65. Ек-чні функції держави.
Ек-чні функції держави знаходяться у постійній динаміці. Держава завжди виконувала і виконує не лише функції реалізації інтересів суспільства. Держава має великі можливості впливу на ек-ку, може стимулювати або затримувати розвиток тих чи інших виробничих відносин, виконувати прогресивну та регресивну роль. Існує матеріальна основа ек діяльності держави у вигляді державного сектора. По-друге, в усіх країнах розробляють та реалізують економічну політику. По-третє, розробляють законодавчу політику щодо різних суб’єктів бізнесу. По-четверте, стимулюють зовнішньоекономічної діяльності. До особливостей державного регулювання належать інтенсивність та активне втручання держави в ек-ку. Держава завжди повинна впливати на проведення як внутрішньо економічної, так і зовнішньоекполітики. Здійснюючи цю функцію, держава забезпечує ек-чні інтереси нації.
Отже: В суачсних розв країнах держава виконує такі фі-ї:
- Забезпечує правову базу для ринк ек-ки
- Захищає і підтримує умови для конкуренції
- перерозподіляє доходи
- регулює рівень безробіття та інфляції.
- фі-ї пов’язані з екологією, культурою, наукою...
66. Сусп продукт форми та методи обчислення.
Сусп продукт – це результат сусп-го вир-ва, який. Може бути як матеріального, так і не матеріального виду. В його склад входять: сфера послуг (тобто нематеріальне вир-во), проміжні продукти (ті, що використовуються для подальшої обробки чи переробки, наприклад борошно), кінцеві продукти (матеріальні блага, що підлягають кінцевому використанню)
Що до методів обчислення сусп продукту, то виділяють Систему національних рахунків та метод балансу народного господарства.
Сис-ма нац рахунків, цей метод використовувався і викор-ться в країнах з ринковою ек-кою. Його особливістю є врахування нематеріальної сфери вир-ва (послуг) та лише кінцевих продуктів мат вир-ва для того, щоб уникнути подвійних рахунків, тобто враховується лише додана вартість.
Метод балансу нар гос-ва Він же навпаки не уникає подвійних рахунків, бо обчислю і вартість проміжних продуктів. Ще одна відмінність в тому, що нематеріальна сфера вир-а не враховується, а матеріальне вир-во поділяється на вир-во засобів вир-ва та предметів споживання.
Що до форм сусп продукту, то в с-мі баансу нар гос-вавий сусп продукт), що включав вартість і проміжних продуктів. в с-мі нац рахунків обчисліть:
ВВП –(номінальний за діючими цінами і реальний з урахуванням зростання цін)
ВНП - артість кінцевих тов і послуг за рік, створених вітч-ми підпр-ами і за межами країни
ВЧП – ВВП – амортизаційні відрахування
НД – ВВП – амортизаційні відрахування – непрямі податки (акцизи, ПДВ...)
67. Суть і види економічного відтворення
Процес сусп-го вир-ва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням.
Сусп відтворення не варто розглядати, як суму прцесів відтворювання окремих підприємств, бо в них різні цілі: прибуток і добробут населення, орієнтування: на ринковий попит і на сукупний попит
Просте відтворення – це відновлення вир-ва із року в рік в незмінних масштабах (без заощаджень та інвестицій)
Розширене відтворення – це відновлення вир-ва у зростаючому масштабі (частина прибутків інвестується у вир-во)
68. Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи.
Суспільне вир-во знаходиться в постійному русі, проходячи такі стадії: власне вир-во, розподіл, обмін та споживання. Усі ці стадії взаємопов’язані в єдиному процесі та перебувають у постійному економічному кругообігу.
Для процесу відтворення необхідне постійне відновлення всіх факторів вир-ва: робочої сили, засобів вир-ва та природних ресурсів, середовища існування. всі визначені фактори необхідні для нормального ходу відтворення. Для постійного відтворення необхідне постійне відновлення доходів та природних ресурсів: поновлення родючості земель, лісних масивів, підтримання чистоти водних та повітряних просторів тощо. Відтворення завжди має сусп характер, виступає у певних суспільних формах. Через це в кожній ек-чній системі поряд з відтворенням предметів споживання та засобів вир-ва здійснюється також відтворення певних економічних виробничих відносин між людьми. Отже, як бачимо, відбувається процес відтворення всіх елементів економічної структури країни.
69. Національний доход та його концепції
НБ – сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів вир-ва, дорівнює ВВП-амортизац відрахування-непрямі податки. Лише недавно в нашій країні до НД почали враховувати новостворену вартість, що створена сферою послуг, проте головна частка належить всеж матеріальному вир-ву.
Зростання НД можна добитися двома шляхами: екстенсивним (збільшення ресурсів) та інтенсивним (раціональніше та якісніше використання ресурсів)
НД розпоріляють на первинні (за власністю на фактори вир-ва) та вторинні (пенсії, стипендії, субсидії) доходи та на заощадження.
70. Тіньовий сектор в економіці
Тіньова ек-ка сукупність відносин вир-ва, об,розп і спож, які приховуються від держави з метою ухилу від сплати податків і особистого збагачення.
До тіньової ек-ки відносять:
- ек діяльність, яка приховується і не підлягає оподоткуванню
- протизаконну д-сть спрямовану на особисте збагачення
- діяльність, що не враховується офіційною статистикою
- фіктивну ек діяльність – спекулятивні угоди, хабарництво, отримання необгрунтованих пільг.
Масштаби з об’єктивних причін обчислити важко, але Світовий банк надає цифру 60-65%, що далеко перевищує критичний рівень 30-35%
Одна з причін - податкова політика нашої держави настільки ще не розроблена в інтересах суб’єктів економічних відносин, що їм просто невигідно “випливати ззовні”.
71. Національне багатство та його структура.
Нац багатство – сукупність матеріальних благ, нагромаджених сус-во-вом за всю його історію.
Національне багатство складається з двої частин: матеріальної та нематеріальної. До першої належать: виробничій капітал, капітал невиробничої сфери, природні ресурси (відтворювальні і невідтворювальні)
до другої – духовні цінності, що знаходяться у розпорядженні суспільства.
Значних зрушень зазнає структура національного багатства в умовах високих темпів НТП – посилюється потреба в оновленні основних виробничих фондів, швидко зростає в складі оборотних фондів частка штучних матеріалів. В структурі невиробничих фондів все більшу частку займає майно наукових організацій, закладів освіти та охорони здоров”я. Постійно прискорюється залучення в господарське використання природних багатств.
Національне багатство є одним з найважливіших показників економічної могутності країни, джерелом соц-економічного прогресу.
Нематеріальне багатство включає: професійні, інтелектуальні та фізичні здібності людей; теоретичні та практичні знання, досвід; освітній, культурний та морально-етичний потенціал суспільства; досягнення науки, техніки та управління; сукупність духовних, культурних, художніх та літературних цінностей.
72. Розподільчі відносини.
Якщо сус-во-во хоче існувати і надалі, то воно не може витрачати весь вироблеий продукт на споживання., частина, яка відшкодовує спожиті засоби вир-ва повинна повернутися на вир-во і забезпечити його подальше функціонування. Тобто старавартістьні в якому разі не повиння бути спожитою, щоб забезпечити хоча б просте відтворення і лише Не може йти на споживання, а якщо ми хочемо розширювати вир-во, то маємо заощаджувати і інвестувати у вир-во додатковий капітал..
73. Диференціація доходів населення.
Доходи пов’язані з правом власності. Багато людей власності не мають, меншість – володіють великою кількістю. Також важлива дискримінація на ринку робочої сили – підприємці не бажають брати на роботу у певну категорію людей (національність, раса, релігія). Не може бути рівності у розподілі доходів, адже люди не мають рівних можливостей в наданні виробничих послуг. Люди істотньо відрізняються по рівню отриманої освіти та професійної підготовки, а отже, по своїм можливостям заробляти. А отже деякі групи населення вимагають соціального захисту й підтримки від держави, саме тому і наявне таке явище, як перерозподіл доходів. Держава через податки і трансферні платежі здійснює перерозподіл доходів, направлений на зменшення нерівності доходів. На принципі перерозподілу грунтується більшість соціальних програм. Таким чином, держава фактично признає необхідність контролю за ступенем нерівності в доходах Якщо держава надмірно вторгається в перерозподіл долі населення в ВНП, це підриває симули до праці, знижує темпи економічного росту. Одночасно, невторгнення держави в цей процес або значне скорочення , також має негативні наслідки – стримує розвиток освіти, науки, приводить до бідності окремих верств населення.
Саме завдяки йому скорочується диференціація доходів населення й учасники сфери нематеріального вир-ва отримують свої доходи.
74. Споживання і заощадження.
Витрати на споживання. Ефект доходу, заміщення та споживчий надлишок.
В ек-чній науці всі витрати сімейного бюджету прийнято ділити на три основні групи: 1) особисті споживчі витрати; 2) податки та інші обов’язкові платежі; 3) грошові заощадження та накопичення. Переважає перша група, бо вона пов’язана із задоволенням природний потреб. Податки та інші обов’язкові платежі зменшують суму коштів, які родина може витратити та споживчі цілі.
Прожитковий мінімум – це величина доходу, гарантована державою. Він лежить в межах верхньої та нижньої межі (фізіологічного мінімуму) малозабезпеченості. Конкретними формами гарантій можуть бути офіційно визначені мінімальні значення пенсій, заробітної плати. Соц захист – це проблема реалізації принципу соц справедливості.
75. Заощадження та інвестиції.
Заощадження – частина доходу, що не йде на виплату податків і не споживається.
Інвестиції – вкладення капіталу у вир-во з метою отримання більшого прибутку. Безпосередньо у засоби ври-ва та через купівлю цінних паперів – фінансові інвестиції.
76. Економічне зростання та ек-чні цикли.
Економічне зростання – це збільшення обсягів вир-ва. До цього прагнуть всі суб’єкти вир-ва, як матеріального, так і нематеріального.
Існує два типи економічного зростання: екстенсивний – на основі кількісного збільшення його факторів при збереженні попередніх параметрів вир-ва; та інтенсивний – на основі якісного поліпшення його факторів при удосконалення організаційно-економічних відносин вир-ва. Інтенсивний тип економічного зростання в чистому вигляді не існує.
Природа, як і суспільство розвиваються циклічно. Час між двома черговими кризами – складає цикл економічного розвитку, який складається з фаз кризи, депресії, пожвавлення та піднесення.
Походження та причини циклічного розвитку ек-ки, тривалість та внутрішня структура циклів мають різні тлумачення. Так:
Теорія циклів К.Маркса – в основі циклів лежить економічна криза перевир-ва товарів, як одна з закономірностей капіталістичної ек-ки, як проява протиріч капіталізму. При цьому мета капіталістичного вир-ва полягає не в задоволенні потреб людей, а в збагаченні, вир-ві прибавочної вартості.
Теорія циклів Кейнса – в основі неї покладено споживання, як об’єктивну стійку величину, яка є єдиною метою будь-якої господарської діяльності. Головні фактори – цінність капіталу, ставка відсотку та податки. Кейнс дає практичні рекомендації по обмеженню негативних наслідків спадів шляхом державного регулювання ек-ки через ставки відсотків, інвестиції, кредити, податки, ціни та інші ек-чні важелі.
Теорія Кондратьєва – теорія великих циклів. Причинами цих циклів є НТР, що викликають підняття інноваційної діяльності. Першооснова довгий хвиль – кібернетика, генна інженерія, нова хімія. В основі теорії лежить процес якісних змін базисних поколінь машин та технологій.
77. Ек-чні кризи та їх причини.
Ек-чні кризи, тобто стрімкий спад вир-ва є невід’ємною умовою розвитку ек-ки, як не дивно. Нам відомо про її циклічність і тому чергова криза обіціє і черговий підйом..
В різних суспільствах причини економічних криз можуть бути різними. Наприклад, в країнах з розвинутою економіко причиною криз є перевир-во товарів. У суспільствах, що розвиваються, та перехідних ек-ках, навпаки, до економічних криз призводять продовольчі, ресурсні та виробничі проблеми. Важливою причиною появи економічних криз стали різного роду суперечки та конфлікти всередині окремих країн, та між країнами. Ці теорії поділяються на інтернальні та екстернальні.
78. Теорії зайнятості.
Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням власних і суспільних потреб, яка приносить дохід.
Неокласична теорія зайнятості: основний регулятор – ринковий механізм, через попит і пропонування Х
Кейнсіанська:. Повної зайнятості бути не може, ціни на працю негнучкі, постійні, тобто зі зниженням зарплати частина працівників стає вимушено безробітною.
79. Безробіття:причини, види, форми.
Безробіття – стан, за якого працездатні громадяни працезд віку з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, зареєстровані у держ службі зайнятості і отримують виплати по безробіттю
Природний рівень – 5-6%
Природне (добровільне, фрикційне, структурне)
Добровільне – не хочуть працювати за такої зарплати, але працювали б якби вона була вищою.
Фрикційне – внаслідок переїзду, зміни професії...
Структурне – невідповідність між пропонуванням і попитом на роб силу певних професій більш довготривале ніж фрикційне.
Вимушене – через виникнення надлишку робочої сили.
Циклічне – пов’язане із спадом промисловості внаслідок відповідної фази ек циклу.
Вимушена неповна зайнятість
Зайняті, безробітні, незайняті (не шукають)
80. Господарський механізм та його роль у сис-мі регулювання сусп відтворення
Госп механізм – система основних форм, методів і важелів використання законів, розв’язання суперечностей сусп способу вир-ва, реалізації власності, створення системи стимулів і узгодження ек інтересів основних класів і соц груп
81. Державне регулювання сусп відтворення та його форми.
Держ регулювання – комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток ек об’ктів для стабілізації ек с-ми та її пристосування до інтересів людини.
Основні форми державного регулювання:
- короткострокове або емпіричне державне регулювання – комплекс антикризових та антициклічних заходів держави, спрямованих на пом’якшення наслідків економічної кризи.
- Довгострокове державне регулювання – економічне програмування. Сьогодні це найбільш поширена і розвинена форма державного втручання в ек-чні та соціальні процеси, впливу на процес відтворення. Розрізняють кон’юктурне (спрямоване на регулювання процесу відтворення через маніпулювання госп кон’юктурою) та структурне програмування (форма економічного регулювання – науково обгрунтовані плани економічного та соц.-го розвитку).
- Директивне планування – владні структури визначають ек-чні потреби та забезпечують реалізацію планів.
82. Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
Фінанси – це ек-чні відносини або між людьми в суспільстві, або між державою та суспільством, виражені через гроші.
Фінанси асоціюються з тими процесами сусп-го життя, які обов’язково супроводжуються рухом грошових коштів:
- розподіл прибутку;
- формування фондів внутрішньогосподарського призначення на підприємстві;
- перерахування податкових платежів до бюджету;
- внесення коштів у благочинні фонди та інші позабюджетні фонди тощо.
Фінанси виражають реально існуючі в суспільстві виробничі відносини і виступають в якості економічної категорії. Завдяки фінансам здійснюються перерозподіл вартості сусп-го продукту
Державний бюджет – утверджений в законодавчому порядку план доходів та витрат держави, складений на рік.
Цільові та спеціальні фонди – пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків лих тощо.
83. Фін с-ма і політика. Фіскальна політика.
Фіскальна або фінансова політика держави є складовою частиною грошової політики держави. Фіскальна – це бюджетна політика, політика регулювання сукупного попиту шляхом зміни витрат з доходів бюджету.
Фіскальна політика через державні витрати та доходи регулює сукупний попит з метою впливу на інфляцію, безробіття та інші ек-чні процеси.
Основні важелі фіскального механізму – податки, державні витрати, дефіцит бюджету, державні закупівлі, соціальні витрати, державні програми в бюджеті.
Фіскальна політика не може дати стабілізації ек-ки співвідношення попиту та пропозиції, стійкого грошового обігу, високої зайнятості, відсутності інфляції тощо без дії автоматичного фіскального механізму, який здійснює відносну стабілізацію на основі циклічних коливань економічного розвитку. Існує також дискреційна, тобто свідома ф політ.
По своїй ек-чній сутності державний бюджет – це грошові відносини, що виникають у держави з ФО та ЮО з приводу розподілу національного доходу. Бюджетне планування та балансування як важливий елемент фінансової політики держави своїм змістом відображає процес формування та використання фінансових ресурсів держави
84. Економічна с-ма капіталізму вільної конкуренції, суть і основні ознаки.
Основні риси капіталізму: приватна власність на речові ресурси; використання найманої праці, свобода підприємництва та вибору, ринок, заснований на вільній конкуренції; наявність великої кількості самостійно діючих покупців та продавців кожного продукту та товару.
Вирішальною умовою економічного прогресу стала свобода підприємницької діяльності тих, хто мав капітал. Було досягнуто нового рівня розвитку “людського фактору”, головної виробничої сили суспільства.
85. Концентрація і централізація вир-ва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.
В одному місці, водних руках.
В основу виникнення монополій покладено об’єктивний процес розвитку продуктивних сил. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної виробничої бази. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних підприємств. Щоб запобігти руйнівним силам конкуренції, великі підприємства почали групуватись, утворюючи монополістичні об’єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія.
Форми монополій:
- Білатеральна;
- Обмежена;
- Чиста монополія.
86.фінансово-монополістичний капітал.
Капітал – це грошові та матеріальні кошти, які використовуються в суспільносу вир-ві з метою отримання прибутку.
З розвитком інтернаціоналізації економічного життя почали формуватись різноманітні монополії, в тому числі і фінансові. Вони почали активно впливати на розвиток економічних відносин в усьому світі. На долю фінансово-монополістичного капіталу приходиться майже 70 відсотків усіх капіталовкладень та всіх фінансових операцій світу.
87. Змішана ек система, її структура.
Три типи змішаної ек-ки: Консервативний, ліберальний соціал-реформіський
