Кожну науку, як вже зазначалося, потрібно розглядати як певний процес дослідницької діяльності з відкриття та вироблення теоретично систематизованих знань про дійсність. Наука аграрного права України як комплексна та спеціалізована юридична наука також є процесом творчої дослідницької діяльності вчених-юристів. Саме завдяки їх самовідданій та наполегливій праці формується теоретичний рівень аграрно-правової науки — висуваються наукові гіпотези, формулюються поняття, категорії, створюються теорії та концепції розвитку аграрно-правових відносин, явищ та цілих правових інститутів та їх систем, а також розробляються практичні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання аграрних відносин, які, у свою чергу, генерують подальший розвиток вітчизняної аграрно-правової науки. В Україні у сфері аграрно-правової науки нині плідно працюють доктори юридичних наук і професори. Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В. 3. Янчук, заслужений представник української аграрно-правової науки, має понад 150 публікацій, брав участь у написанні 6 підручників з основ права, 2 підручників з радянського права. Під науковим керівництвом В. 3. Янчука та у співавторстві видано юридичні довідники для працівників сільського господарства 1968, 1972, 1982, 1986 рр., а також "Науково-практичний коментар Примірного Статуту колгоспу" 1988 р. 1963, 1968, 1978 рр. за ініціативою вченого та у співавторстві з ним видано "Збірники колгоспного законодавства", а в 1972 і 1979 рр. — "Збірники земельного законодавства". Важливе значення для становлення та розвитку аграрно-правової науки мали також підручники із земельного та колгоспного права, видані за редакцією автора1. У своїй дисертації В. 3. Янчук грунтовно дослідив проблеми матеріальної відповідальності сторін за договором МТС із колгоспом (1954 р.)2 та теоретичні проблеми кодифікації законодавства про колгоспи (1969 р.)3. Особливо слід відзначити внесок ученого в дослідження загальнотеоретичних проблем колгоспного права, здійснені у монографічній та дисертаційній формах4. Поряд із згаданими науковими працями, В. 3. Янчук грунтовно проаналізував правові питання відповідальності колгоспників за порушення трудової дисципліни, проблеми колгоспної власності та її правової охорони, правове становище спеціалістів колгоспів, соціальне страхування колгоспників тощо. Нині В. 3. Янчук досліджує теоретичні проблеми аграрного права в умовах здійснення аграрної та земельної реформ, проблеми правового забезпечення нових аграрно-правових інститутів тощо. Особливо треба підкреслити вагомий внесок В. 3. Янчука у підготовку першого в Україні підручника "Аграрне право України", який має вже 2 видання1. 2001 р. за редакцією В. 3. Янчука вийшов друком практикум з аграрного права України, в якому розглядаються особливості земельних відносин, зокрема земель сільськогосподарського призначення2. Вчений є також співавтором науково-практичного коментарю до ЗКЛ Крім того, В. 3. Янчук — ініціатор створення ряду наукових юридичних центрів та навчальних закладів, в тому числі в Національному аграрному університеті. Засновником науки та навчальної дисципліни з правової охорони природи в Україні є доктор юридичних наук, професор В. J1. Мун-тян. 1960 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Адміністративно-правова охорона колгоспної власності"4, в якій вперше в науці колгоспного права здійснив комплексне дослідження проблем адміністративно-правової охорони власності колгоспів. У монографічній формі вчений з'ясував правові питання діяльності міжколгоспних об'єднань5. Важливе значення для розвитку науки аграрного права має його наукове монографічне дослідження "Правова охорона фунтів Української PCP" (1965 р.)6 та колективна монографія (у співавторстві з Ц. В. Бичковою) "Правове регулювання водних відносин в УРСР" (1966 р.)7. В. Л. Мунтян дослідив також проблеми права колгоспної власності, правові форми відповідальності службових осіб колгоспів тощо. 1975 р. учений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: " Правовые проблемы рационального природопользования"8. На дисертаційному рівні (а також у монографічній формі — 1973 p.9) він здійснив спеціальне комплексне дослідження правових та організаційних питань природокористування. В. Л. Мунтян є автором понад 120 наукових праць, з яких 10 — монографії і навчальні посібники. Ним докладно проаналізовано правові проблеми раціонального природокористування та правової охорони природи, питання юридичної відповідальності у галузі охорони довкілля тощо. Значну увагу автор приділяє також проблемам правового регулювання суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва. Так, він розробив окремі правові інститути колгоспного та земельного права. Зокрема, вчений є автором 3 монографій та 9 статей з питань колгоспного та земельного права, співавтором науково-практичного коментарю ЗКЛ Надзвичайно важливим для розвитку науки аграрного права України є науковий доробок академіка Академії правових наук України, члена-кореспондента НАН України, доктора юридичних наук, професора В. І. Семчика. Вчений є автором понад 300 наукових праць, з яких 5 індивідуальних монографій, розділи до 21 колективної монографії, до 4 підручників і навчальних посібників, до 15 довідників, колективних науково-практичних коментарів. Вагомий внесок свого часу він зробив у розвиток науки колгоспного права. Зокрема, ним глибоко розроблено теоретичні засади правового становища спеціалістів колгоспу2, майнових відносин у колгоспах3 тощо. Нині автор послідовно досліджує проблеми правового регулювання майнових відносин у сільському господарстві, виробничо-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств та виробничих об'єднань, організаційно-правові форми спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва, основні аспекти розвитку законодавства про господарську діяльність і власність в АПК України тощо. Так, у монографії "Имущественные правоотношения в сельском хозяйстве" (1984 р.)4 В. І. Семчик дослідив майнові правовідносини, базуючись на правомочностях власника щодо володіння, користування й розпорядження майном з позиції управління ним. Наукові висновки вченого згодом були втілені у докторській дисертації на тему: "Проблемы организационно-правового обеспечения рационального использования имущества сельскохозяйственных предприятий в условиях АПК" (1985 р.)5. Особливо слід відзначити науковий доробок автора з питань сільськогосподарської кооперації. В. І. Семчик є автором моногра фічного дослідження "Кооперация и право" (1991 р.)1, в якому він проаналізував правові основи розвитку кооперації в Україні, що мало важливе значення для становлення та розвитку нового правового інституту аграрного права України — сільськогосподарської кооперації. Значною для розвитку науки аграрного права України є наукова діяльність В. І. Семчика з підготовки підручників з аграрного та кооперативного права2. Крім того, за редакцією вченого 1998 р. видано колективну монографію "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності"3, в якій В. І. Семчик всебічно проаналізував проблемні аспекти процесу розвитку законодавства про господарську діяльність в АПК України. 2001 р. за редакцією В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича було видано перший в Україні академічний курс земельного права України4, а в 2003 р. — за редакцією вченого видано науково-практичний коментар до ЗК5. Істотним внеском у розвиток аграрно-правової науки та юридичної науки в цілому є науковий доробок академіка HAH України, доктора юридичних наук, професора Ю. С. Шемшученка, який, аналізуючи проблеми охорони навколишнього природного середовища, досліджує їх також стосовно сільського господарства. Важливе значення має розробка автором теоретичних засад розвитку сучасного законодавства України. На дисертаційному рівні вчений дослідив організаційно-правові проблеми державного управління охороною навколишнього природного середовища (1979 р.)6. Ю. С. Шемшученко є автором понад 650 наукових праць, зокрема 14 індивідуальних і колективних монографій. У них учений досліджує правові проблеми охорони довкілля, а також правове регулювання суспільних відносин в АПК. Особливо важливою для розвитку науки аграрного права України діяльність Ю. С. Шемшученка з підготовки колективних монографій з аграрно-правових питань: "Правовые вопросы деятельности производственных агропромышленных объединений" (1983 р.)7, "Производственно-хозяйственные связи в агропромышленном комплексе (организационно-правовые вопросы)" (1988 р.)', "Агропромисловий комплекс: правові питання" (1992 р.)2 тощо. Сьогодні вчений бере активну участь у дослідженні правових засад та науковому обгрунтуванні таких нових правових інститутів аграрного права України, як інститут аграрної та земельної реформ, приватної власності на землі сільськогосподарського призначення тощо. Ю. С. Шемшученко є співавтором підручника із земельного права (2001 р.)3 та науково-практичного коментарю до ЗК (2003 р.)4. Слід зазначити, що автор зробив значний внесок у дослідження юридичної науки в Україні, її історії та перспектив розвитку. Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України В. І. Андрейцев є автором понад 230 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 7 монографій, 4 підручників та 3 навчальних посібників, 3 збірок актів екологічного законодавства України, низки розділів у складі авторських колективів інших наукових видань та коментарів до законодавства. За його участю розроблено понад 50 законопроектів. Основним предметом дослідження В. 1. Андрейцева є екологічне право, право екологічної безпеки. Одночасно автор приділяв увагу правовим проблемам аграрного сектора економіки, в тому числі проблемам раціонального природокористування в АПК, охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві тощо. У монографії "Правовое обеспечение рационального природопользования предприятий и объединений АПК" учений з'ясував особливості державно-правового механізму забезпечення раціонального природокористування аграрних суб'єктів, заходи юридичної відповідальності за порушення правил і норм використання земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів тощо3. Нині одним із основних напрямів наукової діяльності В. 1. Андрейцева є дослідження проблем правового забезпечення земельної реформи, приватизації земель, удосконалення земельного законодавства тощо. Вчений є співавтором першого в Україні підручника з аграрного права6, академічного курсу земельного права України7, науково-практичний коментар до ЗК 2003 р.8 Особливо слід відзначити одну з останніх його праць — навчально-практичний посібник "Правові засади земельної реформи і
приватизації земель в Україні"1, в якому зібрані різночасові наукові доробки автора щодо різних аспектів реформування земельних правовідносин в Україні. Істотне значення для подальшого розвитку науки аграрного права України та вдосконалення земельного й аграрного законодавства мають наукові дослідження В. І. Андрейцева правових проблем приватизації земель в Україні, права власності на землю та інші природні ресурси. Автор уперше в аграрно-правовій науці грунтовно дослідив особливості реформування земельних правовідносин з точки зору додержання екологічних вимог, зокрема норм і нормативів екологічної безпеки. Праці В. І. Андрейцева присвячені також проблемам реформування юридичної науки та освіти в Україні. Як зазначається в літературі, "вчений зробив значний особистий внесок у розвиток правової науки та її організацію"2. Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії аграрного права України зробила також доктор юридичних наук, професор H. І. Титова, яка є автором понад 200 наукових праць, з яких 6 індивідуальних монографій, 2 розділи в колективній монографії, 2 розділи в підручнику, рецензування 3 підручників (із сільськогосподарського та аграрного права України). Наукові дослідження H. І. Титової мали істотне значення для становлення та розвитку науки правової охорони природи України (згодом — науки екологічного права). Зокрема, вчена є авторкою першого в Україні навчального посібника "Правова охорона природи Української PCP" (1965 p.)3. 1973 p. вона підготувала монографію "Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи"4, якою було покладено початок подальшим дослідженням питань екологічної відповідальності у правовій науці та започатковано "Львівську наукову школу" в цій галузі. Починаючи з 70-х pp. і донині вчена у монографічній та інших наукових формах послідовно досліджує теоретичні проблеми аграрного права. Зокрема, H. І. Титова розробила загальні теоретичні положення про сутність аграрного права як комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі права; поняття аграрного законодавства та його співвідношення з аграрним правом; роль земельних і трудових відносин (у їх взаємозв'язку) як основоположних суспільних відносин у системі аграрних відносин; значення уніфікованих комплексних спеціалізованих правових інститутів для формування аграрного права на прикладі інституту матеріальної відповідальності. Вчена 1978 р. опублікувала одну з перших в Україні монографій з теорії аграрного права "Материальная ответственность работников сельскохозяйственных предприятий"', в якій на матеріалах інститутів матеріальної відповідальності за колгоспним і трудовим законодавством з'ясувала загальні та специфічні особливості аграрного права не лише як комплексної та інтегрованої, але й як спеціалізованої галузі в системі права, розкрила фактори її формування та розвитку, сформулювала основні теоретичні поняття, структуру, зміст. Фактично авторка вперше виробила теоретичний підхід до поняття аграрного права через систему уніфікованих правових інститутів. У монографії "Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты)"2 Н. І. Титова обгрунтувала розуміння предмета, змісту та процесу формування галузі аграрного права, з'ясувала структуру та предметну специфіку аграрних відносин. Нині вона розробляє теорію сучасного аграрного законодавства України, його основні принципи та конституційні засади, шляхи і напрями розвитку та вдосконалення, в тому числі й подальшої кодифікації. Особливе значення мають наукові праці Н. І. Титової, де вона досліджує новий правовий інститут аграрного права України — фермерського господарства. Вчена є автором 2 монографій, присвячених правовому статусу фермерських господарств — "Фермер і закон" (1996 р.)3, "Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання та відповіді" (1998 р.)\ в яких на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування нею визначено поняття фермерського господарства, сформульовано його юридичні ознаки як специфічного аграрного суб'єкта, проаналізовано його правовий статус. Поряд із дослідженням правових проблем розвитку фермерства в Україні, авторка також з'ясовує правове становище інших аграрних суб'єктів, зокрема сільськогосподарських кооперативів, обґрунтовує потребу чіткого законодавчого закріплення прав членів цих структур. Н. І. Титова досліджує також соціальний статус селянства та проблеми правового забезпечення його прав, чим започатковує новий напрям наукових розробок у системі аграрно-правової науки. Значну увагу вона приділяє правовим проблемам розвитку земельного законодавства. Вчена аналізує особливості земель як специфічного об'єкта правової регламентації і на цій підставі робить висновок про необхідність розуміння права власності на землі сіль- ськогосподарського призначення як особливої й самостійної юридичної категорії1. У ході розробки нового ЗК вона сформулювала принципові засади основного кодифікованого акта земельного законодавства, розкрила його структуру, зміст та межі правового регулювання2, а згодом — проаналізувала позитивні та негативні риси прийнятого 2001 р. ЗК3. Н. І. Титова є співавторкою практикуму з аграрного права України (2001 р.)4. 2001 р. вона видала бібліографію з аграрного та земельного права України5. Вагомий внесок у розвиток науки аграрного права зробив член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор О. О. Погрібний, який є автором понад 140 наукових праць, з них 17 — індивідуальні та колективні монографії; співавтором 10 підручників, а також понад 30 навчально-методичних робіт. Напрямами наукової діяльності вченого є земельне, аграрне, екологічне та кооперативне право. У монографічній та інших формах він досліджує правовий статус нових суб'єктів аграрних відносин — фермерських господарств6. О. О. Погрібний є автором першої в Україні монографії, присвяченої правовим проблемам функціонування фермерських господарств, — "Селянські господарства і оренда (організаційно-правові питання)" (1992 р.)7, в якій він дослідив правові питання створення фермерських господарств, основи землеволодіння й землекористування громадян, що займаються селянським господарством, власності цих господарств. Цією самою монографією фактично започатковано важливий напрям теоретичних досліджень нового правового інституту — сільськогосподарської оренди. Нині, поряд із дослідженням згаданих проблем, учений вивчає також правові питання права власності та організаційно-правових форм господарської діяльності в АПК, правові основи управління агропромисловим комплексом та аграрними підприємствами, питання юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства, реформування земельних відносин тощо. Професор О. О. Погрібний зробив значний внесок у розвиток науки аграрного права України, взявши участь у підготовці підручників з аграрного1 та земельного права2. 2000 р. у Харкові за його редакцією видано 2 навчальні посібники — "Аграрное, земельное и экологическое право Украины", які містять загальні та особливі частини трьох навчальних дисциплін3. Вчений є одним з авторів науково-практичних коментарів ЗК, виданих у Харкові (2002 р.)4 та Києві (2003 р.)5. За його редакцією 2000 р. було видано книгу із земельного законодавства України (Одеса), а в 2001 та 2002 рр. — підручник із земельного права України (російською та українською мовами)6. Доктор юридичних наук, професор Ц. В. Бичкова (Боцян) послідовно досліджує правові проблеми розвитку аграрного сектора економіки. Велике значення мають її праці з проблем розвитку колгоспного законодавства, зокрема монографія "Нове в статутах сільськогосподарських артілей"7, яка вийшла друком ще 1958 р. 1966 р. Ц. В. Бичкова у співавторстві з В. Л. Мунтяном підготувала монографію, присвячену правовому регулюванню водних відносин8. Згодом вчена, поряд із деякими питаннями теорії аграрного права, розробляє конкретні правові інститути аграрного права, вивчає актуальні питання взаємовідносин колгоспів і державних підприємств, виробничо-господарське кооперування в сільському господарстві9 та АПК. Вона грунтовно проаналізувала договірні відносини між сільським господарством і промисловістю10 Зокрема, у монографії "Договор в производственно-экономических связях между сельским хозяйством и промышленностью". Ц. В. Бичкова з'ясувала правові питання сільськогосподарської спеціалізації цивільно-правових договорів та їх нормативно-правового забезпечення, виділила основні особливості договорів із реалізації сільськогосподарської
продукції, матеріально-технічного забезпечення та виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств тощо1. Нині вчена досліджує правові проблеми співвідношення цивільного та аграрного законодавств. При цьому вона доводить потребу правового регулювання сільськогосподарської діяльності за допомогою спеціалізованих правових інститутів аграрного права. Актуальними є дослідження Ц. В. Бичкової інституту права власності, зокрема в аграрному секторі економіки. Важливим аспектом її наукової діяльності є аналіз проблем державного регулювання сільського господарства. Поряд з іншими авторами вона послідовно обстоює позицію щодо необхідності державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Ц. В. Бичкова зробила також значний внесок у розвиток сучасної аграрно-правової науки в частині дослідження проблем законодавчого забезпечення ефективної діяльності державних і колективних сільськогосподарських підприємств, реалізації сільськогосподарської продукції, зовнішньоекономічної діяльності аграрних суб'єктів, розв'язання продовольчої проблеми в країні тощо. Вчена є співавторкою першого в Україні підручника з аграрного права2. Доктор юридичних наук, професор В. С. Шелестов досліджує окремі інститути колгоспного та аграрного права. Поряд з цим учений аналізує загальнотеоретичні проблеми аграрного права як галузі права. Зокрема, В. С. Шелестов у своїх працях розглядає аграрне право як самостійну галузь права, досліджує його предмет та метод, формулює основні поняття тощо3. Вчений сформулював також головні напрями розвитку та вдосконалення аграрного законодавства. За його участю 1981 р. видано підручник із земельного права4. В. С. Шелестов також є співавтором першого в Україні підручника з аграрного права, в якому він з'ясовує особливості реорганізації та ліквідації аграрних суб'єктів, правове регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств5. Доктор юридичних наук, професор І. О. Середа зробив значний внесок у розвиток науки колгоспного права і тим самим сприяв створенню фундаментальної теоретичної бази для подальшого розвитку аграрно-правових досліджень в Україні. Вчений дослідив суб'єктивні права та обов'язки членів колгоспу, правові засоби захисту прав членів колгоспу тощо. І. О. Середа розробив також правові засади аграрного землекористування. 1974 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: "Теоретические проблемы субъективных прав и обязанностей членов колхоза в условиях развитого социализма"1, в якій, на основі з'ясування суті та юридичної природи членських відносин у колгоспах, здійснив комплексне, систематизоване дослідження суб'єктивних прав та обов'язків членів колгоспу. Наукові висновки вченого із згаданих питань викладені також у монографії "Права і обов'язки членів колгоспу" (1974 р.)2, які є актуальними і для сучасної науки аграрного права України. 1. О. Середа є співавтором першого в Україні підручника з аграрного права (1996 р.)3. Доктор юридичних наук, професор 3. А. Павлович був відомим ученим-правознавцем. Він — автор понад 120 наукових праць, у тому числі 3 індивідуальних монографій, підручників, книг, довідників, 5 брошур, які є значним внеском у розвиток юридичної науки. Його праці присвячені дослідженню фундаментальних засад аграрного й адміністративного права, державного управління, зокрема управлінню агропромисловим комплексом. Автор досліджував переважно проблеми розвитку агропромислового комплексу та його правового забезпечення, питання матеріальної відповідальності в колгоспному праві, організаційно-правові проблеми керівництва сільським господарством та виробничо-господарськими зв'язками в АПК, а згодом — державно-правового регулювання сільського господарства. На дисертаційному рівні вчений вперше в аграрно-правовій науці дослідив теоретичні та практичні проблеми вдосконалення управління агропромисловим комплексом (1989 р.)4. Згадані проблеми були також з'ясовані автором у монографічній формі (1984 р.)5, де ним були поставлені та вирішені організаційно-правові питання удосконалення діяльності органів державної влади і управління, органів господарського управління у сфері АПК, підвищення ефективності правового регулювання їх функціонування. 3. А. Павлович висловив думку про формування агропромислового законодавства та доцільність його кодифікації у формі закону "Про агропромисловий комплекс країни"6. Цю ідею він докладно розвинув у подальших працях, зокрема в колективній монографії "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.)1. 3. А. Павлович був також співавтором першого в Україні підручника з аграрного права, в якому він розкрив питання державного регулювання сільського господарства2. Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В. К. Попов спочатку досліджував проблеми цивільного права, згодом — земельного та екологічного права. Багато уваги він приділяє питанням правового забезпечення реалізації екологічних інтересів громадян та юридичних осіб. Автор взяв участь у розробці навчальних та навчально-методичних посібників із природоресурсового та екологічного права. Вчений на монографічному рівні всебічно проаналізував договірні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва. У праці "Договорные отношения и эффективность сельскохозяйственного производства" він обгрунтував поняття договорів у сфері сільськогосподарського виробництва, виділив та проаналізував їх види, сформулював особливості договірних відносин в АПК тощо3. Правовому регулюванню відносин міжгосподарської кооперації присвячена його монографія "Право и материальные интересы в межхозяйственной кооперации"4. Крім того, В. К. Попов дослідив правове становище виробничих об'єднань у сільському господарстві, питання забезпечення меліорації земель у сільському господарстві тощо. Доктор юридичних наук, професор Ю. О. Вовк є автором численних наукових досліджень із колгоспного, земельного та екологічного права, зокрема 70 друкованих праць, з яких 2 монографії. Він є також співавтором багатьох підручників і навчальних посібників з колгоспного, земельного та екологічного права. Вчений вперше в юридичній науці дослідив договірні відносини колгоспів з організаціями і підприємствами. У 1962 р. вийшла друком його монографія "Договорные отношения колхозов с организациями и предприятиями"5. Значну увагу автор приділяв також аналізу колгоспних трудових правовідносин. У монографії "Колхозное трудовое правоотношение" (1972 р.)6 Ю. О. Вовк обгрунтовано довів відносну самостійність колгоспних трудових правовідносин. Поряд із названими проблемами, вчений досліджував й інші аспекти правового регулювання суспільних відносин у сільському господарстві, а саме: актуальні проблеми права користування громадян і організацій1; правові питання оплати праці колгоспників2; проблеми матеріально-технічного постачання сільського господарства3; правові проблеми охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, у навчальному посібнику "Советское приро-доресурсовое право и правовая охрана окружающей среды" (1986 р.)4 автор послідовно доводить самостійне існування відповідної галузі права, розкриває її особливості та зміст. Кандидат юридичних наук, професор І. А. Дмитренко у 1960 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правове регулювання оплати праці в колгоспах на новому етапі розвитку колгоспного ладу"5. Науковими інтересами вченого є екологічне, земельне та аграрне право. В його доробку 107 наукових праць, з яких 7 монографій, 5 навчальних посібників, 3 розділи у складі авторських колективів інших наукових видань. 2001 р. І. А. Дмитренко видав підручник з екологічного права України6. Він розробляє й правові інститути колгоспного права, зокрема правове забезпечення діяльності колгоспів, їх соціально-економічного розвитку, правові питання охорони майнових, земельних прав колгоспів тощо. Велику увагу автор приділяє також проблемам правової охорони земель. Одна з нових його монографій присвячена дослідженню законодавчих основ земельних відносин (1993 р.)7, в якій вчений аналізує процес розвитку земельного законодавства України, його ефективності, дає конкретні пропозиції щодо його вдосконалення. Вагомий внесок у розвиток науки колгоспного права зробив доктор юридичних наук, професор В. В. Долежан. Учений, зокрема, захистив кандидатську дисертацію на тему: "Договорные отношения колхозов (на материалах Украинской ССР)" (1973 р.)8 Згодом розглянув правові питання прокурорського нагляду за виконанням законів у сільському господарстві9. В. В. Долежан є також співавтором однойменного навчального посібника10.
Ним написано понад 100 наукових праць, з яких 2 монографії, 12 навчальних посібників, 2 науково-практичних коментарі (у складі авторських колективів), 6 методичних рекомендацій, статті та тези виступів на наукових конференціях. З питань, які безпосередньо чи опосередковано стосуються аграрного права, вчений опублікував впродовж 1966-1989 рр. 19 статей в юридичних журналах, 3 — в газетах. Значним внеском у розвиток науки аграрного права України є науковий доробок доктора юридичних наук, професора А. М. Ста-тівки в частині дослідження теоретичних проблем правового регулювання договірних відносин у системі АПК України. 1990 р. вчений захистив кандидатську дисертацію на тему: "Договор на выращивание в личных подсобных хозяйствах колхозников скота и птицы, принадлежащих колхозу"1. 1997 р. автор підготував індивідуальну монографію "Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка"2, а 1998 р. А. М. Статівка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на цю ж тему3. У названих працях учений обгрунтував положення про те, що договір в умовах ринку в системі АПК є об'єктивно необхідною формою економічних зв'язків між його суб'єктами, сформулював загальне поняття такого договору, розкрив його зміст та специфічні риси, а також довів закономірність того, що в системі АПК ринкові відносини визначають виникнення нових видів договорів, які раніше не мали широкого застосування (попередній договір, договір про зовнішньоекономічний обіг, договір на рекламні послуги) тощо. Крім зазначених праць, А. М. Статівка підготував понад 30 статей та публікацій, в яких дослідив окремі аспекти договірних відносин у сфері агропромислового комплексу в сучасних умовах, зокрема з'ясував поняття та види правових гарантій суб'єктів договірних відносин в системі АПК, проблеми договірної свободи в АПК, особливості окремих видів договорів аграрних суб'єктів, проблеми державного регулювання АПК тощо. Учений послідовно досліджує правове становище особистих селянських господарств громадян. Він є також співавтором навчального посібника "Аграрне право", виданого в Харкові (1997 р.)4. 1 Див.: Стативка А. Н. Договор на выращивание в личных подсобных хозяйствах колхозников скота и птицы, принадлежащих колхозу: Автореф. — М., 1990. — 24 с. 2 Див.: Стативка А. Н. Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка. — Харьков, 1997. — 239 с. ' Див.: Статівка А. М. Договори в системі агропромислового комплексу України в умовах ринкових відносин: Автореф. — Харків, 1998. — 32 с. 4 Див.: Аграрне право: Навч. посібник / За ред. В. П. Жушмана. — Харків, 1997. — 230 с. 5 Див.: Шульга М. В. Возникновение и прекращение права пользования землями сельских населенных пунктов: Автореф. — М., 1981. — 20 с. Доктор юридичних наук, професор М. В. Шульга захистив кандидатську дисертацію, присвячену проблемам удосконалення земельного законодавства (1981 р.)5. У дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук та в своїх монографіях вчений всебічно дослідив сучасні проблеми правового регулювання земельних відносин у ринкових умовах (1998 р.)1. Автор уперше комплексно розглянув актуальні теоретичні проблеми правового регулювання земельних відносин у період утворення самостійної Української держави, формування й розвитку ринкових відносин, проведення земельної реформи з урахуванням екологічного стану в країні. У своїй дисертації він обгрунтував соціально-еколого-економічну сутність землі як об'єкта земельних відносин, необхідність формування інституту правових гарантій земельних прав та новий підхід до кодифікації земельного законодавства, а також зробив інші важливі висновки. У монографії "Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях"(1998 р.)2, вчений, розглядаючи землю як елемент єдиної екосистеми, пов'язаний з іншими об'єктами природи, докладно аналізує правові форми власності на землю, організаційно-правові форми використання земель, правові гарантії земельних прав тощо. М. В. Шульга є співавтором підручника із земельного права (2001 р.)3 та коментарів до ЗК (2002 і 2003 рр.)4. Доктор юридичних наук, професор А. М. Запорожець, поряд з проблемами господарського права, досліджує також правові питання регулювання аграрних відносин в Україні. Учений є автором близько 140 публікацій, 3 монографій, взяв участь у підготовці 4 колективних підручників. Зокрема, він є співавтором підручника із земельного права (1981 р.)5, першого українського підручника з аграрного права6. Вагомим внеском у розвиток української земельно-правової науки є підготовка та видання вченим навчального посібника з аграрного права (1997 р.)7. Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор А. П. Гетьман 1995 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: "Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і розвитку"8. Вчений є автором понад 80 праць з питань земельного, екологічного та природоресурсового права, серед них монографія "Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве"1, навчальні посібники "Екологічне право України", "Процесуальні питання в природоресурсовому праві", "Вступ до теорії еколого-процесуального права України". Особливо важливе значення для розвитку наукн аграрного права України мають його дослідження з питань охорони навколишнього природного середовища у сільському господарстві. А. П. Гетьман є співавтором коментарів до ЗК, виданих у Харкові (2002 р.)2 та Києві (2003 р.)3 Доктор юридичних наук, професор Н. Р. Малишева — авторка понад 160 наукових праць, з яких 3 — індивідуальні монографії, 13 розділів у колективних монографіях, 6 брошур і довідників. Учена грунтовно дослідила економіко-правові питання екології, проблеми державного управління охороною навколишнього природного середовища, питання охорони довкілля від шумових впливів, а також з'ясувала правові питання охорони навколишнього природного середовища від забруднення отрутохімікатами і мінеральними добривами, що застосовуються в сільському та лісовому господарствах. Істотне значення мають наукові дослідження Н. Р. Малишевої сучасних проблем гармонізації екологічного законодавства в Європі (1996 р.)4. Вчена брала також участь у підготовці підручника із земельного права (2001 р.)5 та науково-практичного коментарю до ЗК (2003 р.)6 Велику цінність для науки екологічного та аграрного права мають дослідження доктора юридичних наук С. М. Кравченко. Ще 1977 р. вчена захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Имущественная ответственность за причинение вреда природным объектам"7, а 1991 р. — докторську дисертацію на тему "Реализация права в охране окружающей среды (социально-психологические условия)"8. Вона є авторкою понад 120 наукових праць, з яких 6 монографій, 8 навчальних посібників, розділи у 4 підручниках, інших наукових виданнях. У своїх працях С. М. Кравченко грунтовно проаналізувала правові проблеми охорони довкілля, зокрема питання майнової та матеріальної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, правові питання реалізації екологічного законодавства, соціально-психологічні аспекти правової охорони природи тощо. В. П. Цемко у монографії "Право сільськогосподарського використання землі в Українській PCP"1 розглядає економіко-правові проблеми, принципи права сільськогосподарського використання земель. Автор досліджує також проблеми відшкодування збитків при вилученні земель для державних і громадських потреб2, еколо-го-економічні аспекти охорони фунтів3 тощо. У 1992 р. вчений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук на тему: "Эколого-экономическая эффективность охраны земельных ресурсов Украины"4. В Україні працює велика група науковців у галузі аграрного права -— кандидатів юридичних наук. Кандидат юридичних наук, доцент Л. В. Бориславський є автором понад 70 наукових праць, з яких 15 — розділи у підручниках і посібниках, 35 статей тощо. 1974 р. вчений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Ответственность за порчу земель сельскохозяйственного назначения"5, присвячену комплексному дослідженню всіх видів юридичної відповідальності за правопорушення, пов'язані зі псуванням земель сільськогосподарського призначення. У своїй праці він дав загальну характеристику законодавства про охорону земель сільськогосподарського призначення, сформулював поняття правової охорони таких земель. Автор визначив також поняття та види псування земель сільськогосподарського призначення, виділив критерії і специфічні риси такого псування. На основі проведеного дослідження Л. В. Бориславський вніс обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення земельного законодавства про охорону земель від псування, які мають значення й нині. Кандидат юридичних наук, доцент С. Ф. Василюк, який є представником львівської наукової школи, на дисертаційному рівні дослі-
див проблеми правового регулювання внутрішнього розпорядку в колгоспах1, а також інші аспекти правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві. Вчений є автором понад 55 наукових праць, з яких 1 монографія, 2 брошури, 5 навчальних посібників. С. Ф. Василюк узяв участь у підготовці першого українського підручника з аграрного права2. Кандидат юридичних наук, доцент В. В. Янчук був автором понад 75 наукових праць, у тому числі монографій, наукових коментарів, юридичних довідників, навчальних посібників, збірників актів законодавства, співавтором підручника "Кооперативне право". У 1983 р. учений захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правовой режим пахотных угодий (на материалах Украинской ССР)"3. Він вперше в аграрно-правовій науці зробив теоретичний аналіз правового режиму орних земель. В. В. Янчук дослідив широке коло питань, зокрема щодо правової охорони земель сільськогосподарського призначення (1987 р.)\ правового забезпечення впровадження інтенсивних технологій в рослинництво (1990 р.)5 тощо. Важливе значення мають також його праці з проблем сучасного аграрного та земельного законодавства України6. Вчений — співавтор першого в Україні підручника з аграрного права7. Кандидат юридичних наук, доцент І. М. Миронець 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: "Договор контрактации в советском праве"8. Це була перша наукова розробка договірних відносин з контрактації сільськогосподарської продукції в післявоєнний період. Він є автором понад 100 наукових праць, виконаних індивідуально та у співавторстві, серед яких підручник, навчальні посібники, брошури, розділи в колективних наукових працях, збірники законодавчих актів, статті в періодичних виданнях. Значний внесок у розвиток науки аграрного права України зробив кандидат юридичних наук, доцент В. В. Носік. Учений є автором понад 60 наукових і науково-методичних праць, з яких 3 розділи підручника "Аграрне право України", посібник з правових питань кооперації, довідники з питань проведення земельних аукціонів та тендерів в Україні, статті з питань аграрного, земельного, кооперативного права, навчально-методичні посібники з курсу аграрного та земельного права. Поряд із дослідженням загальнотеоретичних проблем аграрного права України автор аналізує також окремі правові інститути цієї галузі. Зокрема, у кандидатській дисертації на тему: "Правовое регулирование рационального использования земель сельскохозяйственных предприятий агропромышленного комплекса (на материалах Украинской ССР)" (1986 р.)1 він дослідив правові засади сільськогосподарського землекористування. Нині вчений досліджує проблеми правового забезпечення інститутів аграрної та земельної реформ, права власності на землю, в тому числі правові засади формування ринку землі, паювання земель, інші аспекти правового регулювання земельних відносин. В. В. Носік (у співавторстві) вперше грунтовно дослідив проблемні та складні питання юридичної природи права на земельну частку (пай), підстави виникнення та припинення такого суб'єктивного права тощо2. Він є автором практичного довідника "Право власності на землю в Україні" (1992 р.)3, співавтором навчального посібника "Право власності в Україні" (2000 р.)4 та практичного посібника "Придбання земельних ділянок несільськогосподарсько-го призначення" (2002 р.)5. Вчений брав також участь у підготовці підручника з аграрного права6 та коментарів до ЗК7. Проблеми сільськогосподарської кооперації у дисертаційній та монографічній формах проаналізував кандидат юридичних наук, доцент В. І. Федорович8. Учений провів всебічний комплексний аналіз правових засад створення, реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів в Україні, дослідив теоретичні основи сільськогосподарської кооперації, виділив основні етапи її розвитку тощо. Аналізуючи правові умови створення та організації сільськогосподарських кооперативів автор обгрунтував юридичні та специфічні ознаки сільськогосподарського кооперативу, сформу- лював визначення його поняття, вирізнив загальні та спеціальні організаційно-правові умови створення сільськогосподарських кооперативів тощо. Велику увагу він також приділив проблемам правового забезпечення еволюції відносин власності на землю в Україні1. Кандидат юридичних наук, доцент П. Ф. Кулинич у 1985 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: "Правовое обеспечение рационального использования мелиорированных земель (на материалах Украинской ССР)"2, в якій вперше в українській юридичній науці розглянув комплекс правових питань, пов'язаних із використанням меліорованих земель у сільськогосподарському виробництві з позицій не тільки земельного, а й водного, цивільного та інших галузей права. Питанням правового забезпечення раціонального використання меліорованих земель присвячена і монографія автора "Рациональное использование мелиорированных земель (вопросы правового обеспечения)" (1987 р.)3. Вчений дослідив також теоретичні та практичні проблеми правової охорони родючих фунтів. Нині він є автором понад 70 наукових публікацій з проблем земельного, аграрного, екологічного та цивільного права, серед яких — розділи в 10 колективних монографіях, остання з них — "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.)4. За редакцією В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича в Києві 2001 р. видано підручник із земельного права України5. Слід відзначити вагомий внесок П. Ф. Кулинича в розробку правових інститутів земельної реформи, права приватної власності на землю, участь у підготовці проекту нового ЗК6. Вчений також є співавтором коментарів до ЗК, виданих у Харкові (2002 р.)1 та Києві (2003 р.)1. Проблеми правового забезпечення та розвитку окремих інститутів аграрного, земельного та екологічного права послідовно досліджує кандидат юридичних наук, доцент І. І. Каракаш. Він є автором понад 60 наукових праць із згаданих проблем, зокрема розділів підручника "Основи держави та права", навчального посібника "Кооперативне право", підручника "Екологічне право України". У 1979 р. вчений захистив кандидатську дисертацію на тему: "Теоретические вопросы правового регулирования обязанностей членов колхозов"3, у якій вперше в українській науці колгоспного права здійснив комплексний та системний аналіз основних питань правового регулювання обов'язків членів колгоспів. Крім того, вчений розглянув правові питання стягнення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, особам, що працюють в колгоспі, дисциплінарної та адміністративної відповідальності посадових осіб колгоспів тощо. Нині напрямами наукової діяльності автора є аналіз теоретичних проблем права власності на природні ресурси; правове забезпечення земельної реформи; регіональні проблеми екології та їх подолання тощо. Він, зокрема, дослідив проблемні питання реформування відносин земельної власності, реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств тощо. Вчений є співавтором навчального посібника з аграрного, земельного та екологічного права (2000 р.)4 та співавтором курсу лекцій "Экологическое право Украины"5, виданого у 2001 р. за його редакцією. За редакцією І. І. Каракаша та О. О. Погрібного у 2001 р. видано підручник із земельного права6. Вчений також є співавтором коментарю до ЗК, що вийшов друком 2002 р. у Харкові7. Актуальні проблеми інституту права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення досліджує В. К. Гуревський (1999-2000 рр.)8. Зокрема, вчений у своїх працях здійснив історикоправовий аналіз існування права приватної власності на землю на території української держави, визначив поняття права приватної власності громадян на землю, дав характеристику об'єкта та суб'єктів цього права, обгрунтував необхідність реформування системи реєстрації прав на землю, сформулював рекомендації щодо вдосконалення земельного законодавства та практики його застосування тощо. Він також є співавтором навчального посібника з аграрного, земельного та екологічного права (2000 р.)1, 2 коментарів до ЗК (2002-2003 рр.)2. В. П. Жушман поряд із проблемами цивільного, господарського права досліджує також окремі правові інститути аграрного права. Вчений є автором понад 50 наукових праць, з них 7 — навчальні посібники. Особливо слід відзначити науковий внесок автора в підготовку та видання навчального посібника з аграрного права України (1997 р.)3. У 2003 р. побачив світ його навчально-практичний посібник "Аграрне право та законодавство України"4. У дисертаційній формі права громадян на землю в сільській місцевості комплексно дослідила О. М. Вовк (1997 р.)5. При цьому вчена вирізняє окремі особливості таких прав, класифікує їх та вносить пропозиції щодо вдосконалення чинного земельного законодавства. Важливим є зроблене нею розмежування прав власників земельних ділянок і землекористувачів та її науковий висновок про потребу їх роздільного регулювання в ЗК. О. І. Заєць 1999 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правові аспекти земельної реформи в Україні"6. У цій роботі вона сформулювала поняття земельної реформи, обгрунтувала її мету, провела наукову класифікацію правовідносин у сфері земельної реформи тощо. Важливе практичне значення мають пропозиції вченої щодо розширення змісту нового кодифікованого акта земельного законодавства в частині включення до нього розділу "Правове забезпечення земельної реформи". Правове забезпечення охорони та раціонального використання земель в сільському господарстві досліджує також Д. А. Суржан. Автор, зокрема в дисертаційній формі, з'ясував правові питання правового захисту земель сільськогосподарського призначення (1979 р.)'. Ґрунтовне комплексне дослідження оренди земель сільськогосподарського призначення в нових соціально-економічних умовах у дисертаційній формі здійснила Н. В. Ільницька2. На основі аналізу історії розвитку оренди земель на території Української держави, чинного законодавства України в галузі регулювання земельних орендних відносин та наукового доробку представників економічної та юридичної науки з проблем оренди земель автор з'ясувала специфічні ознаки земель сільськогосподарського призначення, поняття та особливості їх оренди, розкрила сутність та особливості оренди земельних паїв, обгрунтувала важливе теоретичне положення про земельно-правову природу договору оренди земель сільськогосподарського призначення, внесла важливі пропозиції щодо вдосконалення чинного земельного законодавства тощо. Правові засади оренди земель розробляє також кандидат юридичних наук І. Будзилович. Автор, зокрема, докладно проаналізував істо-рико-правові витоки оренди земель в Україні3. Поряд із цим учений досліджує проблеми правового забезпечення земельної та аграрної реформ в Україні, співвідношення між згаданими реформами, перспективи вдосконалення чинного земельного законодавства4 тощо. Т. П. Проценко, яка є автором близько 20 наукових праць, 1996 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правовий режим майна селянських (фермерських) господарств"5, у якій вперше в українській науці аграрного права комплексно дослідила зміст правового режиму майна фермерських господарств, права власності, інших майнових прав громадян, котрі провадять фермерське господарство. Аналізу проблемних аспектів сучасного законодавчого забезпечення майнових відносин у фермерських господарствах та напрямів його удосконалення присвячена й монографія вченої (2000 р.)6 та інші роботи. Авторка всебічно дослідила також конституційні засади розвитку фермерських господарств7, правові проблеми сільськогосподарських кооперативів тощо. М. Я. Ващишин на дисертаційному рівні всебічно проаналізував земельні правовідносини у фермерських господарствах1. Вчений обгрунтував значення земельних правовідносин у системі всіх фермерських правовідносин як визначальних і базових, сформулював їх поняття та види. Крім того, він з'ясував поняття і правовий статус суб'єкта права на одержання й використання земельної ділянки у фермерському господарстві, розглянув юридичну процедуру отримання земельних ділянок, правові форми використання земель у фермерських господарствах тощо. Важливе наукове значення має також комплексне дослідження земельних прав та обов'язків осіб, які ведуть це господарство, та конкретні пропозиції, зроблені М.Я. Ващишиним, щодо вдосконалення їх законодавчої регламентації. Л. В. Логуш провела оригінальне панорамне дослідження правових засад фермерства у США, здійснила порівняльно-правовий аналіз фермерського законодавства США і України, на основі якого внесено конкретні пропозиції щодо розвитку загального та спеціального законодавств України у цій сфері2. Вчена є також авторкою 5 публікацій з питань правового забезпечення розвитку фермерства в Україні та США. Правове регулювання створення та діяльності фермерських господарств дослідила у своїй кандидатській дисертації М. С. Долин-ська3. Вона проаналізувала процес створення фермерських господарств, з'ясувала етапи та особливості цього процесу тощо. При цьому правовий інститут фермерства аналізується з позицій врахування певного історичного досвіду України щодо існування приватних сімейних господарств на селі. Правове становище сільськогосподарських кооперативів аналізує О. М. Сонін. Автор на дисертаційному рівні визначив проблемні аспекти виникнення, реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів4. Він також грунтовно дослідив питання класифікації сільськогосподарських кооперативів за різними критеріями, правові проблеми майнових відносин у зазначених аграрних структурах тощо. О. А. Поліводський у дисертаційній та інших формах з'ясував проблеми правового регулювання реалізації сільськогосподарської продукції5. У своїх працях автор приділяє увагу сучасним проблемам еволюції відносин власності в Україні. Вчений є співавтором колективних монографій "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.)1 та "Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві" (2001 р.)2, а також науково-практичного коментарю до ЗК, виданого в Києві 2003 р.3 Т. Г. Ковальчук — автор більш як 10 наукових праць, серед яких тези конференцій, наукові статті, 3 розділи в різних наукових виданнях. Напрямами наукової діяльності є екологічне, земельне та аграрне право. Зокрема, вчена досліджує правові аспекти збереження і родючості фунтів, охорони земель, проблеми законодавчого регулювання приватизації земель тощо4. Т- Г. Ковальчук також взяла участь у підготовці науково-практичного коментарю до ЗК5. Кандидат юридичних наук Т. О. Коваленко на дисертаційному рівні здійснила комплексний аналіз правових аспектів реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств (2002 р.)6. При цьому значну увагу вчена приділила питанням реформування земельних правовідносин. Важливе значення мають висновки авторки щодо вдосконалення земельного законодавства України з метою належного правового регулювання реформування відносин власності на землю у процесі реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств. Вчена сформулювала наукові визначення понять: "земельна частка (пай)", "право на земельну частку (пай)" тощо. Вона також грунтовно досліджує правові проблеми паювання земель, зокрема питання реалізації права на земельну частку (пай), захисту права на земельну частку (пай) та ін. Правові проблеми сільськогосподарських кооперативів в умовах ринкової економіки в дисертаційній формі дослідив В. Ю. Уркевич (2001 р.)7. Кандидат юридичних наук, доцент М. А. Мацько всебічно проаналізував проблеми правового становища підсобних виробництв і промислів у сільському господарстві8. Нині основними напрямами наукової діяльності вченого є кооперативне право, правове становище сільськогосподарської кооперації, договірні відносини коопера
тивів із господарюючими суб'єктами АПК; аграрне право тощо. Вчений є автором понад 80 наукових праць, з яких 1 книга, 2 розділи підручника, розділи довідково-методичних посібників, індивідуальних статей і наукових повідомлень. М. А. Мацько — один із співавторів першого в Україні підручника з кооперативного права, в якому він з'ясував співвідношення аграрного та кооперативного права, правове становище сільськогосподарських кооперативів тощо1. 3. Ф. Самчук 1994 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Юридичне обслуговування сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до ринкової економіки"2, є авторкою 7 наукових статей, співавторкою навчального посібника "Аграрне право". Нині вчена аналізує правові проблеми аграрної та земельної реформ, приватизації земель тощо. В. О. Ситник на дисертаційному рівні з'ясував основні наукові проблеми правового регулювання меліорації в Україні (1996 р.)3. Крім того, він є автором 13 наукових праць з питань правового забезпечення меліорації у ході земельної реформи, реформування аграрних, зокрема земельних відносин тощо. Автором 45 наукових праць, у тому числі й з проблем законодавчого регулювання аграрних відносин, є В. М. Стретович. Учений глибоко дослідив питання правового регулювання колективного підряду в сільському господарстві4, демонополізації земельної власності тощо. Він також брав участь у підготовці колективної монографії "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності" (1998 р.)5. Кандидат юридичних наук, доцент О. П. Радчук 1993 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правове регулювання комісійної торгівлі сільськогосподарською продукцією"6. Вчений також є автором близько 10 друкованих праць. За його участю видано навчальний посібник з аграрного права 1997 р.7 І. А. Войтюк 1989 р. у дисертаційній формі дослідила питання матеріальної відповідальності членів колгоспів8. Нині вчена аналізує проблеми правового регулювання оренди земель та інші питання правового регулювання аграрних відносин. О. В. Конишева вперше в Україні в дисертаційній формі дослідила проблеми правового забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення1. Важливе значення мають висновки авторки щодо розмежування понять "землі", "фунти", "сільськогосподарські угіддя" тощо. Н. С. Гавриш на дисертаційному рівні проаналізувала правові питання відповідальності за забруднення та засмічення фунтів в Україні2. А. Бейкун докладно дослідив організаційно-правові питання державного регулювання афопромислового комплексу3. Вчений також аналізує проблеми сучасного правового забезпечення земельної та афарної реформ в Україні, розвитку афарного законодавства, його кодифікації тощо. Конституційні засади забезпечення екологічної безпеки в сільському господарстві та проблеми правового забезпечення виробництва екологічно чистої продукції в АПК усебічно розглянув І. Бакай4. Організаційно-правові питання управління матеріально-технічним забезпеченням сільського господарства в дисертаційній та мо-нофафічній формах з'ясував В. П. Нафебельний5. Учений опублікував близько 200 наукових праць, взяв участь у розробці багатьох законопроектів. Нині автор, поряд з іншими питаннями, досліджує правові аспекти реформування афарного сектора економіки. Представниками української афарно-правової науки сьогодні розроблено широке коло питань правового регулювання афарного сектора економіки, зокрема загальнотеоретичні засади афарного права як галузі права, галузі законодавства, науки та навчальної дисципліни, а також науково-правові проблеми розвитку окремих аграрно-правових інститутів. Завдяки цьому нині можна з певністю говорити про науку афарного права як сформовану (але, водночас, динамічну), цілісну системну галузь знань про афарне право України, його систему, предмет та методи правового регулювання, афар-но-правові норми та правові інститути, афарне законодавство тощо. Слід зазначити, що сучасний період розвитку афарно-правових досліджень українських учених характеризується значним розширенням кола проблем, які потребують науково-теоретичного з'ясування, виникненням нових напрямів афарно-правових наукових досліджень. Прийняття нового ЗК та істотне розширення кола земельних відносин вимагають нових фунтовних досліджень наукою афарного права України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Представники науки аграрного права України» з дисципліни «Аграрне право України»
