З фізіологічного погляду праця є рефлекторним процесом, в якому визначальна роль належить умовним рефлексам. У здійсненні трудового процесу беруть участь і безумовні рефлекси, зокрема дослідницький, орієнтувальний, наслі-дування і т. ін. Жодна трудова дія не може початися без відповідної причини, тобто подразника, який сприймається органами чуттів. У трудовій діяльності подразниками можуть бути будь-які явища, пов’язані з тим чи іншим етапом виробничого процесу. Ними є також словесні сигнали у вигляді розпоряджень, інструкцій, роз’яснень тощо. На працівника діють різні побічні подразники, що виника-ють у виробничому і соціальному середовищі. Подразники, які існують у трудовій сфері і виробничих відносинах, мають особ-ливо відчутний вплив на людину. Вони здатні значно змінювати фізіологічні процеси, викликати сильні емоції, а іноді навіть стреси. Трудові рухи, прийоми, операції, що їх виконує працівник, є зовнішнім проявом складних процесів, що відбуваються у вищих відділах нервової системи. Саме в цих відділах централізується регуляція всіх проявів діяльності організму. Завдяки такій цент-ралізації забезпечується цілеспрямована, вибіркова регуляція відповідних реакцій на подразники. Центральна нервова регуляція у процесі праці полягає в тому, щоб забезпечувалася точна диференційованість сигнального стиму-лу і точна диференційованість відповідної реакції у вигляді конкрет-ного руху, прийому, операції. Інакше кажучи, щоб забезпечувалася якомога повніша відповідність між завданням і виконанням. Трудовий процес як умовно-рефлекторний характеризується такими особливостями: • умовним подразником під час виконання завдання є усвідомлення мети, тобто створення уявлення про майбутній результат праці; • вирішальне значення у трудовій діяльності мають словесні сигнали, які є умовними подразниками і умовним підкріпленням; • досягнення поставленої мети і усвідомлення корисності ре-зультатів праці є умовним підкріпленням. Будь-який трудовий процес або операція складається з ком-плексу прийомів і дій, впорядкованих за часом і послідовністю виконання. Кожну дію можна розглядати як рефлекс, а всю операцію — як систему рефлексів. Для трудової діяльності людини типовим є багаторазове повторення в певній послідовності цих умовних ре-флексів. Одні з них пов’язані з діями, другі з припиненням дії. Перші названі позитивними, другі — негативними рефлексами. Систему позитивних і негативних рефлексів І. П. Павлов назвав динамічним стереотипом. У трудовій діяльності динамічний сте-реотип виявляється як система рухових умовних рефлексів, тому на-зивається руховим, або робочим, динамічним стереотипом. Ця скла-дна система рефлексів формується у процесі виробничого навчання і забезпечує виконання певного виробничого завдання. У процесі формування умовного рефлексу, який лежить в ос-нові конкретної трудової дії, вирізняють дві стадії: 1) початкова стадія, для якої характерна іррадіація збудження, внаслідок чого у виконанні тієї чи іншої дії беруть участь різні центри кори головного мозку. У працівника помічається багато зайвих рухів і зусиль, трапляються помилки в роботі; 2) стадія засвоєння і закріплення правильних прийомів роботи на основі концентрації збудження в небагатьох клітинах кори го-ловного мозку. Іррадіація збудження обмежується, робота харак-теризується чіткими й економними рухами, відсутністю помилок. В процесі навчання людина, перш ніж приступити до вико-нання тієї чи іншої операції, обдумує її, діє відповідно до посту-паючих в кору головного мозку сигналів від зовнішніх і внутрі-шніх подразників. Нервове збудження, що виникає під впливом кожної трудової дії, не припиняється негайно, а залишається про-тягом певного часу у вигляді поступово згасаючих слідів збу-дження. Проте людина в цей час повторює ті самі трудові дії або виконує інші. Отже, умовні рефлекси підкріплюються, а сліди збудження нагромаджуються. Система слідів збудження, на основі якої відбувається про-грамування робочих дій, називається інтегральним образом ро-бочих дій. У процесі роботи елементи трудових дій уточнюються шляхом порівняння їх з інтегральним образом робочих дій. Це порівняння здійснюється за принципом зворотного зв’язку, вна-слідок чого трудові дії коригуються згідно з програмою. На основі подразнень, які сигналізують про правильне вико-нання трудових дій, закріплюються нервові зв’язки, підвищуєть-ся збудливість і функціональна рухливість в одних нервових центрах і поглиблюється процес гальмування в інших. Після багаторазового повторення трудових прийомів і засво-єння їх працівник починає виконувати всі елементи операції не окремо, а як єдиний процес. Перехід від одного елемента опера-ції до іншого відбувається без переключення уваги і мислення на виконання кожного елемента. Уся система умовних рефлексів, з якої складається операція, приводиться в дію лише на перший подразник цієї системи. Це означає, що у працівника сформував-ся робочий динамічний стереотип. Робочий динамічний стереотип — це стійка і злагоджена сис-тема умовних рефлексів, яка утворюється внаслідок багаторазо-вого повторення умовних подразників в установленій послідов-ності і через певні проміжки часу. З формуванням робочого динамічного стереотипу у працівника виникає своєрідний авто-матизм дій, в основі якого лежить установлення тимчасових зв’язків між нервовими клітинами. Автоматизм дій полегшує ви-конання роботи і звільняє нервові клітини для творчої діяльності, сприяє підвищенню працездатності і продуктивності праці. Отже, робочий динамічний стереотип — це сформований і за-кріплений внаслідок тренування автоматизований спосіб досяг-нення певної мети і розв’язання поставленого завдання. Стійкість функціонування робочого динамічного стереотипу характеризу-ється ступенем відхилень трудової діяльності від програми, а на-дійність — виконанням її за наявності несприятливих факторів. Робочий динамічний стереотип є одиницею поведінки людини як особистості. В життєдіяльності людини динамічні стереотипи мають різні конкретні прояви. У трудових рухах — це руховий динамічний стереотип; у виробничій, трудовій діяльності — це послідовність операцій протягом робочої зміни та послідовність елементів у кожній операції; у повсякденній діяльності — це до-бовий стереотип функцій. Робочі динамічні стереотипи окремих професій різняться за своїми структурами, тобто співвідношенням рефлексів і взаємо-дією функцій організму. Це пов’язано з тим, що рефлекторним шляхом змінюються вегетативні функції, які забезпечують діяль-ність всього організму та реалізацію динамічного стереотипу. Робочий динамічний стереотип реалізується на основі саморе-гуляції. С. О. Косилов вирізняє три цикли саморегуляції [11]. На верхньому рівні регуляції робочого динамічного стереотипу міс-титься цикл кортикальної саморегуляції, або ініціативний цикл. У ньому беруть участь нервові центри, пов’язані з програмуючою діяльністю центральної нервової системи. Функція цих центрів полягає у відтворенні слідів збудження та формуванні інтеграль-ного образу робочих дій. За наявності відхилень у робочих діях працівника порівняно з інтегральним образом включається цикл плавності, завданням якого є коригування траєкторії і сили тру-дових рухів на основі нервових імпульсів, які надходять до нер-вових центрів рухового аналізатора. Одночасно з включенням циклів саморегуляції рухової діяльності виникають цикли вегетативних функцій (дихання, кровообігу, терморегуляції тощо). Стереотип виявляється у шаблонності, одноманітності вико-нання рухів і дій. Проте, зберігаючи стереотипність, кора голо-вного мозку характеризується динамізмом, здатністю змінювати стереотипи залежно від змін у характері і складі подразників, ча-сі їх дії. Здатність до розвитку, вдосконалення і перебудови ди-намічних стереотипів лежить в основі освоєння нових видів дія-льності, формування трудових навичок і умінь, творчого ставлення до праці. У формуванні динамічного робочого стереотипу певну роль віді-грають індивідуальні якості людини — темперамент, характер, здіб-ності, спрямованість інтересів. Але загалом його формування, за- кріплення й підтримка залежать від об’єктивних умов, які створю-ються у процесі навчання й трудової діяльності. Це такі умови: • чітке уявлення у працівника про мету та корисність своєї роботи; • матеріальна і моральна заінтересованість працівника в результатах праці, яка набуває значення умовно-рефлекторного під- кріплення; • чіткий ритм виробничого процесу. У ритмічній роботі активним подразником умовних рефлексів є час; • науково обгрунтований режим праці та відпочинку, який сприяє високій працездатності і лабільності нервової системи; • раціональна організація робочого місця і сприятливі умови праці, що виключають побічні рефлекторні акти, не пов’язані безпосередньо з трудовим процесом; • фізіологічно і психологічно обгрунтовані методи та прийоми виробничого навчання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рефлекторна функція» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
