Французький матеріалізм XVIII ст. має багато спільного з філо-софією Просвітництва, але йому властиві й відмінні риси. Насампе-ред його відрізняє одностайна матеріалістична спрямованість в по-глядах на природу. Матерія існує об’єктивно, пов’язана з рухом, вказував Ж. Ламетрі (1709—1751 pp.). Природа являє собою суку-пність різних форм руху матеріальних часточок. Згідно з Гольбахом (1723—1789 pp.) існує рух матеріальних мас (атомів), а також енер-гетичний рух; матерія існує в просторі і часі. Треба звернути увагу на те, що матерія тлумачиться в суто механічному плані, тобто як сукупність часточок речовини (атомів). Разом з тим філософи запе-речують будь-яку роль Бога в існуванні і русі матерії. Французькі матеріалісти робили спробу розв’язати питання про походження свідомості, спираючись на принцип загальної чуттєво-сті матерії (гілозоїзму). Ж. Ламетрі намагався показати процес по-ступового переходу від тварин до людини, показати їх схожість і відмінність. У трактаті «Людина-машина» Ламетрі розкриває по-гляд на людину як своєрідний механізм, машину, що подібна до го-динникового механізму. Людину відрізняє від тварин, вважав він, лише більша кількість потреб і, зрештою, більша кількість розуму. П. Гольбах у своїй праці «Система природи» послідовно розви-нув основні ідеї матеріалізму того часу. Він рішуче заперечує ідеї богослов’я, виступає проти ідеалізму. В природі, яка зводиться до роду атомів, діють механічні закони, що мають характер необхідно-сті, отже, немає нічого випадкового. Така позиція дістала назву ме-ханічного детермінізму, оскільки закони руху і сам рух ототожню-ються тільки з однією його формою — рухом механічним. Отже, механіцизм неминуче призводить до метафізичних по-зицій, оскільки все багатство руху зводиться до переміщення ча-сточок речовини. Це — спрощена, вузька картина світу. Але се-ред французьких матеріалістів Д. Дідро (1713—1784 рр.) дещо виходить за межі метафізичних позицій і стверджує елементи ді-алектики. У його поглядах помітна схильність розглядати все як таке, що розвивається. Світ безперервно зароджується і вмирає, він ніколи не стоїть на місці. Французькі матеріалісти висунули ряд цінних положень щодо суспільства, зокрема підкреслили роль людських потреб як могут-нього джерела розвитку. Загальні інтереси обумовлюють зв’язки між людьми. К. Гельвецій (1715—1771 pp.) вказував на єдність осо-бистих і громадських інтересів. Людина — продукт, але разом з тим і суб’єкт суспільних відносин, який несе за них відповідальність. Вони також наголошували на тому, що за допомогою розуму можна змінити людину. Мислителі стверджували, що не існує такого способу правління, який можна було б визнати ідеальним: концентрація влади веде до деспотії, безмежна свобода — до анархії, розподіл влади послаблює її. Єдиний можливий засіб по-ліпшення суспільства, і особливо моралі, — просвітництво, вихо-вання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Французький матеріалізм XVIII ст.» з дисципліни «Філософія»
