23. Затвердження інвестиційних пропозицій
Проходячи оцінку, пропозиція передається через різні рівні затвердження організаційної ієрархії до тих пір, поки, врешті-решт, її не буде прийнято або відхилено. Факти свідчать, що центральною силою в процесі прийняття рішення є бажання керівника брати на себе відповідальність за інвестиційну пропозицію. У такому випадку рішення приймається не з огляду на пропозицію як таку, а з урахуванням того, чи підвищить це власну репутацію керівника і яким чином це вплине на подальшу кар'єру. На практиці буває так, що особи, залучені до попередніх досліджень і оцінки проектів, отримують підвищення по службі до рівня осіб, які приймають рішення в головному офісі для підтримки та прискорення реалізації цих самих проектів. У великих організаціях затвердження більшості проектів зазвичай є формальним підтвердженням уже взятих на себе зобов'язань. Повне відхилення інвестиційної пропозиції зустрічається рідко, але буває, що їх відсилають на доробку й коригування. Стадії затвердження мають подвійну мету:
1. Функція контролю якості. З огляду на те, що пропозиція задовольнила вимоги на попередніх етапах, немає сенсу відкидати її, хіба що з політичних міркувань. Тільки там, де попереднє планування інвестиційного процесу було невідповідним, стадія затвердження має велике значення у визначенні долі проекту.
2. Мотиваційна функція. Інвестиційний проект і особа, яка його пропонує, нероздільні. Особа, що приймає рішення, одночасно й формує думку (судження) щодо пропозиції та змушує себе й команду виконавців підпорядкувати свою діяльність її реалізації.
Інколи втрати, пов'язані з відхиленням капітальних проектів на основі мотивації керівників, набагато перевищують втрати, пов'язані з прийняттям майже проектів з мінімальною збитковістю. Рівень відповідальності, ентузіазму й настрій команди керівників, що займається впровадженням проекту, є головними факторами, які визначають успіх або невдачу проектів із граничною економічною ефективністю.
24.Індекс прибутковості: визначення, економічна сутність, формула.
Індекс прибутковості є часткою від ділення майбутніх грошових потоків на початкові витрати.
, де
r – ставка дисконтування, яка дає чиста теперішня вартість, що дорівнює 0.
Rt – очікувані чисті грошові потоки на кінець періоду,
С – початкові витрати капіталу, що здійснюються на поточний момент або ж теперішня вартість всіх витрат,
t – тривалість інвестиційного періоду,
n – життєвий цикл проекту.
Проект приймається, якщо його прибутковість більша за 1, тобто, якщо за проектом Індекс прибутковості більше за 1 і NPV більша 0.
25. Класифікац інвест проектів.
Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему задачу ( сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її конкурентної позиції.
Реалізація цілей інвестиційних ресурсів у виробництво передбачає формування сукупності ізольованих чи взаємопов’язаних інвестиційних проектів. Систему взаємопов’язаних інвестиційних проектів, що мають загальні цілі, єдині джерела фінансування і органи управління називають інвестиційною програмою.
Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування.
26.Класифікація інвестиційних проектів за характером.
Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему задачу ( сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її конкурентної позиції.
Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування.
Інвестиційні проекти, що реалізуються фірмою розрізняють за:
характером(змістом); « масштабом; « тривалістю; « рівнем головної організації.
За характером розрізняють:
- внутрішні інвестиції (Оновлення устаткування. Нові технології; розробка і освоєння нової продукції; збільшення виробничих потужностей; підвищення кваліфікації кадрів; інше);
- зовнішні інвестиції ( розвиток соціальної інфраструктури; розвиток суміжних виробництв; розвиток систем збуту продукції).
Крім цієї класифікації важливо поділяти інвестиційні проекти на проекти розширення (розвитку) виробництва та проекти реабілітації(санації). Проекти розвитку передбачають реалізацію заходів, направлених на збільшення кількості продукції, що випускається без зміни номенклатури або/і на зміну виробничої програми шляхом освоєння нової продукції. Ці результати можуть бути досягнуті за рахунок інвестицій в фактори виробництва.
Реабілітаційні інвестиції найбільш важливі для кризового стану промисловості, коли коефіцієнт завантаження потужностей в промисловості занизький. Заходи по санації підприємства, які за своєю суттю є інвестиційною програмою, відображаються в бізнес – плані фінансового оздоровлення.
27.Класифікація інвестиційних пропозицій.
Інформ.що потребує і методи аналізу змінюється залежно від природи проекту. Існує така установл.класифікац.інвест.пропозицій:-заміщення;-скороч.витрат;-нові продукти;-стратегія;-статутна діял.та благодійність.
Пропозиц. що виправдов.перш за все потребою замінити активи які вже майже виробилися або потребують надзвичайно високих витрат на підтриманні їх у роб.стані. Від заміщення очікується мале покращення показників дія-ті під-ва або його не очик.взагалі. Але ці витрати є необхідними для підтримання необхідн.рівня потужностей або якості послуг. Найбільш.роль у цих пропоз.відіграє аналіз фахівців інженерів. Пропозиція по скорочення витрат має за мету їх скорочення шляхом використ.додатк.обладнання або модифікац.вже існуючого. Кер-ки вироб.підрозділів і спкец.повинні регулярно переглядати вроб.операц.з метою виявлн.інвест.можливостей які можуть призвести до скороч.витрат. Пропозиц.по поширенню та покращенню мають віднош.до вже існуючих продуктів і сприяє до зростан.обсягу вир-ва,покращ.сервісних можливостей.
28.Конкретизація інвестиційних пропозицій.
На стадії конкретизац.в процесі інвест.анал.детал.специфікація інвест.пропозиції викон.з використ.набору інформ.матер.,що описують її технічні та економ.хар-ки.Для кожної пропозиції розроб.певна кіл-ть альтернатив.варіантів які повинні бути деталізовані і оцінені з метою створ.проекту,який має найбільш привабл.фінансові показники.На цій стадії виникає потреба в розподілі відповідальності. Сама по собі відповідальність по збиран.інформ.потребує спілкуван.з кер-ом яке може або підтрим.проект або ж прикласти певні зусилля для недопущ.його реалізац.Обов’язки і відповідальні відносно реалізац.проекти розподіл.,і перерозподіл.поки не виникло ситуац.яка призводить до неминуч.реалізац.проекту.
30.31.Критерії оцінки груп проектів у процесі інв. аналізу”.
1.Взаємодія між проектами.
З практики відомо, що немає потреби розглядати проблему групування проектів у випадку, коли їх затрати і вигоди є незалежними один від одного. Але, у випадку, коли вигоди або затрати пов’яз. з проектом мають бути необхідними в зал-ті від того, буде чи не буде прийнято до реалізації інший проект, аналіз проектів пов’яз. таким чином має бути здійснено спільно.
Нехай теп. вар. вигод пр-у А(PVB(A))і теп. вар. витрат пр. А(PVC(A)),яка включ. в себе як капіт-і, так і операц-і витрати у тому випадку, коли цей проект буде реалізовуватися окремо.
PVB(AB)-сук. теп. вар. вигод пр. АВ
PVC(AB)- сук. теп. вар. витрат пр. АВ
Два проекти можна вважати незалежними, з точки зору отриманих від них вигод, коли
PVB(AB)=PVB(A)+PVB(B)
Два проекти можна вважати незалежними, з точки зору отриманих витрат, коли:
PVC(AB)=PVC(A)+PVC(B)
CF=B-C-декомпозиція
1. Звідси можна зробити наст. визначня: 2 проекти є взаємодоповнюючи (компліментарні) за отриманою вигодою, коли: PVB(AB)>PVB(A)+PVB(B);
2. 2 Поекти є сабститутивними (взаємозамінними) за отрим. вигодами, коли: PVB(AB)
Припустимо,що NPV якогось проекту: NPV= PVB-PVC.
Осн-ий принцип відбору інв-х проектів до реалізації полягає в максим-ї NPV. Таким чином, я. ми маємо, н-д, 3 проекти, які є взаємопов’яз. за показником попиту або витратами або за двома пок-и одразу ми матимемо 7 можливих варіантів реалізації:
A Крит. вибору у цьому випадку звужуються до визнач-ня знач. з 7
B нав-х величин NPV є найб.
C
AB
AC
BC
ABC
2.Оптимізація проектів у часі.
Такі критерії вибору між групами проектів можне бути поширено на б-я к-ть взаємопов’яз. поектів. У випадку його вик-я до уавги автоматично приймаються впливи окремого проекту на показники вигод і/або затрат уісх без винятку проектів групи. Таким же чином можна вирішити проблему розподілу інвестиції у часі просто включивши у якості окремих проектів у перелік івн-х можливостей один і той самий проект у різний час.
Н-д, я. ми маємо 2 проекти :АіВ і розглядаємо можлив. їх реаліз-ї разом чи окремо з можливою відстрочкою від реалізації 1, 2 або 3 р.- існуватиме15 можливих варіантів по яким необх-о буде порівняти зн-ня NPV(A,Б,В)
32.Критерії оцінки методів аналізу інвестиційних проектів.
1. Оцінка повернення інвестиційного капіталу на основі показника грошового потоку, який формується за рахунок сум чистого прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекта.
2. другим критерієм оцінки є обов’язкове приведення до теперішньої вартості як інвестиційного капіталу, так і сум грошового потоку.
3. вибір диференційованої ставки процента (диктованої ставки) в процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.
4. варіація форм використовуваної ставки процента для дисконтування залежно від цілей оцінки.
5. Врахов. вартість грошей у часі.
6. Врахов. ризик, пов’язаний з інвестицією.
7. Прийм. до уваги повну тривалість екон. життя проекту.
8. Може бути використаний у якості правила стосовно прийняття рішення за отриманим результатом.
9. Спрям. на грошові потоки.
36.Об'єкти інвестиційної діяльності.
За законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Такими інвестиціями є:
• 1.Грошові кошти; 2.Цільові банківські внески; 3.Паї; 4.Акції.
• 1.Рухоме і нерухоме майно; 2.Інші матеріальні цінності.
• 1.Майнові права; 2.Навички; 3.Інші інтелектуальні цінності.
•Сукупність технічних, технологічних, комерційних, інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, але незапатентованих.
•1.Права користування землею, водою, іншими природними ресурсами;2.Права користування обладнанням та устаткуванням(лізинг),будівлями і спорудами(оренда),інші майнові права та цінності.
Це все – об’єкти інвестиційної діяльності.
Об’єктом вкладання коштів є проект. Кожний інвестиційний проект незалежно від його складності та обсягу робіт являється об’єктом управління на протязі всього життєвого циклу. Проект – це програма вкладення капіталу з метою отримання прибутку. Інвестиційний проект припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування
37.Об'єкти інвест діяльності: Реальні та фінансові активи, їх визначення та класифікація.
Процес створення б-я товарів чи послуг передбачає використання засобів виробництва – будь то молоток, комп’ютер, виробниче приміщення або технологічна лінія. Засоби виробництва, що використовуються на протязі певного проміжку часу, поєднуються в поняття капітал. Під капіталом можна розуміти вартість, що інвестується в той чи інший об’єкт. Між інвестиціями і капіталом існує взаємозв’язок, де інвестиції виступають похідною потоку, а капітал – похідною запасу.
Початок нового виробництва неможливий без створення нового капіталу, так як продовження виробничого процесу потребує затрат на відтворенням і оновленням капіталу, пов’язаних з фізичним зносом або моральним старінням виробництва. Будь-які витрати на створення нового чи відтворення існуючого капіталу – це реальні інвестиції.
Для діяльності сучасної компанії необхідна безліч різноманітних реальних активів. Багато з них, н-д, машини, заводи, офіси, земля, будівлі, верстати є матеріальними активами.; інші – технології, торгові марки, патенти, ноу-хау, - нематеріальними. До реальних інвестицій можна віднести не тільки витрати, пов’язані з виробництвом, але, н-д, будівництво будинку, придбання автомобілю, предметів мистецтва або колекційних вин.
Реальні інвестиції – це вкладення у виробничий капітал( основний та оборотний), спрямовані на приріст основних фондів та матеріально-технічних запасів, тобто вкладання в нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння та підтримку виробництва. Реальні інвестиції поділяються на чисті(розширення) та валові(оновлення).
Для здійснення інвестицій необхідні кошти. Особа, що здійснює реальні інвестиції, може використовувати власні кошти або запозичити у будь-кого іншого із зобов’язанням повернення через певний проміжок часу з ( можливо) деякою винагородою. Винагорода зверх суми боргу є стимулом для особи, що надає в користування свої ресурси, і їх також можна розглядати як інвестиції(кошти видаються в обмін на зобов’язання повернення).
Вкладання коштів в обмін на тим або іншим чином укладені зобов’язання – являють собою фінансові інвестиції. Фінансові інв-ії – вкладення коштів у фінансові інструменти власності та боргові фінансові інструменти з метою отримання прибутку або доходу.
Щоб отримати необхідні кошти, компанії продають ЦП або фінансові активи (акціонерний капітал, облігації, кредити банків, орендні зобов’язання, короткострокові ЦП або депозити), які володіють вартістю, так як дають право на реальні активи фірми.
За законом України “ Про ЦП і фондову біржу” всі ЦП поділяються на 2 осн. групи: «корпоративні ЦП або ЦП власності .Вони засвідчують участь власника в капіталі АТ, дають право співволодіння підприємством, участі в управлінні ним, право на отримання доходу у вигляді дивіденду ,як правило, щорічного. Це акції приватних підприємств, банків, страхових компаній.
« боргові ЦП. Вони не є свідоцтвом власності, а є підтвердженням різного типу боргових зобов’язань емітента перед власником ЦП, надають право на отримання фіксованого доходу у вигляді % та права повернення основної суми боргу у визначений термін. Це державні облігації, корпоративні облігації, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і компаній, ощадні(депозитні) сертифікати банків, векселі. Значення фінансового ринку в тому, що з його допомогою найважливіший ресурс розвитку економіки- заощадження суспільства – направляються на створення нового капіталу – тобто на розширення виробничих потужностей і, в кінцевому результаті – підвищення суспільного добробуту.
38.Основні завдання управління інвестиційною діяльністю.
Управління інвестиційною діяльністю фірми є важливою складовою частиною фінансового менеджменту, що, інколи, виділяють в самостійну сферу економічного управління – управління проектами (Project Management). Управління інвестиційною діяльністю підприємства повинно забезпечувати вирішення таких завдань:
1.Максимізувати вартість підприємства і забезпечити стабільно високі темпи її зростання – тактичні;
2.Забезпечити високі темпи економічного розвитку фірми, в т. ч. максимізувати доходи від інвестиційної діяльності. Це завдання повинно вирішуватись у відповідності з стратегією розвитку фірми.
3.Мінімізувати інвестиційний ризик. За несприятливих обставин інвестиційні ризики можуть призвести не тільки до втрати доходів, але і основного капіталу.
4.Підвищити фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. Так як інвестиційна діяльність пов’язана з відволіканням фінансових ресурсів, то ці ресурси можуть закінчитися раніше, ніж буде отриманий доход від реалізації інвестиційного товару. Це є найбільш актуальним. За зарубіжною статистикою 87% підприємств банкрутують не тому, що вони працюють зі збитками, а тому що вони не можуть відповісти по своїм зобов’язанням.
39.Основні функції інвестиційного менеджменту.
Для вирішення основних завдань управління інвестиційною діяльністю менеджмент повинен ефективно реалізувати свої функції:
1.Стимулювання розробки інвестиційних пропозицій, формування портфелю пропозицій.
2.Розробка стратегії і забезпечення потреб фірми у інвестиційних ресурсах( кошти, майно, нематеріальні ресурси). Тобто формується система цілей і цільових показників інвестиційної діяльності на довгостроковий період; визначаються пріоритетні задачі, що вирішаться в найближчій перспективі і розробляється політика дій підприємства по основним формам його інвестування.
3.Розробка напрямків інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечують реалізацію стратегічних напрямків її розвитку.
4.Поточне планування і оперативне управління реалізацією інвестиційних програм і окремих проектів.
5.Опрацювання пропозицій, розробка та аналіз бізнес - планів. Розподіл інвестиційних ресурсів, формування інвестиційних програм.
6.Моніторинг інвестиційних проектів та підготовка рішень по “виходу” з неефективних проектів.
41Особливості розрахунку та використання показника індексу прибутковості, переваги та недоліки методу.
Даний метод відноситься до універсального методу. Результат розрахунку є якісною величиною, що дає змогу порівнювати проекти з різними показниками. Дає пряму відповідь стосовно прийнятності проекту. Цей метод є простим для розрахунку і використання. Але необхідно наперед визначатися стосовно ставки дисконтування. Первинні дані попередньо розраховуються на основі облікових даних.
42.Особливості розрахунку та використання показника чистої теперішньої вартості, переваги та недоліки методу.
Метод NPV є універсальним, його результат дає відповідь стосовно прийнятності інвестиційної пропозиції. Порівняно простий для розрахунку і використання, але наперед необхідно визначитися стосовно ставки дисконтування та інших показників. Результат розрахунку є кількісною величиною, що за певних обставин, виключає абсолютно коректне порівняння інвестиційних пропозицій з різними параметрами, особливо за наявності обмежень по ресурсам при порівнянні неподільних проектів.
Первинні данні попередньо розраховуються на основі облікових даних (прибуток, амортизація). Попередньо треба зробити прогнозні розрахунки прибутку, амортизації, а для цоьго в свою чергу – прогнозний баланс.
44.Особливості розрахунку та використання показника внутрішньої норми дохідності, переваги та недоліки методу.
Метод ВНД у порівняльному аналізі проектів можна використати умовно ( з огляду на екзогенні фактори, збільшення рівня ризику призводить до збільшення показника ВНД). На основі цього методу неможливо зробити висновки стосовно збільшення капіталу підприємства, а значить і багатства акціонерів. Критерій ВНД показує лише максимальний рівень витрат, який може бути асоційований з проектом, що оцінюється. У випадку, коли ціна інвестицій в обидва альтернативні проекти менша ніж значення ВНД для них,вибір може бути зроблено за додатковим критерієм, наприклад, NPV (чистою теп. варт-ю). Показник ВНД не має властивості адитивності. Тобто, NPV (A+B) = NPV(A) +NPV(B)
IRR (A+B) не = IRR(A) + IRR(B)
Показник ВНД не прийнятний для аналізу неординарних інвестиційних потоків.
NPV = f(r) є алгебраїчним рівнянням К-го ступеню, де К – кількість років реалізації проекту. А значить воно має стільки коренів скільки раз змінюється знак грошових потоків. Ординарним вважається проект по якому інвестиційні витрати, а значить, і негативне значення грошових потоків, мають місце лише в періоді 0. Якщо наявні негативні грошові потоки в інших періодах крім нульового, то вважається, що грошові потоки є неординарними.
У випадку суперечності між показниками ВНД (IRR) і ЧТВ (NPV) діє емпіричне правило: варто приймати той проект NPV якого більша , а IRR менша.
