11.Аналіз якості активів.
Аналіз якості активів аналізує конкретну за кредитним портфелем, портфелем ЦП, грошових коштів і відвернутих або іммобілізованих активів. Найбільш важливим є аналіз якості кредитного портфеля. Його аналізують за напрямками: за галузями економіки; за ознакою забезпеченості; за термінами погашення; за групами ризику.
За галузями економіки вказані кредити аналізуються за обсягом та структурою всіх кредитів, в т.ч. в промисловість, будівництво, с/г, торгівлю, сферу послуг, матеріально-технічне постачання, інші галузі.
Рівень питомої ваги по галузям дає можливість визначити пріоритетність на певний строк. Найбільша питома вага, як і найменша, свідчить про високу гарантію поверненості кредитів і навпаки.
Наступним етапом є аналіз динаміки забезпеченості виданих кредитів. За ознакою забезпечення за виданими позиками найбільша питома вага належить заставі. Інші види забезпечення – гарантія, страхування. Зростання питомої ваги гарантії, страхування свідчить про підвищення ризикованості видачі кредитів за такої забезпеченості. На наступному етапі якість кредитного портфеля аналізують шляхом структуризації виданих кредитів за тривалістю кількості днів пролонгації або кількості днів прострочення. Такий аналіз розкриває якість кредитів на предмет їх ризиковості і безнадійності.
12. Аналіз високоліквідних активів.
Високоліквідні активи – це ті, які легко трансформуються в готівку грошей. Їх поділяють на 3 кваліфікаційні групи:
За напрямками розміщення – це гроші в касі, на рахунках в інших банках, термінові фінансові вкладення, банківські метали.
За прибутковістю: - прибуткові та неприбуткові
За видами валют - це високоліквідні активи в національній та іноземній валюті.
Загальний аналіз високоліквідних активів проводиться на основі розрахованих показників їх структури та динаміки у досліджуваному періоді.
До прибуткових, крім короткострокових фінансових вкладень, належать і операції купівлі-продажу закордонної валюти за рахунок коштів у касі та на кореспондентських рахунках і деякі інші. Ці тенденції позитивно характеризують фін. діяльність банку, адже банк не повинен безконтрольно збільшувати безприбуткову частку високоліквідних активів у загальних активах.
13. Аналіз якості кредитного портфеля
Здійснення ефективної кредитної діяльності (КД) певною мірою залежить від здатності економічного аналізу оцінити цю діяльність у всій її повноті та різноманітності. Найбільш важливим є аналіз якості кредитного портфеля, який вивчають у таких напрямках.
1. За галузевою структурою наданих кредитів: вкладення у промисловість, сільське господарство, лісове господарство, торгівлю та промислове харчування, будівництво, транспорт та зв'язок…
2. За видами забезпечення: забезпечені (надані під заставу, надані під гарантію, застраховані) і незабезпечені. Товарно-матеріальні цінності, передані у заставу, є більш ліквідними, ніж вимоги за цінними паперами, ощадними вкладами, товарні вимоги тощо. Відшкодування втрат згідно з гарантією і за строковим полісом потребує деякого часу і супроводжується ризиком непогашення або часткового погашення витрат банку внаслідок виникнення непередбачених обставин. Тому ці види забезпечення є менш ліквідними і ризикованими порівняно із заставою.
3.За терміном погашення: непрострочені, прострочені, пролонговані. Для більш детального аналізу прострочені кредити додатково групуються за тривалістю порушення термінів повернення основного боргу: від 1-ЗО днів; від 31-60 днів; від 61-180 днів; >180 днів.
4. За термінами надання : короткострокові (<1 року) та довгострокові (>1 року). Метою такого групування є оцінка кредитної політики. Якщо в портфелі переважають короткострокові кредити, то банк вирішує поточні проблеми, не наважуючись вкладати кредитні кошти у більш ризиковані довгострокові проекти
5. За класифікаційними видами: стандартні, субстандартні (нестанд.), сумнівні, збиткові (небезпечні, безнадійні). Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівнів кредитних ризиків для кожної групи встановлюється НБУ і можуть змінюватись ним залежно від ситуацій, що складаються на фінансовому ринку.
Досліджується насамперед динаміка та структура кредитів.
14. Аналіз забезпечення позик.
Забезп-ням повернення банку позички є конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.
В Укр. згідно з з-нодавством б-ки викор-ть такі форми забезп-ня позик:
застава;
гарантія;
перевідступлення(цесія) на користь б-ку вимог і рах-ків до 3-ої особи;
іпотека;
страхова угода (поліс).
Застава – це спосіб забезпечення зобов’язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором.
Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза договором, виконання якого він забезпечує.
Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.
Заставне майно мусить мати:
високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;
здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом терміну користування позичкою);
стабільні ціни;
низькі витрати щодо зберігання і реалізації;
легкий доступ для контролю.
Застава має забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.
Гарантія (поручительство) – це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.
Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.
Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії подається до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.
Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, забезпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.
Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає передачу банку-кредитору права спрямованої між банками і позичальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що перевідступляються, та інші умови.
Якщо позичальник має поточний рахунок у даному банку, то угоду про перевідступлення можна не складати, а обумовити цю умову (цесію) в кредитній угоді.
Іпотека – це різновид застави нерухомого майна з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виторгу від реалізованого майна.
При використанні такої форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком, як страхування відповідальності, клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування клієнтом кредитної операції. Банк повинен переконатися в наявності у страховика необхідних фондів страхування, тобто в його платоспроможності.
Формою забезпечення виконання зобов’язань є також стягнення пені і штрафів. Пенею є визначена законом або угодою грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, зокрема у випадку прострочки виконання.
15. Аналіз погашення наданих кредитів.
Аналіз погашення наданих кредитів має на меті прискорення їх оборотності та підвищення на цьому ґрунті ефективності використання кредитних ресурсів КБ. Здійснюється за обсягом, питомою вагою непрострочених, прострочених та пролонгованих кредитів. Обсяги і терміни простроченої заборгованості по наданим позикам аналізуються залежно від терміну її виникнення: 1-30дн., 31-60дн., 61-180дн., >180дн.
Зниження всіх прострочених кредитів > ЗО днів м.б. наслідком покращення оперативного контролю за рухом кредитних коштів, посилення вимог до фін. стану позичальників, підвищення рівня аналізу кредитоспроможності позичальників. Вкінці визначають , питому вагу списаних позик у загальному обсязі кредитів та у обсязі прострочених кредитів.
Частка списаних позик характеризує ефективність роботи з безнадійними кредитами і позитивно впливає на якість кредитного портфеля, звільняючи його від ризиків та зменшуючи частку прострочених позик, що банк може здійснити за рахунок резерву на покриття витрат внаслідок кредитних ризиків. Це дозволить підвищити якість кредитного портфеля.
16. Аналіз і оцінка кред. ризику та форм-ня резерву.
Аналіз та оцінка якості кред. портф.(КП) ґрунтується на розподілі кредитів за їх класифікаційними видами і ступенями ризику. Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівні кредитних ризиків для кожної групи встановлюються НБУ і змінюються ним залежно від ситуацій, які складаються на фінансовому ринку. Оцінку якості КП та визначення динаміки кредитів в залежності від ступеня їх ризику в звітному періоді здійснено виходячи з табличних даних. Висновки: про якість КП (підвищилась, якщо питома вага стандартних, субстандартних кредитів і кредитів під контролем зросла, при одночасному зниженні сумнівних та безнадійних), про ефективність кредитної політики (якщо темпи приросту стандартних кредитів перевищують темпи приросту КП в цілому).
На підставі даного групування кредитів визначається сума резерву на покриття кредитного ризику: Р= 3і-РКі, де Р - розрахункова сума резерву на покриття кред. ризику, грн.; З, - залишки кр (і-го ступеня ризику на визначений момент часу, грн., РКі — кредитний ризик і-ої групи кр-ів у вигляді десяткового дробу;
і - порядковий номер групи кр-ів за ступ. риз.; п - кількість груп кр-ів за ступ. риз.
Розрахунок резерву на покриття кредитного ризику здійсн-ся в табл.(види позик за ступ риз; залиш поз. на кін., поч. року;% кред. риз.; сума резер. на поч.,кін. р.)
Виходячи з визначеної суми розрахункового резерву, визначають ризик КП банку.Для оформлення розрахунків складають табл. ”Динаміка ризику КП КБ”(показ-ки:рез. на покр. кред. риз., зал-ки кредитів і позик, риз. КП%;на поч., кін. року;відхил у грн і %). Висновки: про активізацію кред. політики КБ, якщо ризик КП зменш., про дотриманням достат. ств-го резерву на покриття кред. ризику.
Аналіз достатності резерву здійснюється методом порівняння фактично створеного резерву з його розрахунковою величиною. КБ приділяє увагу забезпеченню дост-ті рез-ву на покриття кред. риз-ів: фактичний резерв>суми розрахункової величини. Сума перевищення має бути повернена у прибуток банку і направлена на досягнення інших цілей.
17. Аналіз портфеля цінних паперів.
НБУ рекомендує класифікувати портфель за 4 групами:
порт. edвестиції
портфель пайової участі в асоційовані компанії
портфель вкладень в дочірні компанії.
Етапом аналізу ЦП є:
оцінка обсягів операцій з ЦП в цілому;
визначення структури операцій з ЦП
оцінка динаміки операцій
оцінка збитків або недостач ЦП за виданим портфелем
загальна оцінка обсягів, структури та динаміки ЦП.
При оцінці ЦП необхідно виходити з того, що інв-на політика банку може бути як активною так і пасивною. Активна політика як правило ризикова, але банки в сучасних умовах зниження прибутковості кредитних операцій змушені йти на такий ризик, бо ЦП поступово стають одним з головних джерел одержання прибутку.
Під пасивним портфелем ЦП розуміють добре диверсифікований портфель різних видів ЦП. В таких випадках знижується ризик і прибутковість таких паперів, є нормальною середньоринковою.
18. Оцінка ризику та прибутковості ЦП.
РЦП породжує інв. ризик- втрата інвестованих коштів та очікуваного доходу. Ризики інв. діяльності зумовлені дією макроекон. та внутр. чинників. Інв. ризик акумулює ряд ризиків:
РЦП породжує специфічний ринковий ризик - втрата первинного капіталу внаслідок несприятливого руху цін на РЦП. Це проявляється в рівні ліквідності ЦП, який визначається такими параметрами їх вторинного ринку, як обсяг операцій, активність торгівлі, рівень оподаткування прибутків від перепродажу ЦП.
Ризик дострокового погашення ЦП - деякі ЦП, згідно з умовами їх випуску, м.б. погашені до закінчення періоду їх обігу, через зниження ринкових ставок, коли емітент може випустити нові ЦП під нижчу % ставку. Отже, банк, в портфелі якого містяться ЦП з правом дострокового погашення, наражається на ризик втрати прибутків. Цей ризик пов'язаний з необхідністю реінвестування повернених достроково коштів під нижчі % ставки, які на поточний момент склалися на ринку.
Інфляційний ризик визначається темпами інфляції в країні, пов'язаний з ймовірністю знецінювання як % прибутку, так і номіналу ЦП внаслідок знецінення грошей.
% ризик виникає внаслідок коливань % ставок на грошовому ринку та ринку капіталів, що зумовлює зміни витрат на виплату % чи прибутків по інвестиціях, отже до зміни розміру прибутку (втрат) в порівнянні з очікуваним. Підвищення % ставок призводить до зниження ринкової ціни раніше емітованих ЦП. При цьому фінансові інструменти з тривалим строком погашення зазнають найбільших цінових втрат.
Кредитний ризик ЦП - це ймовірність невиконання емітентом своїх зобов'язань з виплати основної суми боргу або %.
Прибутковість цінних паперів порівнюється через співставлення таких показників як прибуток до строку оплати (ПСО). ПСО - це така ставка доходу, яку має інвестор, якщо він тримає придбану облігацію до строку її погашення. ПСО = (П+Ст)/(П+Со), П- прибуток, який отримує інвестор протягом всього періоду інвестування; Ст,Со - вартість інвестицій відповідно в кін. та на поч. періоду інв.
Ефективність кожної інвестиції може бути оцінена за так званою ставкою внутр. прибутковості (ІRR), вартість інв-ї = ((Прибуток за ЦП)за період t/(1+IRR)в степені t)
19. Аналіз інших активів.
Якщо виходити з балансу банку, то до інших активів відносяться вкладення коштів в так звані імобілізовані відвернені активи. До них відносяться вкладення в:
операційні й неопераційні основні засоби
нематеріальні активи
малоцінні і господарські матеріали
різні види дебіторської заборгованості.
В склад останньої можуть входити перераховані банком аванси іншими організаціями – постачальник., а також нарахованих і не одержаних від покупців послуг-прибутків.
Згідно діючого законодавства, а саме з-ну “Про оподаткування прибутку підприємств” в склад прибутків підприємства зараховуються не фактично одержані гроші від покупців послуг, а передані по акту за роботи. В таких випадках в Україні, як і в усьому світі, діє принцип нарахування прибутків, так як це вимагають міжнародні стандарти бух. обліку, які впроваджені в Україні.
Аналіз перелічених інших або відвернених активів здійснюється в окремій таблиці за їх видами, обсягами, структурою і динамікою за ряд років. Це дає можливість зіставити темпи зростання цих неприбуткових активів з прибутковими активами, робочими активами, а також власним капіталом. Якщо ці темпи переважають, то банк, відвернувши оборотні кошти, капіталізовані активи, може втратити можливість розвиватися на противагу тому, якби ці кошти або ресурси були вкладені в кредитний або інвестиційний портфель.
20. Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу активів.
Активи банку – це ресурси, які виступають у вигляді грошових коштів, кредитного портфеля, портфеля ЦП або інвестицій і вкладень в основні засоби нематеріальних активів, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, господарські та малоцінні матеріали.
Виходячи з цього на основі даних балансу завданням аналізу активів є:
аналіз складу та структури в динаміці;
аналіз якості активів за основними їх видами;
аналіз складу динаміки і структури та якості кредит. портфеля;
----//----- портфелю ЦП;
дослідження та оцінка імобілізованих активів (в осн. засоби, нематеріальні активи, різні матеріали, дебітори)
узагальнююча оцінка активів і визначення шляхів їх оптимізації.
Основні завдання аналізу активних операцій банку передбачають вивчення та оцінку таких питань:
Завдання аналізу: Склад і стан активів-Якість активів-Ефективність використання
Для проведення такого аналізу баланс банку потрібно очисти від статей, які збільшують обороти банку, але не є реальними джерелами та вкладеннями коштів. При цьому загальні активи зменшуються на нараховані та прострочені прибутки, витрати майбутніх періодів, розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку. З портфелів активів банку за МБК, ОВДП цінних паперів, кредитного портфеля та дебіторської заборгованості формують нетто-портфелі за вирахуванням резервів, ще сформовані до відповідних груп активів. Вартість основних засобів, нематеріальних активів та господарських матеріалів ураховується в чистих активах за мінусом зносу.
Якісний аналіз активів банку передбачає аналіз активів банку за ступенями ризику та розрахунок і оцінку окремих показників. Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи банку.
Головною метою аналізу активних операцій банку є виявлення напрямів розміщення ресурсів банку, які дають найбільший прибуток.Аналіз активів банку здійснюється в такій послідовності:
* вивчається динаміка зміни загальних активів, у тому числі окремих його статей (горизонтальний аналіз);
* аналізується структура активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз):
— з'ясовується структура активів за прибутковістю, що характеризує ділову активність банку;
— аналізується структура активів банку за ліквідністю та за ризикованістю.
21. Аналіз тенденцій складу, структури і динаміки капіталу за ряд років за даними балансу.
Власні кошти банку складаються з основного, додаткового капіталу та відрахувань. При цьому сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.
В склад основних власних коштів входять: ~ статутний капітал, ~ резервний фонд, ~ нерозподілений прибуток. Пр. мін років та поточному року, ~ кредити від НБУ, ~ субординований борг та інше. Спочатку перед аналізом окремо: власні і залучені кошти, аналізом встановлюють загальний їх рівень, динаміку і співвідношення. На наступному етапі аналізу окремо розглядається склад, структура і тенденція змін окремо власних і залучених коштів. Головним є показники питомої ваги окремих видів власних коштів, бо вони свідчать про роль кожного виду власних коштів, темп зміни може бути >100% і <100% і свідчить, в якому напрямку розвивається формування кожного окремого джерела.
