Державний службовець і працівник приватного сектора. Посадова особа Професійна служба — професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті, об'єднаннях громадян, органах місцевого самоврядування, недержавних структурах за призначенням, обранням, конкурсом, контрактом, що має своїм змістом реалізацію управлінських функцій. Професійна служба за ознакою її організації і порядком проходження може бути поділена на такі види: державна служба служба в органах місцевого самоврядування служба в комерційних організаціях Відповідно до ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Державна служба — врегульована законодавством професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті з практичного виконання завдань і функцій держави і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Державна служба може бути поділена на два види: цивільна мілітаризована - у державних органах та їх апараті (законодавчої, виконавчої і судової гілок влади) - у державних установах і органах управління державними підприємствами - військова (у Збройних Силах) - воєнізована (в органах міліції та ін.)
Службовими особами є службовці державних органів, організацій, органів управління державними підприємствами, органів місцевого самоврядування, комерційних організацій, що своїми діями створюють юридичні акти або спроможні породжувати, змінювати чи припиняти конкретні правовідносини. Службовець — учасник подвійних правовідносин: - трудових, що залежать від професійного особистого становища, трудових прав і обов'язків, від процесу праці; - адміністративних, що залежать від виконання служби, управлінських функцій (відносин влади). Державний службовець — працівник державної організації, установи, підприємства, що в установленому законом порядку здійснює трудові функції на професійних засадах на основі трудового договору (контракту), що одержує заробітну плату з державних коштів відповідно до займаної посади і підкоряється службовій дисципліні. Власне (безпосередні) державні службовці — особи, що мають виконавчо-розпорядницькі повноваження від імені держави. У багатьох країнах даних осіб відносять до чиновників і відрізняють від простих державних службовців (учителів державних шкіл, працівників пошти, телеграфу та ін.). З юридичної точки зору відмінності між ними кореняться в нормах галузі права, що визначає їх спеціальний (службовий) правовий статус: правовий статус чиновників (безпосередніх державних службовців) визначається нормами адміністративного права, а правовий статус простих державних службовців — нормами трудового права (за допомогою трудового договору). Не однаковими є й порядок їх прийняття на службу (присяга), привілеї (незмінюваність) та ін. У ряді країн, що належать до англо-американського типу правових систем, найчисленнішу групу службовців розглядають як публічну службу, а власне державних службовців — як цивільну, яка є різновидом публічної служби. Крім цивільної служби виділяють ще такі галузі служби: поліцейську, військову, судову, тюремну та ін. Ознаки державного службовця як професіонала управління: • має інформацію як особливий предмет праці, за допомогою якої впливає на тих, хто управляються (обслуговуються); • працює оплатно (одержує заробітну плату); • працює в інтересах тих, хто оплачує роботу; • працює на професіональній основі, обіймаючи посади відповідно до кваліфікації та досвіду. Обсяг і порядок використання державним службовцем владних повноважень фіксуються в юридичному документі — посадовій інструкції, штатному розкладі та ін. Залежно від характеру здійснюваних функцій державних службовців можна поділити на: керівників; спеціалістів; технічний персонал; допоміжний персонал. Працівники комерційних організацій зайняті в приватному секторі; їх колективи називають, як правило, персоналом. Особа, що здійснює трудові функції на основі трудового договору (контракту) у приватному секторі, одержує плату за свою працю залежно від прибутку недержавної, комерційної організації. Всі працівники комерційної організації відносно до власності на її майно поділяються на дві категорії: Наймані працівники (службовці) Працюючі власники — виконують роботу за винагороду, розмір і умови якої визначають відповідні договори найму - володіють частиною майна і коштів підприємства та одержують винагороду у вигляді частки прибутку, що залишилася у розпорядженні підприємства Якщо предметом інтересу найманих працівників є підвищення заробітної плати, то працюючих власників — прагнення більше інвестувати, тобто вкладати, із тим щоб розширити виробництво і надалі одержувати більший прибуток за дивідендами. Особливою групою службовців державних органів, підприємств, установ, працівників недержавних (комерційних) організацій є посадові особи. Посадова особа — фахівець з управління, що обіймає посаду в державному органі, підприємстві, установі, комерційній організації і постійно або тимчасово виконує організаційно-розпорядчі та інші функції, пов'язані з владним впливом на підлеглих і зі здійсненням юридичне значущих дій, спрямованих на породження, зміну чи припинення правовідносин. Ознаки державної посадової особи: 1) виконує функції публічного характеру; 2) є юридичне наділеною державно-владними повноваженнями; 3) має право видавати правові акти, обов'язкові для інших осіб (підлеглих і/або не підлеглих по службі); 4) виступає носієм і представником державної влади; 5) може бути притягнена до підвищеної юридичної відповідальності. У Законі України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян» закріплено право громадян на оскарження дій посадових осіб державних органів і громадських організацій. У ст. 55 Конституції України наголошується, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Класифікація посадових осіб держави може бути різною. Категорії посадових осіб залежно від їх статусу. 1. Недержавні службовці, що обіймають державні посади і мають владно-розпорядчі повноваження щодо осіб, не підпорядкованих по службі (представники влади). Це вищі посадові особи (суддя, прокурор та ін.). їх статус визначається Конституцією та іншими законами. 2. Державні службовці, тобто особи, що перебувають на службі в державних органах та їх апараті. Вони діють відповідно до Закону України «Про державну службу», інших законів про організацію і діяльність окремих державних органів. 3. Особи, що обіймають керівні посади в органах управління державних органів і організацій (глави міністерств, відомств та ін.). 4. Особи, що мають виборчий мандат (депутати, Президент). Категорії посадових осіб залежно від обсягу посадових повноважень: — повноваження яких мають внутрішньоор-ганізаційний характер — повноваження яких мають публічний характер, тобто поширюються за рамки державних органів на організації і громадян, безпосередньо не підпорядкованих їм по службі — наділені повноваженнями застосовувати засоби примусу щодо осіб, їм не підпорядкованих керівний склад підприємств, установ, організацій міністри, глави державних комітетів, голови місцевих Рад народних депутатів та ін. судді, працівники міліції та ін. Посадовими особами в комерційних організаціях (господарських товариствах) України не можуть бути: • члени виборних органів громадських організацій; • військовослужбовці; • посадові особи органів прокуратури, суду, служби державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату; • посадові особи органів державної влади і управління, покликані здійснювати контроль за діяльністю комерційних організацій. Вищою посадовою особою в Україні є Президент.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Професійна і державна служба» з дисципліни «Теорія держави і права»
