Філософські погляди І. Франка, Лесі Українки, М. Драго-манова, С. Подолинського, М. Грушевського та їх вплив на формування національної
І. Франко (1856—1913 рр.) — класик української літератури, видатний мислитель, філософ, соціолог. Здобув у Відні ступінь доктора філософії. Брав активну участь у національно-визвольному русі на Галичині, був у складі керівництва української ра-дикальної партії, яка прагнула змінити спосіб виробництва на ко-лективних засадах власності, наданні землі селянству. Його філософським поглядам притаманний матеріалізм, сві-домий діалектичний підхід до природи і суспільства, впевненість у пізнанні навколишнього світу. Згідно з марксизмом він надавав великого значення економічному фактору в суспільному розвит-ку, ролі народних мас як рушійної сили історії. Він був великим просвітителем-гуманістом українського народу, переклав на українську мову частину творів К. Маркса і Ф. Енгельса, пропа-гував вчення Ч. Дарвіна та його послідовника — матеріаліста Е. Геккеля. У цілому погляди І. Франка можна розцінити як ма-теріалістичні. Це був мислитель з енциклопедичною освіченістю, глибокий історик свого народу. Велике значення для розвитку філософської думки має оригі-нальне світорозуміння видатної української поетеси Лесі Україн-ки (1871—1913 рр.). У творах Лесі Українки відчутний вплив еволюційної теорії для розуміння історії і природи, роль вчення Дарвіна. Поетеса розвивала діалектичний погляд на суспільство, природні процеси. Велике світоглядне значення має поезія Лесі Українки, її роздуми над долею українського народу. Поетеса мужньо закликала пригноблені маси до боротьби за соціальне і національне визволення. Вона обстоювала гідність людської осо-бистості, вважала необхідним розвивати духовні сили народу, вивчати духовні скарби людства. М. Драгоманов (1841—1895 pp.) — мислитель і громадський діяч, історик і публіцист. Остаточно світогляд Драгоманова сфо-рмувався після еміграції за кордон з причин «неблагонадійності». На його погляди мали вплив твори російських революційних де-мократів, соціалістів-утопістів. Свої погляди Драгоманов називав позитивізмом, у розумінні природи стояв на матеріалістичних позиціях. Критично розцінював християнство. Драгоманов вірив у безмежні можливості людини пізнавати світ, відкривати його закономірності. На його розуміння суспільства вплинув певним чином марксизм, хоч учений і звертав увагу на неприпустимість перебільшення економічного фактора. Соціологічні погляди Драгоманова базувались на визнанні го-ловною одиницею суспільства людської особи. Тому критерієм прогресу суспільства він вважав покращення життя людини. Ра-зом з тим вчений творить оригінальну соціалістичну концепцію, згідно з якою наголошує на понятті «громада». Основною фор-мою організації суспільства проголошується вільна спілка грома-дян, об’єднаних спільною мовою. Народи з окремою мовою ста-новлять нації. Звертає на себе увагу близькість поглядів Драгоманова до поглядів Прудона щодо мирної еволюції суспі-льства. Громадянський ідеал Драгоманова мав гуманістичний харак-тер, відповідав ідеалам і прагненню українського народу до са-мостійної державності. С. Подолинський (1850—1891 рр.). Багатогранна діяльність С. А. Подолинського знайшла відображення у працях Л. Я. Корнійчук, І. М. Мешко, A. I. Пашука та інших дослідників його життя і творчості. Проте в цих працях в основному розглядаються економі-чні та соціально-політичні погляди українського мислителя. Що стосується його філософських поглядів, то вони, як правило, трак-туються у межах методології діалектичного і історичного матеріалі-зму, марксистського філософського світогляду, утопічного соціалі-зму. Такі дослідження цілком виправдані, але не вичерпують усіх особливостей і наслідків ідейної спадщини цього мислителя. С. А. Подолинський розробив самостійну і оригінальну теорію про роль праці в збереженні, перетворенні і нагромадженні соня-чної енергії на поверхні Землі. Він вважав, що людина, пізнаючи і розкриваючи таємниці природи, може й повинна використати свої знання для свідомого перетворення природи відповідно до своїх потреб. Розуміючи енергію будь-якої системи тіл як «суму здатностей тіл цієї системи до будь-яких дій», С. А. Подолинський доводить, що повна енергія системи тіл «є величиною не-змінною для всіх станів, до яких система може бути послідовно приведена, що вона є величиною скінченною». Сутність розвитку думок С. А. Подолинського про так звану досконалу машину, тобто таку термічну машину, в якій тепло переходить у роботу, а робота — знов у тепло, передбачає ідеї сучасної філософської думки геліотараксії О. Л. Чижевського, синергізму І. Пригожина, коеволюції М. М. Мойсеєва. Ф. Енгельс, з одного боку, називав ідею С. А. Подолинського про енергію систем «дуже цінним відкриттям», а з іншого — критично ставився до його бажання «знайти новий природничо-науковий доказ на користь правильності соціалізму», до його прагнення «перемішати фізичне з економічним». Але ідеї зв’язку «фізичного, природного» з «економічним, соціальним» були піз-ніше розвинуті в теорії циклів М. Д. Кондратьєва і теорії етноге-незу Л. М. Гумільова. М. Грушевський (1866—1933 pp.) — український історик і громадський діяч. Основні твори — «Історія України-Руси», «Нарис історії київської землі» та ін. Це був учений, що мислив широкими історично-філософськими категоріями. В центрі його уваги стояло питання національного визволення українського на-роду, яке він пов’язував із загальнодемократичними перетворен-нями. Вчений підняв багато цікавого фактичного матеріалу, зма-льовуючи самобутню історію українського народу. Історичні праці Грушевського мають неабияке значення для розбудови української держави і відродження самосвідомості народу в су-часний період.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Філософські погляди І. Франка, Лесі Українки, М. Драго-манова, С. Подолинського, М. Грушевського та їх вплив на формування національної» з дисципліни «Філософія»
