, Розмір якого має становити не менше ніж 25 відсотків статутного фонду і відрахування до якого ма-'"гь здійснюватися у розмірі не менше ніж 5 відсотків чистого прибутку товариства (ст. 14 Закону); • статус юридичної особи, якого за українським законодавством господарські товариства набувають з моменту державної реєстрації; • відокремленість майна товариств, що належить їм на правах власності, від майна його засновників і учасників (акціонерів), а це своєю чергою зумовлює відокремленість відповідальності товариства і його учасників (акціонерів) за зобов'язаннями товариства та неможливості зарахування боргу товариства третій особі боргом останньої учаснику (акціонеру) цього товариства і навпаки; • щодо принципу відповідальності за своїми зобов'язаннями, то у ЗАТ і ТОВ вона обмежується лише наявним у них власним майном, а учасники (акціонери) за борги товариства власним майном не відповідають, а лише ризикують втратити можливість повернення своїх вкладів (вартості своїх акцій) у разі відсутності (недостатності) у товариства коштів (майна) для задоволення вимог кредиторів; • для обох товариств, що розглядаються, характерним є обмежений рух їхніх учасників: у ТОВ можливе відступлення частки, як правило, іншому учаснику товариства, якщо установчими документами не обумовлено інше; а в ЗАТ акції розподіляються лише серед його засновників, можливість відчуження акцій обмежується забороною розповсюджувати їх шляхом підписки та продавати/купувати на біржі; • ЗАТ і ТОВ відповідно до закону мають діяти на підставі двох установчих документів — установчого договору та статуту, зміст яких визначається законом (статті 4, 37, 51 Закону України «Про господарські товариства — далі Закону); • обидва зазначені товариства мають подібні принципи і органи управління: вищий орган — загальні збори учасників (акціонерів); виконавчий орган — правління (ЗАТ), дирекція чи директор (ТОВ); контролюючий орган — ревізійна комісія; • не допускається звільнення акціонерів ЗАТ і учасників ТОВ від повної сплати акцій (часток); строк для повної сплати обмежується одним роком; механізм відповідальності та наслідки за несвоєчасну сплату акцій (часток), згідно зі ст. 33 і ч. З ст. 52 Закону, однакові; • акціонери ЗАТ і учасники ТОВ мають подібні права (ст. 10 закону) і обов'язки (ст. 11 закону); • припинення діяльності та розподіл коштів (майна) цих товариств при їх ліквідації відбувається я загальному для усіх господарських товариств порядку (статті 19-21 закону); . обидва види товариств мають право випускати облігації, а також створювати дочірні підприємства, Лілії, представництва; .притаманна відкритим акціонерним товариствам публічність діяльності не обов'язкова для ЗАТ і ТОВ, якщо вони не є емітентами облігацій, що пропонуються для відкритого продажу. Подібність значної частини ознак ЗАТ і ТОВ не виключає, однак, їхньої відмінності. Це зумовлено наявністю у ТОВ окремих рис повного товариства, а отже, і простішою процедурою заснування та функціонування цих товариств, а саме: • якщо правове становище ТОВ визначається передусім Законом України «Про господарські товариства», а також Законами України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», то діяльність ЗАТ у зв'язку з наявністю у них акцій регулюється ще й законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»; • належність ТОВ до об'єднань капіталів певною мірою умовна, оскільки в ньому поєднуються риси акціонерного та повного товариств, а, отже, присутні елементи останнього (обов'язкова участь учасників у зборах, на яких вирішуються питання, що потребують одностайності); •у ЗАТ номінальна вартість акцій як найдрібніших часток статутного фонду має бути однаковою; у ТОВ же розмір часток учасників визначається установчими документами і може бути будь-яким; • ЗАТ і ТОВ відрізняються також мінімальним Розміром статутного фонду: в першому він має бути еквівалентним 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент заснування товариства, а в Другому —100 мінімальним заробітним платам; • статутний капітал ЗАТ на момент скликання установчих зборів має бути сплачений не менше ніж на –50 (ст. 31), а у ТОВ на момент його реєстрації — не менш як на ЗО відсотків (ч. 2 ст. 52 Закону); • частка акціонера у ЗАТ визначається кількістю акцій, що йому належать, а частка учасника ТОВ — установчими документами (найчастіше у відсотках до розміру статутного фонду); • якщо майнова участь акціонера в АТ обмежується повною сплатою акцій, то в ТОВ може бути передбачена (установчими документами чи рішенням зборів учасників) сплата додаткових внесків; • на відміну від АТ грошова оцінка негрошових внесків учасників ТОВ має затверджуватися всіма учасниками (це має фіксуватися в установчому договорі та статуті товариства) і тому тут небезпека завищення такої оцінки значно менша; •деякі відмінності у змісті установчих документів: статут ЗАТ, крім загальних для усіх господарських товариств відомостей, має містити також інформацію про акції: їхню номінальну вартість, види, кількість; наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій (ст. 37 Закону), а установчі документи ТОВ — відомості про розмір часток кожного учасника, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів (ч. 1 ст. 51 Закону); Чимало особливостей ЗАТ пов'язано з наявністю у них акцій, а саме: • необхідністю реєстрації випуску акцій; • веденням реєстру акціонерів; • забороною емісії акцій для покриття боргів АТ (збільшення ж статутного фонду ТОВ з цією метою не забороняється); • складнішою процедурою зміни статутного фонду ніж у ТОВ, особливо у бік зменшення, що обо-вязково має супроводжуватися гарантуванням акціонерам покриття пов'язаних з цим збитків; • різноманітністю форм збільшення (випуск нових акцій, обмін облігацій на акції чи збільшення номінальної вартості акцій) і зменшення статутного фонду (зменшення номінальної вартості акцій чи зменшення кількості акцій через викуп акцій у їхніх власників з метою анулювання акцій) — статті 38, 39 Закону; • можливістю для ЗАТ випуску привілейованих акцій, які гарантують фіксований розмір дивідендів, що дає змогу залучити додаткові кошти інвесторів; у ТОВ гарантування комусь з учасників отримання твердого розміру прибутку незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності товариства не допускається; • способом виходу з товариства: ЗАТ — через відчуження акцій, що належать акціонеру, а з ТОВ — відступлення частки іншому учаснику або третій особі (якщо це не заборонено установчими документами товариства) або сплатою самим товариством частки учасника, який подав заяву про вихід із товариства; • наявністю в учасника ТОВ права виходу з товариства у будь-який момент і обов'язком останнього сплатити належну йому частку; акціонер ЗАТ може зробити це лише позбувшись акцій, які йому належали; при цьому він не вправі вимагати від ЗАТ викупити його акції, якщо такий порядок не передбачений установчими документами товариства. Для ЗАТ характерна більша складність управління справами, що зумовлено такими чинниками: • зазвичай більш значною, ніж у ТОВ, кількістю учасників/акціонерів; • можливістю створення спостережної ради (ради товариства) як органу, що контролює діяльність правління ЗАТ, захищає інтереси акціонерів у перерві між загальними зборами, а також виконує деякі повноваження, делеговані йому загальними зборами; • колегіальним характером виконавчого органу ЗАТ (у ТОВ може бути обраний чи колегіальний орган (дирекція), чи одноособовий директор); • більш детальною регламентацією на законодавчому рівні діяльності органів ЗАТ і вимог до їхнього складу, ніж у ТОВ, хоча якість і ґрунтовність такого регулювання за українським законодавством значно поступається законодавству про торгові (господарські) товариства, в тому числі акціонерні, (Німеччини, США, тощо) і деяких постсоціалістичних країн Угорщини, Естонії, Російської Федерації та ін.); •встановленням обмеження для АТ щодо періодичності сплати дивідендів (один раз на рік за підсумками календарного року), тоді як у ТОВ така периодичность встановлюєтьсяся зборами учасників Загалом слід зазначити, що ЗАТ є більш складною організаційно-правовою формою здійснення підприємницької діяльності, ніж ТОВ, і тому більщ прийнятною для ведення значної за розмахом справи та з більшою кількістю учасників, ніж у ТОВ ЗАТ доцільно створювати у тому разі, якщо потрібно залучити інвестиції шляхом випуску привілейованих акцій та водночас обмежити коло акціонерів з перспективою, однак, перетворення ЗАТ на відкрите акціонерне товариство у майбутньому. Акціонерне товариство також доцільно створювати у тих випадках, коли започатковується страхова організація, засновники (а згодом — учасники) якої бажають обмежити свій ризик за можливі збитки межами сплачених часток, адже відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про страхування» використання організаційно-правової форми товариства з обмеженою відповідальністю для ведення страхової діяльності не допускається. Водночас виключення законодавцем можливості для засновників (учасників) ЗАТ передбачити в його установчих документах додаткові (порівняно із законом) обмеження щодо можливостті відчуження акцій третім особам позбавляє ЗАТ однієї зі своїх характерних і привабливих (для інвесторів, що бажають контролювати рух учасників) рис. Інвестування в статутний фонд, товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) пов'язане з більш значним ризиком, ніж у ТОВ. Це пояснюється тим, що учасники ТДВ несуть не лише ризик збитків за результати фінансово-господарської діяльності товариства у межах сплачених за акції сум, але й додаткову відповідальність, розмір якої, щоправда, обмежується установчими документами товариства, а щодо довірчих товариств (які мають діяти у формі ТДВ) — Декретом Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства»2. ТДВ має чимало спільних рис з ТОВ. Закон визначає ТДВ як господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки 1 Див.: Ч. 2 ст. 28 Закону України «Про господарські товариства в редакції Закону. «Про внесення змін до Закону України «Про господарські товариства» від 23 грудня 1997 р. 2 Див.: Відомості Верховної Ради України.— 1993. № 19.— .Ст. 207.
визначених установчими документами розмірів. учасники такого товариства ризикують своїми внесками у разі несприятливого перебігу справ, а також несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства належним їм майном в однаковому для усіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах товариства. Особливості правового становища ТДВ визначаються Законом України «Про господарські товариства» (ст. 65, а також статті 4, 11, 52— 64 з урахуванням особливостей, передбачених ст. 65). Можна виділити такі основні риси ТДВ: • господарська організація корпоративного типу; • різновид господарського товариства з усіма притаманними останньому ознаками відповідно до законодавства України, включаючи наявність статусу юридичної особи та власного майна, яке формується за рахунок вкладів учасників, виробленої продукції, отриманих доходів, набутого за рахунок останніх та на інших законних підставах майна; •установчі документи — установчий договір і статут; • обов'язковість статутного та резервного фондів, що мають відповідати встановленим законом вимогам щодо їхнього мінімального розміру і порядку формування (ці вимоги аналогічні вимогам до статутного та резервного фонду ТОВ); • поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним); • відповідальність товариства за власними повязаннями усім майном, що належить товариству на праві власності; • наявність органів управління, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства і його представництво у зовнішніх відносинах (із третіми особами): збори учасників — вищий орган, дірекція (колегіальний) або директор (одноособовий)- виконавчий орган, ревізійна комісія — контрольний орган; *субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств), або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їхніх вкладів; • подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (в т. ч. змісту установчих документів), зокрема: а) можливість формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства; б) обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві (вносити основний та додаткові внески, якщо останні передбачені установчими документами чи рішенням зборів учасників); в) обмеження обов'язкової персональної участі лише випадками прийняття зборами учасників рішень з питань, щодо яких закон вимагає одностайності (визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів внесення змін до статуту товариства; виключення учасника з товариства); г) можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників чи третім особам (якщо інше не передбачено установчими документами товариства); д) обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: • виключення учасника з товариства; • відступлення частки іншому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників або третій особі, якщо інше не передбачено установчими документами товариства; •спадкування частки учасника-фізичної особи або правонаступництва учасника-юридичної особи; е) припинення участі в товаристві можливе у разі: 1) смерті учасника-фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника-юридичної особи; 2) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; 3) виключення учасника з товариства; 4) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; 5) виділення частки учасника на вимогу кредиторів лстаннього, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна; є) порядок оплати вартості майна при виході учасника з товариства подібний до того, що встановлений для ТОВ. ТДВ притаманна більшість позитивних і негативних ознак, що характеризують ТОВ. Однак є певна специфіка: до позитивних рис ТДВ належать: для учасників товариства — можливість займатися тими видами діяльності, що заборонена для ТОВ (довірче управління майном, довірчі операції — для такого різновиду ТДВ, як довірче товариство', страхова діяльність2); для кредиторів такого товариства — більш значна, ніж у ТОВ, можливість покриття заборгованості товариства не лише за рахунок його майна, а й за рахунок майна його учасників; однак відповідальність учасників є обмеженою кратним розміром до внеска кожного учасника, тому не гарантує повної сплати боргів товариства; до негативних рис для учасників товариства належить наявність додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства в однаковому для усіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особливості інвестування в товариство з обмеженою відповідальністю і в товариство з додатковою відповідальністю» з дисципліни «Інвестиційне право»
