М’язова сила і фізіологічний закон середніх навантажень
Важливим показником функціонального стану рухового апарату людини є м’язова сила. Вона характеризу-ється максимальним напруженням, яке здатні розвинути м’язи під час збудження. Поодиноке подразнення викликає поодиноке збудження м’яза. Сила такого збудження залежить від кількості м’язових волокон, які входять до складу рухової одиниці, — чим більше волокон, тим більшою є сила скорочення. Поки частота подразнення м’яза не перевищує певної величи-ни, м’яз відповідає на кожне подразнення поодиноким скорочен-ням. Збільшення частоти подразнень спричинюється до того, що серія скорочень м’яза зливається в одне, так зване тетанічне ско-рочення. При тетанічному скороченні напруження м’язових во-локон більше, ніж при поодиноких. Отже, максимальна сила м’яза залежить від кількості і товщи-ни його волокон, частоти нервових імпульсів, швидкості м’язових скорочень і відбувається тоді, коли в роботу включені всі рухові одиниці за повного тетанусу. Сила людини характеризується здатністю переборювати зовнішню протидію за рахунок м’язових зусиль. Вона залежить від віку і статі, здоров’я та емоційного стану. Для вимірювання м’язової сили застосовують динамометри: кистевий і становий. Максимальна сила кисті, кгс обчислюється як середнє арифметичне трьох здавлювань динамометра з мак-симальною силою через одну хвилину. Розвиваючи напруження і скорочуючись, м’яз здатний вико-нувати механічну роботу. Найбільшу роботу він виконує за се-редніх навантажень і середніх швидкостей. Це явище дістало назву закону середніх навантажень. Середні навантаження і середні швидкості скорочення різні для різних м’язів, що необхідно враховувати при розробці норм і організації праці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «М’язова сила і фізіологічний закон середніх навантажень» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
