44. Методика узагальнення резервів збільшення прибутку і підвищення рентабельності.
В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельності діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб`єкту підприємництва. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності к/б прибуток, у той же час є найважливішим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Кінцевим фін. результатом діяльності к/б є прибуток до оподаткування(балансовий прибуток), який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують прибутки і витрати банку. Отже, аналіз прибутку і рентабельності ґрунтується на аналізі прибутків і витрат. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між прибутками, отриманими банком за відповідний період та витратами, здійсненими за той же період для забезпечення цієї діяльності. Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку(тобто: збільшення прибутків на відповідну суму призводить до збільшення прибутку на ту ж суму; зменшення прибутків супроводжується зменшенням прибутку) та зворотній вплив витрат (тобто: збільшення витрат на відповідну суму призводить до зменшення прибутку і, навпаки, зменшення витрат збільшує прибуток банку).
45. Методи визн-ня і принципи ан-зу ін. пок-ків, що вимірюють еф-ть д-ті б-ку по доходу і прибутку (чистий SPREAD, чиста процентна маржа, інший операційний прибуток, продуктивність праці)
Крім показників рентабельності по прибутку, який характеризує рівень ефективності управління банком, використовують систему показників, які характеризують її за рівнем одержаного прибутку, а також за рівнем продуктивності праці. До цих показників належать:ЗАГАЛЬНИЙ РІВЕНЬ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
Формула: , де Пб – балансовий прибуток Дз – прибутки загальні
Економ. зміст: розмір балансового прибутку на 1грн заг. прибутків
ОКУПНІСТЬ ВИТРАТ прибутками
Формула: , де Вз – витрати загальні
Економ. зміст: розмір заг. прибутків на 1грн заг. витрат
ЧИСТА ПРОЦЕНТНА МАРЖА
Формула: , де Дп – процентні приб. Вп – процентні витрати, Аз – середньорічні заг. активи
Економ. зміст: розкриває рівень прибутковості активів від %-ї різниці
ЧИСТИЙ SPREAD
Формула: , де Кс – надані кредити середньорічні
Зпп – підпроцентні зобов’язання
(депозити + МБК)
Економ. зміст: розкриває рівень прибутковості активів від %-х операцій
ІНШИЙ ОПЕРАЦІЙНИЙ ПРИБУТОК
Формула: , де Ді – інші операційні прибутки Аз – сер. річні активи загальні
Економ. зміст: свідчить про рівень прибутковості заг. активів від інших нетрадиційних послуг
МЕРТВА ТОЧКА ПРИБУТКОВОСТІ
Формула: , де Вн – витрати непроцентні Дн – приб. непроцентні АН – сер. річні активи неприбуткові
Економ. зміст: показує мінімальну прибуткову маржу для покриття всіх витрат
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ Формула: , де Дз – прибутки загальні Сп – середньорічна кількість працівників
Економ. зміст: характеризує рівень продуктивності праці; розмір одержаного прибутку на 1 середньорічного працівника
46.Значення, завдання і інформаційне забезпечення аналізу ліквідності прибутку.
Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяльності самих банків, так і у фінансовій системі країни. Дефіцит ліквідних засобів призводить до порушення нормативних вимог центральних банків, штрафних санкцій і що найнебезпечніше для банків-до втрати депозитів. Надмірна ліквідність породжує дилему “ліквідність-прибутковість”, адже найбільш ліквідні активи не генерують прибутків. Щоденна робота з підтримки достатнього рівня ліквідності є необхідною умовою самозбереження та виживання банку. Метою аналізу ліквідності банку є оцінка та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов`язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Перед банком постає завдання як з погляду забезпечення потреб ліквідності, так і щодо їх прибутковості та вартості. Основним джерелом аналізу ліквідності є щоденний та місячний баланс банку. За даними балансу НБУ щодня контролює виконання обов`язкових нормативів ліквідності. В цілому інформаційна база складається з: 1)внутрішньобанківської інформації (звітність про депозитну діяльність, звітність про стан кредитного портфеля, дані про рух коштів на рахунках, тощо);2)інформації, одержаної безпосередньо від клієнтів та контрагентів банку (фінансові звіти позичальників та емітентів цінних паперів, кредитні заявки, тощо);3)зовнішніх джерел(рейтингів, статистичних збірників, тощо).
47. Система та методика визначення показників ліквідності: поточної, загальної, миттєвої.
Коефіцієнти, які характеризують ліквідність, аналізуються в динаміці, що дозволяє виявити загальні тенденції в зміні ліквідності банківської системи та окремого банку. З метою здійснення контролю за ліквідністю банку коефіцієнти співставляють з нормативними значеннями. В процесі аналізу коефіцієнти ліквідності можуть порівнюватися з аналогічними показниками інших банків, середньогалузевими показниками або з рівнем, який визначений банками на базі практичного досвіду. Результати порівняльного аналізу коефіцієнтів ліквідності дають змогу виявити загальні тенденції зміни ліквідності банку та імовірність виникнення проблемних ситуацій, дозволяючи вчасно вжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів чи реструктуризації балансу.
Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується як співвідношення грошових коштів, а також дебіторськ. заборгов. до короткострокових зобов’язань.
Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку(Кзл) = Азаг / Ззаг. Хар-є максимальну можливість банку в погашенні зобов”язань (Ззаг) всіма аткивами (Азаг). Нормативне значення показника Н6 має бути не менше 100%.
Коефіцієнт миттєвої ліквідності (Кмл) = (Ккр+Ка)/Д показує можливість банку погашати живими грошима з коррахунків і каси зобов”язання по всіх депозитах (Д). Нормативне значення Н5 має бути не меншим за 20%.
50.Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу і співвідношення капіталу і структури залучених коштів по їх видах.
51.Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу і співвідношення залишків на грошових і депоз. рах.
Пасиви банку – це джерела формування фін. ресурсів. За своїм походженням пасиви не однорідні, і складаються з кап-у та зобов’язань банку перед вкладниками та кредиторами. Капітал являє собою власні кошти банку, що належать заснов-м або акціон-м. Зобов’язання – це теперішнє зобов-я банку, що виникає з його минулої діяль-і, розра-к з якими повинен закінчитись відпливом з банку ресурсів.
Фінансовий стан банку проявляється у рівні ліквідності, платоспро-і і фін. стійкості та визнач. діяльн. банку у короткострок. та довгострок. перспективі.
Мета ана-у пасивів банку групується у такі завдання:
дослідження та оцінка динам-и, складу та струк-и кап-у і зобов-ь;
дослідж. та оцінка платоспрос-і та достатності кап.;
дослідження та оцінка креди-в та депоз.;
дослід-я та оцін-а обгрунтованості розподілу прибутку;
узагальн-а оцінка розміру та струк-и капіталу та зобов’яз-ь та ефективності вкладення фін. ресур-в в активи банку;
розробка прогнозу конкурентоспро-і та розвідка фін. потенціалу банку.
52.Аналіз рівня ліквідності високоліквідних активів.
Поняття ліквід-і пов’язується з активами банку.Під ліквідністю (А)розуміють їх здатність швидко і без зниження вартості перетвор. в гроші.
Високоліквідні активи – це такі активи, які знаходяться в готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку.До їх складу входять готівкові кошти та бан-і метали, кошти на корр-х в НБУ, термінові депоз-и в НБУ, вкладення у казначей. ц.п., реформовані НБУ, кошти на коррах. та депоз-х рах., відкриті в інш. бан-ах, а також А., які можуть бути терміново проконвертовані у готівкові або безгот-і кошти.
Високоліквід. А. поділ. за рядом класифік-х ознак:
За напрямками розміщення:грош. кошти у касі; кошти на рах. інш. бан-х; термінові фін. вклад-я; бан-і метали; інші;
За прибутковістю:прибуткові та неприбуткові;
За видами валюти:високоліквідні А. в нац. вал. та іноз-й.
Загальний аналіз високолік-х А..проводиться на основі розрах. показників їх структури та динаміки у досліджуваному періоді.
До прибуткових, крім короткострокових фінансових вкладень, належать і операції купівлі-продажу закордонної валюти за рахунок коштів у касі та на кореспондентських рахунках і деякі інші. Ці тенденції позитивно характеризують фін. діяльність банку, адже банк не повинен безконтрольно збільшувати беприбуткову частку високоліквідних активів у загальних активах.
53.Аналіз кредитного портфеля з точки зору ліквідності кредитів (надійності їх повернення і диверсифікації кредитних вкладень).
Основні напрямки аналізу кредитної діяльності:
Загальний аналіз кредитів;
Анал-з руху кредитів;
Аналіз забезпеченості кред-в;
Аналіз погашення кр.;
Оцінка кред-о ризику КБ та формування резерву на його покриття.
До основних етапів загального аналізу кредитів належать:
Оцінка кред-в та позик,наданих банком за відповідний період;
Аналіз струк-и кред-в за галузями національної економіки, видами кредитних угод, термінами надання кредиту, позиковими ставками тощо;
Аналіз динаміки обсягу та структ-и наданих кред-в у звітний період;
Оцінка зміни у обсязі і структурі кредитів і позик за відповідний період та визначення напрямків подальшого розвитку кредитної діяльн-і банку.
Загальний аналіз кредитного порт-я базується на загальноприйнятій класифікації вкладень та використанні вертикального і горизонтального типів аналізу.
54.Аналіз співвідношення ліквідних активів і їх загальної величини.
Ліквідні активи – це такі, які можуть бути перетворені в грош.форму протягом певного періоду.До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як кредит-і, в тому числі і міжбанківські, Дб. заборгованість, інші ЦП, які обертаються на ринку.
До ліквідних (А)відносяться:
Грошові кошти банку;
Коррахунок в НБУ;
Рахунки в банках нерезидентах у неконвертованій валюті; Аналіз активності здійснюється по співвідношенню ліквідних активів і їх загальних величини, що показує їх частку в загальній величині по базисному і звітному періодах. Розраховується відхілення від (звітного -базисного) і це показує, що відбувається.
В банках достатній рівень ліквідності забезпечується не тільки накопиченнями ліквідних активів, скільки доступністю та стабільністю джерел їх поповнення. Можливості залучення ліквідних засобів в будь-який час в необхідній кількості дозволяє банкам підтримувати запас ліквідних активів на min рівні.
Джерелами покриття потреби в ліквідних коштах є такі:
Настання строку погашення наданих банком кредитів;
Продаж (А);
Прибутки від надання недепозитних банківських послуг;
Залучення депоз-х вкладів від фізичних та юридичних осіб;
Запозичення коштів на грошовому ринку.
55. Аналіз ліквідності високоризикових вкладів.
Ліквідні активи – це такі, які можуть бути перетворені в грош.форму протягом певного періоду.
База кредитних установ за своїм складом неоднорідна, тому здійс. аналіз її структури з погляду співвідношення мінливих та стабільних зобов’язань. З метою аналізу стабільності клієнтської бази визначається питома вага основних вкладів у загальних зобов’язаннях.
До високоризикових вкладів можна віднести фінансові та реальні інв-ї. До фін.інвест-й належать вкладення банку в різноманітні фін. інструменти ринку капіталів – ЦП на інвестиції, вкладення в паї та статутний капітал інших підп-в. До реальних інвестицій належать вкладення банку в різноманітні матеріальні та нематеріальні(А).Інвестиції та нематеріальні(А) включають вкладення в патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічну, науковопрактичну, майнові права, інші майнові права. Іноді виділяють інновації – вкладення у нововедення та інтелектуальну форму. Звичайно ці всі вкладення коштів, розраховані більше ніж на 1рік.
Вкладення банку в ЦП на інвес-ії – ДЦП,облігації під-в,акції – це фін.інструменти ринку капіталів.
Ліквідні ЦП – це фін. інструменти, які можуть бути продані в будь-який час без суттєвого зниження ціни.
56. Система показників ділової активності банку та їх інформ-е забезпечення.
Ділову активність банку аналізуютьчерез взаємозв’язок оцінки ресурсного потенціалу банку пасивів та його використання як в цілому в активах,так і в його окремих вкладеннях – в інвестиції, в кр-й портфель, матеріально-тех.забезпечення.
Ділова активність визначається як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах,тому в першу чергу треба розглядати групи показників,які характерезують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх в певні групи активів.Ця група показників служить мірилом рівня ефективності діяльності банку на фін.ринку.
Головним і єдиним інформац-м забезпез-м є бух. баланс. Зіставлення (А) і пасивів.
Ресурси:1)власний капітал(стат. фонд);2)залучені і позич. кошти(депозити до вимоги,строкові депоз.).
Система показників:
Балансові показ-и;
Розрах-і показ-и харак-ть ділову активність.
Балансові показ-и:
Всього пасивів (грн);
Всього активів (грн);
Прибуткові активи (грн);
Кредити видані (грн);
Інвестиції (грн);
Залучені і позичені кошти (грн);
МБК (грн);
Строкові депозити.
Розрахункові показники, які характеризують ділову активність(в %):
Рівень прибуткових активів (%);
Загальна кредитна активність;
Загальна інвестиційна активність;
Доля інвестицій в прибуткових активах;
Рівень ЗК;
Доля МБК в ЗК;
Доля строкових депозитів в залучених коштах;
Коефіцієнт використання ЗК.
60. Методи розрахунку факторів прискорення та розгортання ділової активності банку та їх аналіз.
Зміни (коливання) обсягів статей активу і пасиву балансу виступають в ролі факторів сповільнення і прискорення ділової активності банку.
І. Фактори уповільнення і згортання ділової активності: •Дебітори •Інвестиції в державні цінні папери •Грошові кошти в касі і на коррахунку в НБУ •Інвестиції в акції •Міжбанківські кредити надані •Строкові депозити в інших банках
II. Фактори прискорення і розгортання ділової активності: •Коррахунки в інших банках •Міжбанківські кредити одержані •Кредити надані •Кредити до запитання •Строкові депозити залучені •Основні засоби і капітальні вкладення •Кредитори •Прибуток •Статутний капітал •Малоцінні та господарські матеріали •Резервний капітал •Нематеріальні активи.
Якщо сума впливу факторів прискорення і розгортання ділової активності комерційного банку більша проти дії факторів її уповільнення і згортання, то це свідчить про перевагу політики агресивної ділової активності банку, а не захисту і виживання на фінансовому ринку, що сприяло підвищенню ефективності віддачі активів капіталу, і в кінцевому рахунку - зростанню чистого прибутку. Необхідно підсумувати фактори негативного впливу в цілому за прискоренням і уповільненням, визначити яким з них (в складі факторів уповільнення і прискорення) належить перше місце, друге і т.д. Важливим є співвідношення кількості факторів негативного та позитивного впливу, визначення найбільш значних із останніх. Таким чином, розглянута нами методика аналізу дає можливість виявити конкретні фактори, виміряти їх кількісний вплив на коливання ділової активності і оцінити позитивний чи негативний їх вплив на ефективність фінансово-господарської діяльності банку. Крім того, вона розкриває тактику поведінки банку, виявляє упущення та прорахунки керівництва банку в його рішеннях з диверсифікації джерел і напрямків вкладень та залучення або повернення коштів грошового ринку.
61. Порівняльний аналіз в динаміці показників, розрахованих за даними балансу, що характеризують ділову активність: долю інвестицій в прибуткових операціях, рівень залучених коштів, рівень використання залучених коштів.
Доля інвестицій в прибуткових операціях
К=(ЦПП/Ад)*100%, де ЦПП – портфель цінних паперів та паїв, Ад – прибуткові активи.
Рівень залучених коштів Рзк =ЗК/ Пзаг , де ЗК – залучені кошти, Пзаг – пасиви загальні.
Рівень використання залучених коштів Рвзк= Ад/ ЗК.
Абсолютні значення розрахованих показників за звітний період порівнюються із відповідними за базисний період, на основі чого робиться висновок про напрямок зміни показників. Доцільним є визначення темпу зміни цих показників, який визначається діленням значення показника за звітний період на значення відповідного показника за базисний період та множенням результату на 100%. Крім того, визначається темп приросту показника, для чого із отриманого значення темпу зміни вираховують 100%. Це дає змогу отримати уяву про відносну зміну показника протягом звітного періоду. Крім цього, визначені коефіцієнти зіставляють із оптим. значеннями, виробленими практикою, на основі чого роблять відповідні висновки.
62. Система показників фінансової стійкості і надійності банку і їх інформаційне забезпечення.
В якості основних коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку необхідно брати:
Коефіцієнт надійності. Співвідношення власного капіталу до залучених коштів; показує рівень залежності банку від залучених коштів.
Коефіцієнт фінансового важеля. Співвідношення зобов`язань банку і капіталу банку; розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку.
Коефіцієнт участі власного капіталу в формуванні активів. Співвідношення капіталу до активів загальних; розкриває достатність власного капіталу в активізації і покритті різних ризиків.
Коефіцієнт захищеності власного капіталу. Співвідношення капіталізованих активів і власного капіталу. Показує яку частину капіталу розміщено в нерухомість.
Коефіцієнт захищеності прибуткових активів = [(капітал – неприбуткові активи – збитки)/ прибуткові активи].
Сигналізує про захист прибуткових активів власним мобільним капіталом.
Коефіцієнт мультиплікатора капіталу. Відношення активів до акціонерного капіталу. Показує ступінь покриття активів капіталом.
