1) у наявності — збиток, що підлягає відшкодуванню страхови-
ком позаяк заподіяний об’єкту страхування при настанні стра-
хового випадку;
2) встановлений факт настання страхового випадку (реалізація
страхового ризику).
Ефективність інвестиційного портфеля — характеристика інвести-
ційного портфеля (як правило, портфеля цінних паперів) за
критеріями поточної дохідності чи збільшення капіталу за
будь-якого рівня ризику.
Ефективність реальних інвестицій — поняття, що характеризує різні
аспекти дохідності інвестицій. Для оцінювання ефективності
реальних інвестицій використовують чотири основні показ-
ники: чистий приведений дохід; індекс дохідності; період окуп-
ності; внутрішню норму дохідності.
Ж
Життєвий цикл галузі — загальний період часу від початку зарод-
ження галузі до завершення її існування (у разі випуску про-
дукції, на яку істотно вплинув науково-технічний прогрес) або
до вступу в остаточну зрілість (у разі випуску продукції, по-
треба у якій стабільна). У теорії життєвого циклу галузей роз-
різняють, як правило, п’ять основних стадій: “народження”,
303
“зростання”, “розширення”, “зрілість”, “спад”, або “остаточ-
на зрілість”. В інвестиційному менеджменті визначення стадії
життєвого циклу галузі пов’язане з оцінюванням інвестицій-
ної привабливості окремих об’єктів реального чи фінансово-
го інвестування; воно потрібне також у процесі галузевої ди-
версифікації інвестиційної діяльності.
Життєвий цикл інвестицій — загальний період часу від початку вкла-
дання коштів у реальний інвестиційний проект до наступного
вагомого інвестування в діючий об’єкт. Як правило, життє-
вий цикл інвестицій розподіляють на два основні періоди: інве-
стування до початку експлуатації об’єкта; експлуатації ново-
го об’єкта до початку наступного істотного інвестування в
його реконструкцію або технічне переоснащення.
Життєвий цикл компанії (фірми) — загальний період часу від по-
чатку діяльності компанії (фірми) до природного припинення
її існування або відродження на новій основі (з новим скла-
дом власників і керівного персоналу, з принципово новою про-
дукцією, технологією та ін.). У теорії життєвого циклу ком-
панії (фірми) розрізняють, як правило, шість основних стадій:
“народження”, “дитинство”; “юність”, “рання зрілість”, “ос-
таточна зрілість”, “старіння”. В інвестиційному менеджменті
визначення стадії життєвого циклу компанії (фірми) необхід-
не для оцінювання її інвестиційної привабливості чи інвести-
ційних якостей цінних паперів (акцій), що емітуються.
З
Залишкова вартість основних виробничих фондів на акцію — відно-
шення залишкової вартості основних виробничих фондів до
загальної кількості акцій.
Закон “Про страхування” — прийнятий Верховною Радою України
7 березня 1996 р. Регулює відносини у сфері страхування і
спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилен-
ня надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб.
Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне стра-
хування.
304
Запас платоспроможності (нетто-активи) — один із показників на-
дійності страхувача. Визначається відніманням від загальної
вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми
зобов’язань.
Зароблена премія — та частина страхової премії, яка пропорційно
припадає на час, що минув після початку страхового періоду.
Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні,
об’єктом страхового захисту якого є життя, здоров’я і праце-
здатність.
Збиток — (у страхуванні) втрата (шкода), що підлягає відшкодуван-
ню страхувачем.
Збитковість страхової суми (ЗСС) — економічний показник діяль-
ності страхувача, який характеризує відношення обсягу вип-
лат страхового відшкодування і страхової суми до сукупної
страхової суми всіх застрахованих об’єктів за певним видом
страхування.
“Зелена картка” — назва системи міжнародних договорів і страхо-
вого свідоцтва про страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів, які виїжджають у країни —
члени цієї системи.
Зворотність — повернення страхових внесків (платежів, премій) при
достроковому припиненні дії договору.
Змішане страхування життя — вид особистого страхування, в яко-
му передбачається страхове покриття кількох несумісних ри-
зиків.
Залучені джерела формування інвестиційних ресурсів — залучені на
кредитній основі кошти для реалізації інвестиційного портфе-
ля та інше майно. До основних видів залучених джерел фор-
мування інвестиційних ресурсів належать довгострокові кре-
дити банків; кошти, отримані від емісії облігацій; майно, за-
лучене на основі інвестиційного лізингу та селенгу.
Заставні цінні папери — цінні папери, випущені під заставу фізич-
них активів (найчастіше землі, споруди).
305
Зовнішні джерела формування інвестиційних ресурсів — позикові та
залучені джерела фінансування інвестиційних програм (про-
ектів).
І
Іменний цінний папір — цінний папір, зареєстрований у книгах ком-
панії на ім’я власника. Може бути проданий іншій особі тільки
з письмового дозволу власника (передатного запису на серти-
фікаті). Облігація може бути іменною як щодо тільки аморти-
зації, так і щодо тільки амортизації і відсотка.
Інвестиції — вкладення коштів страхувача в невиробничу сферу з
метою одержання прибутку. Видами інвестицій страхувача є
кошти, вкладені в банки (депозити), рухоме майно, авторські
права, ноу-хау тощо. У складі інвестицій розрізняються фі-
нансові інвестиції, капітальні вкладення, запаси товарно-мате-
ріальних цінностей.
Індосамент — (у страхуванні) документ, що додається до полісу в
разі зміни умов договору.
Інсталмент — частина річної премії, що виплачується в розстрочку.
Іррейта — надпис на страховому документі, що засвідчує виправ-
лення незначної помилки (описки), допущеної при його офор-
мленні.
Інвестиції — усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що
вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяль-
ності з метою одержання прибутку або досягнення соціально-
го ефекту.
Інвестиції з фіксованим доходом — вкладення капіталу в об’єкти ін-
вестування з попередньо передбаченою фіксованою ставкою
дохідності. До таких об’єктів інвестування належать купонні
облігації, ощадні сертифікати, привілейовані акції.
Інвестиційна декларація — складова статуту інвестиційного фонду,
в якій визначено основні напрями й обмеження його діяль-
ності, порядок випуску, продажу та викупу інвестиційних сер-
тифікатів, а також інші питання діяльності фонду.
306
Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій громадян, юри-
дичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Загальні пра-
вові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності
на території України регулюються Законом України “Про
інвестиційну діяльність” від 18.09.91.
Інвестиційна інфраструктура — найважливіші галузі економіки, зак-
лади й засоби, які безпосередньо забезпечують процес безпе-
ребійного здійснення інвестицій.
Інвестиційна компанія —торговець цінними паперами, який крім ве-
дення інших видів діяльності може залучати кошти для
здійснення спільного інвестування шляхом емісії та розміщен-
ня цінних паперів (включаючи інвестиційні сертифікати).
Створення і діяльність інвестиційних компаній в Україні
регулюється Указом Президента “Про інвестиційні фонди та
інвестиційні компанії” від 19.02.94.
Інвестиційна компанія закритого типу — компанія, чиї акції прода-
ються на фондовій біржі, а капітал залишається відносно не-
змінним.
Інвестиційна привабливість галузей — інтегральна характеристика ок-
ремих галузей економіки з позиції перспективності розвитку,
дохідності інвестицій та рівня інвестиційних ризиків. Інвести-
ційна привабливість окремих галузей оцінюється під час роз-
робки інвестиційної стратегії компанії (фірми) та галузевої ди-
версифікації її інвестиційного портфеля.
Інвестиційна привабливість регіонів — інтегральна характеристика ок-
ремих регіонів країни з позиції інвестиційного клімату, рівня
розвитку інвестиційної інфраструктури, можливостей залучення
інвестиційних ресурсів та інших факторів, які істотно вплива-
ють на формування дохідності інвестицій та інвестиційних ри-
зиків. Інвестиційна привабливість окремих регіонів оцінюєть-
ся під час розробки інвестиційної стратегії компанії (фірми) і
регіональної диверсифікації її інвестиційного портфеля.
Інвестиційна програма компаній — інвестиційна програма як відособ-
лена частина інвестиційного портфеля компанії (фірми), сфор-
мована за галузевою, регіональною чи іншими ознаками для
307
зручності управління. Інвестиційна програма включає, як пра-
вило, ряд інвестиційних проектів (приміром, інвестиційна про-
грама житлового будівництва, переробки сільськогосподар-
ської продукції, створення соціальної інфраструктури тощо).
Інвестиційна стратегія — формування системи довгострокових цілей
інвестиційної діяльності компанії (фірми) і вибір найефектив-
ніших шляхів їх досягнення.
Інвестиційний банк — банк, який спеціалізується на фінансуванні інве-
стиційної діяльності своїх клієнтів шляхом надання їм довгост-
рокових кредитів (позик).
Інвестиційний дилер — фірма, що є посередником на ринку цінних па-
перів, або окрема особа, пов’язана з такою фірмою. Виступає в
ролі брокера, тобто зводить на ринку покупців з продавцями,
одержуючи за це комісійні, або в ролі дилера, тобто підписується
на весь новий випуск цінних паперів або частину його, стаючи
їх власником з метою перепродажу дрібнішими партіями.
Інвестиційний клімат країни — система правових, економічних і со-
ціальних умов інвестиційної діяльності у країні, які істотно
впливають на дохідність інвестицій і рівень інвестиційних ри-
зиків.
Інвестиційний менеджмент — процес управління всіма аспектами
інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва.
Інвестиційний портфель — сформований компанією (фірмою) пе-
релік об’єктів реального та фінансового інвестування з ура-
хуванням її інвестиційних цілей.
Інвестиційний проект — об’єкт реального інвестування, який на-
мічається до реалізації у формі придбання, нового будівницт-
ва, розширення, реконструкції тощо на основі розгляду й оці-
нювання бізнес-плану.
Інвестиційний ризик — імовірність виникнення непередбачуваних
фінансових втрат (у формі зниження або повної втрати до-
ходів, втрати капіталу тощо) у ситуації невизначеності умов
інвестиційної діяльності. Розрізняють інвестиційний ризик си-
стематичний і несистематичний; реального і фінансового інве-
стування; економічний, політичний, соціальний тощо.
308
Інвестиційний ринок — сукупність інвестиційних відносин між про-
давцями й покупцями інвестиційних товарів і послуг, а також
об’єктів інвестування в усіх його формах.
Інвестиційний фонд — юридична особа, заснована у формі акціонер-
ного товариства, яка здійснює діяльність виключно у сфері
спільного інвестування. Інвестиційні фонди поділяються на
відкриті та закриті. Порядок створення і діяльності інвести-
ційних фондів в Україні регулюється Указом Президента “Про
інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” від 19.02.94.
Інвестиційні якості цінних паперів — інтегральна характеристика ок-
ремих видів цінних паперів з позиції їх дохідності, ризику та
ліквідності.
Інвестор — суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення
та здійснює вкладення власних, позичених і залучених май-
нових та інтелектуальних ресурсів в об’єкти інвестування.
Індексація основних фондів — переоцінювання основних фондів, яке
здійснюється періодично з метою доведення їх початкової вар-
тості до поточної ринкової (відновної).
Індивідуальний інвестор — окрема юридична особа, яка самостійно
(без посередників) здійснює інвестиційну діяльність.
Інноваційні інвестиції — одна з форм інвестування, що здійснюється
з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу
у виробництво та соціальну сферу.
Іноземні інвестиції — усі види цінностей, які вкладаються в об’єкти
інвестиційної діяльності на території тієї чи іншої країни. По-
рядок здійснення іноземних інвестицій на території України
регулюється Законом України “Про режим іноземного інвес-
тування” від 19.03.96.
Інсайдер — усі директори, старші чиновники корпорації і всі, хто
має доступ до внутрішньофірмової, службової інформації. Усі,
хто володіє понад 10 % акцій фірми.
Інституціональний інвестор — фінансовий посередник, який акуму-
лює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну
діяльність, що спеціалізується, як правило, на операціях з цін-
ними паперами.
309
Інструменти фондового ринку — інструменти, за допомогою яких
здійснюються операції на фондовому ринку. До основних
інструментів фондового ринку належать облігації, ощадні сер-
тифікати, опціони, ф’ючерсні контракти, інвестиційні серти-
фікати.
Інфляційна премія — додатковий дохід, який виплачується інвесто-
ру з метою відшкодування його втрат від знецінення грошей
внаслідок інфляції. Рівень цього доходу прирівнюється до тем-
пу інфляції в розглядуваному періоді.
Інфляція — переповнення каналів обігу паперовими грошима, що
супроводжується їх знеціненням; виявляється в загальному і
нерівномірному збільшенні цін на товари і послуги, що при-
зводить до перерозподілу національного доходу на шкоду ос-
новній частині населення, поглиблення соціальної диференці-
ації.
Іпотечна позичка (кредит) — позичка, отримана позичальником під
заставу нерухомого майна. У разі порушення позичальником
умов кредитного договору (прострочені позички) кредитор
має право продати заставу з метою повернення позички (вклю-
чаючи відсоток) і витрат з реалізації прибутку.
К
Казначейський білет — короткострокова (до одного року) державна
облігація, що не дає офіційного відсотка. Прибуток реалізується
у вигляді різниці дисконтної ціни, за якою білет продається, і
номінальною вартістю, за якою його викуповують у момент
погашення.
Казначейські акції — дозволені до випуску, але не випущені акції ком-
панії або випущені акції, що були викуплені компанією.
Капітал — основний вид інвестиційних ресурсів у формі матеріаль-
них і грошових ресурсів, різних видів фінансових інструментів.
У вужчому значенні — активи компанії (фірми) без зобов’я-
зань (заборгованості).
Квота у страхуванні — а) частка участі страхувача в загальній стра-
ховій сумі в разі страхування об’єкта на умовах співстраху-
310
вання; б) частка перестрахувача у пропорційному договорі пе-
рестрахування.
Квотне перестрахування — перестрахування на базі квоти, тобто,
страхувач передає перестрахувачеві в погодженій частці прий-
няті на страхування ризики за певним видом (групою видів)
страхування.
Кептивні страхові компанії — компанії, що створюються промис-
ловими, торговельними, банківськими та іншими структура-
ми з метою задоволення їхніх потреб у страхових послугах.
Класифікація страхування — система поділу страхування на сфери
діяльності, види і форми.
Клаузула — застереження, що вносяться в договір страхування.
Ковернот страховий: а) свідоцтво про страхування, яке видається
брокером страхувальникові на знак підтвердження укладен-
ня договору страхування з переліком списку страхувачів;
б) документ, яким обмінюються перестрахувальники в своїй
діяльності, є аналогом договору перестрахування, який діє в
межах генерального договору перестрахування.
Коефіцієнт збитків — показник, що розраховується як відношення
оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до заробле-
них премій.
Колективне страхування життя — страхування, при якому може
укладатися договір на страхування за рахунок коштів під-
приємств усіх працівників або їх групи.
Комерційна таємниця (конфіденційність) — відомості про діяльність
страхувача, поширення яких може завдати шкоди його інте-
ресам.
Комісія страхова — винагорода, що виплачується страхувачем по-
середникам за залучення об’єктів на страхування, оформлен-
ня документації, інкасацію страхових внесків, а в деяких ви-
падках — і за розгляд страхових претензій.
Конверсія — переведення полісу з одного виду страхування життя в
інший.
Контралімент — отриманий перестрахувальний інтерес.
311
Котирування — визначення страхувачем ставки премії, за якою він
готовий застрахувати ризик.
Кумуляція: а) концентрація страхових ризиків в одній компанії в
обсязі, що може призвести до багатьох збитків внаслідок од-
ного страхового випадку; б) зосередження застрахованих
об’єктів на одній території, вулиці, будинку, порту, залізничній
станції, судні, що у разі одночасного страхового випадку може
призвести до порушення фінансової стабільності страхувача,
імовірність появи якого внаслідок одного страхового випад-
ку досить значна.
Капіталізація — перетворення коштів на капітал. В інвестиційній
діяльності найпоширенішими операціями капіталізації є кап-
італізація частини чистого прибутку, капіталізація дивідендів,
капіталізація депозитного відсотка та ін.
Капіталовіддача — відношення річного обсягу продукції до статут-
ного фонду. Капіталоозброєність — відношення статутного
фонду до кількості працівників.
Капітальні вкладення — інвестиції у відновлення основних фондів і
на приріст матеріально-виробничих запасів. Капітальні вкла-
дення здійснюються у формі нового будівництва, розширен-
ня, реконструкції та технічного переустаткування.
Квота: 1) частка в суспільному виробництві або збуті, яка встанов-
люється в межах різних угод для кожного учасника; 2) кіль-
кісний показник, що характеризує значення експорту або
імпорту для народного господарства.
Кліринг — система безготівкових розрахунків за товари, цінні папе-
ри і послуги, ґрунтується на заліку взаємних вимог і зобов’я-
зань.
Коефіцієнт автономії — один з основних показників, що характе-
ризує фінансову стабільність компанії (фірми). Він визначаєть-
ся шляхом ділення суми власного капіталу на суму всіх вико-
ристовуваних коштів. Чим більше значення цього коефіцієн-
та, тим вища фінансова стабільність компанії (фірми).
Коефіцієнт довгострокової заборгованості — важливий показник оці-
нювання фінансової стабільності підприємства (фірми), що
характеризує відношення суми довгострокової (понад рік)
312
заборгованості до загальної суми всіх використовуваних ним
коштів.
Коефіцієнт капіталізації — відношення активів до статутного фонду.
Коефіцієнт ліквідності — відношення активів до кредиторської за-
боргованості.
Коефіцієнт оборотності активів — відношення річного обсягу про-
дукції до активів.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості — відношен-
ня річного обсягу продукції до кредиторської заборгованості.
Контрольний пакет акцій — кількість акцій, які дають інвестору пра-
во здійснювати фактичний контроль над акціонерною компа-
нією. В Україні рішення, що підтверджує наявність конт-
рольного пакету акцій, якщо його розмір не перевищує 51 %,
приймає Антимонопольний комітет з урахуванням конкрет-
них особливостей засновницьких документів і структури ста-
тутного фонду компанії.
Кон’юнктура — сукупність факторів, що характеризують стан яко-
го-небудь процесу, діяльності, явища.
Кон’юнктура інвестиційного ринку — система факторів, що харак-
теризують поточний стан попиту, пропозиції, цін і рівня кон-
куренції на інвестиційні проекти й послуги, а також об’єкти
інвестування в усіх його формах.
Кон’юнктурний цикл — період часу, упродовж якого послідовно змі-
нюються всі стадії кон’юнктури інвестиційного ринку. Кон’юн-
ктурний цикл поділяється на чотири стадії: 1) піднесення
кон’юнктури; 2) кон’юнктурний бум; 3) послаблення кон’юнк-
тури; 4) кон’юнктурний спад.
Короткострокові інвестиції — форма вкладення капіталу терміном
до одного року. До них належать придбання короткостроко-
вих облігацій, короткострокових депозитних сертифікатів,
розміщення коштів на депозитному вкладі та інші короткост-
рокові фінансові вкладення.
Кредитний відсоток — сума, що виплачується одержувачем креди-
ту за користування позичковими коштами відповідно до вста-
новленої ставки відсотка.
313
