Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
Правовідносини органів внутрішніх справ та їх співробітників виникають, як правило, в галузі публічного права, тобто є субординаційними відносинами (влада — підвладність) — відносинами по вертикалі. Правовідносини органів внутрішніх справ за сферою поширення можна поділити на дві категорії: • зовнішні; • внутрішні. Зовнішні правовідносини — це відносини між органами внутрішніх справ і громадянами, організаціями, підприємствами, установами, які виникають у ході забезпечення громадського порядку і безпеки особи, суспільства, держави. Внутрішні правовідносини — це відносини усередині системи органів внутрішніх справ між: а) службами і підрозділами різних рівнів; б) між ними і вищими посадовими особами; в) по лінії «начальник — підлеглий» у службі, підрозділі. Органи внутрішніх справ можуть вступати й у нетипові для них правовідносини. Вони виникають між несупідрядними органами і мають, як правило, договірний характер. Нетипові правовідносини органів внутрішніх справ, що виникають у результаті договору: - договори на охорону об'єктів підрозділами позавідомчої охорони МВС; - договори на супровід; - договори на організацію охорони громадського порядку на комерційній основі при проведенні масових заходів; - договори, пов'язані з реалізацією права засуджених на свободу віросповідання в місцях виконання покарання у виді позбавлення волі та ін. Види правовідносин у діяльності органів внутрішніх справ за галузями права: - конституційно-правові; - адміністративні правові; - адміністративно-процесуальні; - кримінально-правові; — кримінально-процесуальні; — кримінально-виконавчі; — цивільно-правові; - цивільні процесуальні та ін. Види правовідносин у діяльності органів внутрішніх справ за функціями права: охоронні — основні; регулятивні. Суб'єкти правовідносин системи органів МВС: • органи внутрішніх справ у цілому; • органи міліції як складова частина органів внутрішніх справ; • інші структурні підрозділи органів внутрішніх справ; • окремі посадові особи органів внутрішніх справ. Компетенція органів внутрішніх справ включає: 1. Повноваження (правообов'язки): а) забезпечення особистої безпеки громадян; б) попередження і припинення злочинів та адміністративних правопорушень; в) розкриття злочинів; г) охорона громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, надання допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об'єднанням у здійсненні їх законних прав і інтересів. 2. Предмет відання — головний напрямок діяльності, тобто основне функціональне призначення (наприклад, у міліції це охорона громадського порядку). 3. Відповідальність за результати своєї роботи. Діяльність органів внутрішніх справ визначається законами та іншими нормативно-правовими актами. Об'єкти правовідносин системи органів МВС — діяльність (поведінка) учасників правовідносин: а) адміністративно-правових відносин — поведінка громадянина і конкретного співробітника міліції; б) кримінально-процесуальних відносин — поведінка учасників кримінального судочинства; в) цивільно-правових відносин, низки адміністративно-правових відносин (організаційно-майнових) — поведінка учасників цих відносин і майно. Юридичні факти можуть бути класифіковані залежно від правовідносин, в які вступає співробітник органів внутрішніх справ. Загальні правовідносини органів внутрішніх справ та їх співробітників виникають, змінюються і припиняються на підставі їх компетенції, визначеної нормативно-правовими актами (організація охорони громадського порядку, охорона безпеки, боротьба зі злочинністю, організація роботи особового складу та ін.). Юридичними фактами в процесі загальних відносин є: 1) заяви, повідомлення, скарги громадян, організацій у зв'язку з правопорушеннями, що готуються або вже вчинені, які органи внутрішніх справ та їх співробітники зобов'язані вирішити і за наявності законних підстав задовольнити інтереси заявників; 2) звернення громадян до співробітників органів внутрішніх справ при реалізації ними своїх прав або виконанні обов'язків, наприклад, при одержанні паспорта, дозволу на прописку, на виїзд у прикордонну зону, на придбання зброї; 3) виявлення або встановлення фактів правопорушень (злочинів, проступків) і осіб, що їх вчинили; 4) договори, які укладають органи внутрішніх справ. [1] Про правомочність див. § «Компетенція державних органів», про юридичну відповідальність — главу «Юридична відповідальність». [2] В ряді країн нижня границя кримінальної дієздатності є високою (16—17 років), в інших — низькою (8-9 років). [3] Третейський суд — одна з форм судового захисту прав громадян і організацій, альтернативний засіб вирішення спорів. Відповідно до ст. 12 Арбітражного процесуального кодексу України третейські суди, поряд з арбітражним судом, правомочні розглядати будь-які економічні спори, підвідомчі арбітражному суду, за винятком спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні і виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Крім того, третейському суду також не підвідомчі справи про банкрутство. Як процесуальна форма, третейський суд має цілу низку переваг у порівнянні з державними [4] Інакше: предмет діяльності, функціональне призначення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків» з дисципліни «Теорія держави і права»
