Методологічні підходи до визначення суті інтенсивності праці
Взаємозв’язок між психофізіологічною ос-новою трудового процесу та його продуктивністю відображає співвідношення між затратами робочої сили та результатами її використання і реалізується в такій соціально-економічній кате-горії, як інтенсивність праці. Визначальним для інтенсивності праці є суспільно корисна ефективність використання робочої сили в процесі праці. Разом з тим більшість економістів і фізіоло-гів під інтенсивністю праці розуміють напруження психофізіоло-гічних функцій організму працівника, яке вимірюється кількістю затраченої енергії. Однак відомо, що в процесі праці організм ви-трачає енергію: • на виконання роботи; • протидію несприятливому впливу елементів виробничого середовища; • переборення власного негативного ставлення до роботи. Отже, не всі затрати енергії працівника пов’язані зі створен-ням продукту і є суспільно корисними. Тому інтенсивність праці характеризується тими затратами енергії, які безпосередньо пов’язані з результатами праці. У цьому полягає соціально-економічна природа інтенсивності праці. Сама інтенсивність праці виступає фактором її продуктивності. Інтенсивність праці виявляється в збільшенні затрат енергії за одиницю часу за умови збільшення виробництва продукції, тобто продуктивності праці. При цьому затрати енергії на одиницю продукції зменшуються. За такого підходу інтенсивність праці має фізіологічну основу, однак повністю ототожнювати напруження фізіологічних функцій з інтенсивністю праці не слід. Інтенсивність праці як фактор її продуктивності характеризу-ється рівнем продуктивного використання робочої сили за оди-ницю робочого часу. Фізіологічне і психологічне забезпечення трудового процесу, кількісною характеристикою якого є праце-здатність, змінюється протягом робочого дня і свідчить про ефе-ктивність використання робочої сили. Так, найбільш висока інте-нсивність праці має місце в період стійкого стану організму, коли найбільший виробіток і найвища якість продукції досягаються при найменших затратах енергії. Інакше кажучи, в цей період до-сягається максимальна економічна ефективність роботи при мі-німальних затратах функціонального потенціалу організму в одиницю активного (корисного) часу. На фазах впрацювання і розвитку втоми затрати організму збільшуються, а виробіток та інтенсивність праці зменшуються в зв’язку з необхідністю додаткових фізіологічних затрат на стано-влення робочого динамічного стереотипу під час впрацювання і розладом його у процесі втоми. Надмірні затрати енергії і функціональне перенапруження можуть лише на короткий час забезпечити збільшення кількісних показників індивідуальної продуктивності праці. Якісні показни-ки, як правило, погіршуються. Глибока втома і перевтома, про-фесійні захворювання призводять до втрат робочого часу, а зна-чить до зменшення ефективності праці. Значне фізіологічне напруження не завжди забезпечує суспільно корисний результат, а часто навіть викликає протилежний ефект.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методологічні підходи до визначення суті інтенсивності праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
