Освітлення на робочих місцях справляє ба-гатоплановий вплив на працівника, зокрема на його емоційний стан, працездатність, мотивацію, продуктивність і безпеку праці. Світло — це випромінювання електромагнітних хвиль, яке ви-кликає зорові відчуття. Простір, який споглядає людина при не-рухомому положенні очей і голови, називається полем зору. Його розміри від точки фіксації характеризуються кутами зору: вверх — біля 55°, вниз — біля 65°, вправо і вліво — приблизно 90°. Опти-мальні умови бачення знаходяться в межах кута зору 30—40°. Яскраве бачення можливе лише в діапазоні 1° від точки фіксації. В периферійних зонах сітківки ока чутливість до світла зменшуєть-ся, тому недостатнє освітлення робочого місця обмежує поле зору. Особливістю людського ока є акомодація і адаптація. Акомодація — це здатність зору пристосовуватися до віддалі розглядуваного предмета. З покращенням освітлення акомодація збільшується. Важливо наголосити, що розглядання предмета зблизька вимагає статичного м’язового напруження. Тому вико-нання багатьох робіт пов’язане з напруженням зору. Періодичне переведення зору з близької відстані на дальшу знижує втому або затримує її розвиток. Адаптація — це здатність зору пристосуватися до світлових умов навколишнього середовища. До темноти адаптація відбува-ється повільно. Протягом 30 хв людина адаптується на 80 %. При цьому в перші 5 хв адаптація проходить дуже інтенсивно. Повні-стю до темноти людина адаптується через годину. Такий же час потрібен і на світлову адаптацію, хоча механізм її дещо інший. У перші 0,05 с чутливість сітківки зменшується до 20 % від поро-гової. Деколи при дуже яскравому світлі можливе осліплення. Рівень освітлення на робочих місцях впливає на гостроту зору, тривалість ясного бачення, контрастну чутливість і здатність ба-чити на далекій і близькій відстані. Нормальна гострота зору, тобто здатність розрізняти дрібні предмети, у працівників, що не страждають на дефекти зору, досягається лише при освітленні 50—70 лк. Для максимальної здатності ока розрізняти такі пред-мети необхідна освітленість 600—1000 лк. Фізіологічними дослі-дженнями встановлено, що при освітленості 50 лк через три годи-ни роботи час ясного бачення у працівників зменшувався на 72 % порівняно з вихідною величиною, при освітленості в 75 лк — на 55, при 100 лк — на 26, при 200 лк — на 15 % [25]. Гострота зору підвищується зі збільшенням яскравості і ко-нтрасту. Недостатнє освітлення може призводити до неадек-ватного сприйняття об’єктів. Разом з тим перевищення певних меж освітлення може викликати осліплення і зниження працезда-тності. Погане освітлення не тільки негативно впливає на зорову працездатність, яка виявляється болями очей та голови, а й ви-кликає загальну втому. Втома зорового аналізатора пов’язана з центрами мозку, які гальмують його діяльність, що виявляється в погіршенні уваги, порушенні координації рухів, роздратуванні працівника. Нерв сітківки ока зв’язаний з гіпофізом, який управляє вегета-тивною нервовою системою. Тому освітлення може як гальмува-ти, так і стимулювати діяльність організму. Доведено, що при сприятливому освітленні посилюються дія-льність органів дихання і обмін речовин, прискорюються нервові процеси, поліпшується емоційний стан працівника. Дослідженнями встановлено, що на ручних операціях виро-біток зростає в міру підвищення освітлення. Найбільшу втому працівник відчуває при освітлення 30 лк, найменшу — при 800—1000 лк. Зв’язок між освітленням і продуктивністю праці підтверджу-ється багатьма дослідженнями. Так, при виконанні робіт малої точності продуктивність праці за рахунок кращого освітлення підвищується на 5—6 %, при виконанні точних робіт — на 15 %, а при виконанні особливо точних робіт — на 40 % [27].
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вплив освітлення на зоровий аналізатор» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
