67.Процес відсіву як інструмент вибраковки проектів.
На фазі відсіву зверт.увагу на наступне:1.чи співпад.інвест.можливість з інвест.стратегією;2.чи попадає вона у сектор діялн.призначен.для зрост.,підтримки відторгнення.3.чи достатньо ресурсів для реалізац.проекту.4.чи викон.ця ідея технічно.5.чи є свідч.що цей проект прибутковий.
З огляду на те що якась інформац.яка викор-ся на відсіві є загалом низькою,немає сенсу використовувати на цьому етапі складний аналіз. І відповідно простий метод розрах-ку окупності часто використов.на цій стадії тому,що він дає змогу зробити наближ.оцінку прибутков.і рівня ризику проекту.
69.Роль інвестиційного менеджера у процесі інвестування.
Інвестиційний менеджер вирішує проблеми:
1.Яку суму коштів має інвестувати фірма та в які види активів?
2.В який спеціальний проект має вкласти кошти фірма?
3.Яку суму коштів необхідно залучити для здійснення фінансування?
4.Яким буде найкраще співвідношення: за рахунок власних та залучених, та позичених коштів з огляду на загальну вартість фірми?
Якість рішень менеджера визначає рівень процвітання фірми.
За функціями фінансовий менеджер(ФМ) виконує роль посередника між фінансовими ринками (ринок грошей, ринок капіталу) і фірмами. Фінансовий менеджер має справу і з операціями компанії, і з ринками капіталів. Отже, він повинен розуміти, як функціонують ринки капіталів. Грошовий потік виникає, коли фірма випускає ЦП з метою залучення грошових коштів(стадія 1). Гроші йдуть на купівлю реальних активів, що використовуються в діяльності фірми(стадія 2).(Можна собі уявити діяльність фірми як сукупність реальних активів). Пізніше, якщо фірма функціонує вдало, реальні активи дають великий приток грошових коштів, які необхідні для покриття початкових інвестицій(стадія 3). І, нарешті, грошові кошти чи реінвестуються(стадія 4а), чи повертаються інвесторам, які придбали ЦП першої емісії(стадія 4б)(безумовно, вибір не довільний). Наприклад, якщо банк надає фірмі грошовий кредит на стадії 1, то ці гроші + % повинні бути повернені банку на стадії 4б.
Рішення про джерела фінансування завжди в якійсь мірі відображають теорію про ринки капіталів. Наприклад, фірма вирішує фінансувати програму великого розширення за допомогою випуску облігацій. Фінансовий менеджер повинен розглянути умови випуску і впевнитись, що на облігації встановлена обґрунтована ціна. Це потребує знань теорії формування ціни облігації. Крім того, ФМ повинен відповісти на питання, стануть акціонери більш багатшими чи біднішими, якщо між ними і реальними активами фірми уклиняться додаткові боргові зобов’язання. Виникає необхідність знань теорії про вплив позичань корпорації на вартість її акцій.
Крім того, інвестиційні рішення неможливо приймати без врахування ринків капіталів. Фірма, яка діє в інтересах своїх акціонерів, повинна здійснювати інвестиції, які збільшують вартість частки акціонерів в фірмі. Для цього необхідна теорія вартості звичайних акцій. Зрозуміти, як працюють ринки капіталів ,- зрозуміти, як оцінюються фінансові активи.
ФМ повинен враховувати фактори часу і невизначеності. Фірмам часто надається можливість інвестувати кошти в активи, які не здатні швидко окупиться і призводять до ризику і фірму , і її акціонерів. Для здійснення намічених інвестицій може бути необхідним залучення позик, повне погашення яких може затягнуться на довго. Фірма не може уникнути такого вибору – хтось повинен вирішувати, чи варті такі можливості витрат, пов’язаних з їх здійсненням, чи наскільки безпечний тягар додаткового боргу.
70.Середньозважена вартість капіталу.
Дійсною вартістю капіталу в інвестиційних рішеннях, де всі проекти мають середній рівень ризику, є середньозважена вартість капіталу у фондовому пулі. Розрахунок середньозваженої вартості капіталу Припустимо, що співвідношення «борг — власний капітал» є близьким до оптимального. Це означає, що підприємство, не має змоги суттєво зменшити вартість капіталу за рахунок зміни співвідношення. Необхідно дотримуватися такої процедури:
1. Визначитися з усіма наявними джерелами капіталу, звичайними акціями, привілейованими акціями, облігаціями та ін.
2. Знайти поточну ринкову (а не балансову) вартість кожного джерела капіталу. Розрахувати питому вагу коштів, отриманих з кожного джерела в загальній величині коштів.
3. Розрахувати поточну вартість для кожного джерела капіталу, очищену від податків.
4. Розрахувати середньозважену вартість капіталу множенням вартості для кожного джерела капіталу, очищеної від податків на відповідне значення питомої ваги, та додаванням отриманих результатів.
Обмеження методу середньозваженої вартості капіталу Наведений метод розрахунку вартості капіталу для підприємства широко використовується на практиці, але варто зробити деякі уточнення щодо його використання.
1Припускається, що поточна структура капіталу є оптимальною, або такою, що незначно відрізняється від оптимальної.
2Вважається, що будь-який проект, який оцінюється, не є значимим, у тому розумінні, що він не настільки великий, що його фінансування могло б призвести до реструктуризації фондового пулу.
3 Мається на увазі, що новий проект, який оцінюється, має той самий рівень ризику, що й поточні проекти в портфелі підприємства.
Ці обмеження не мають відношення до значної кількості інвестиційних проектів. Але там, де вони є, може виникнути необхідність використати альтернативні методи визначення вартості капіталу.
71.Специфічні припущення покладені в основу методу бюджетування капіталу.
а)інвестиц.ідеї просто з’являються
б)проект може розгляд.ізольовано тобто проекти не є взаємозалежними
в)ризик може бути повністю врахований в рамках чист тепер вартості(NPV)
г)некількісні зауваження відносно інвестування до уваги не беруться
д)оцінка грошових потоків є не упередженою.
73.Стратегічні міркування у процесі інвестування капіталу.
Система бюджетування капіталу не повинна розглядати інвест.проректи в ізоляції-приймати лише ті які пропонують позитивні значання чист.тепер.вартості і відкидати всі інші.Вона є цілісною частиною процесу корпорат.планування фірми. Має бути узгодженною з цілями та стратегією під-ої діяльності. Процес інвестування чи проц.перерозподілу рес-ів до якого він зводиться є основним методом за допомогою якого втілюється стратегія. Привабл.інвест.пропозиц.що приходить з різних секторів ділового портфелю фірми залежить не тільки від норми дохідності що пропонується але також від стратегічної важлив.сектора. У якості прикладу можна розгляд.підхід Бостонської консалтинг.групи,які хар-ть під-ий портфель по таким параметрам як: відносна доля ринку;-рівень зростання. Наведений метод є одним з багатьох якими користуються фірми у визнач.впливу стратегії на розподіл ресурсів,розробивши інвест.стратегію фірма може потім оцінювати окремі проекти .З цього випливає,що оцінка проектів у випадку нестачі капіталу або ранжуванні проектів від-ся не тільки відповідно до норми дохідності. Бюджет кап-лу має бути тісно пов'язаний з корпоративною стратег.і таким чином кожний прийнятий до реалізац.проекту вносить свій вклад у реалізац.певних елемент.цієї стратегії.
75. Цілі постаудиту інвестиційних проектів
Будь-яка сист. контролю потребує зворотного зв’язку, який показує, як добре ф-нує ця сист. Пост, або проектний аудит, визнач-ся як об-на й незалежна оцінка успішності витрат коштів у процесі реалізації проекту за визначеним планом. Оцінка має охоплювати реалізацію проекту від його затвердження до здачі в експлуатацію, а також його подальше технічне й фінансове ф-ня.
Постаудит виконує три базові ф-ії:
1) покращує якість існуючих інв. рішень;
2) покращ. якість майб. інв. проектів;
3) знаходить причини для ініціювання д-ті після внес-ня коректив у проекти, які вже існ.
Поліпшення якості прийнятих рішень. Те, що методи, міркування та припущення, якими керувався менеджер, можуть бути аудійовані в майб., можна розглядати як стимулюючий фактор, який спонукає менеджера покращувати якість та достовірність інф-ії й обмежує природну тенденцію до безпідставного оптимізму. Занадто оптимістичний прогноз щодо реалізації проекту часто заохочується керівною верхівкою встановленням нереально високих контрольних показників еф-сті інв. проекту. Те, що таку помилку в передбаченнях виявлено аудит. перевіркою, може відвернути її або зменшити.
Поліпшення якості майбутніх рішень. Постаудит відіграє важливу роль, даючи кер-кам змогу отримати зиск із запобігання допущених у минулому помилок. На відміну від більшості упр-ських рішень, потрібно багато років, поки успіх або невдача рішень відносно інв-ня стануть повністю зрозумілими. Надалі все це ускладнюється недостатністю й неповнотою інф-ії з реалізації інв. проекту, яка отримується через процес БО та ймов-тю того, що менеджери не мають наміру працювати на фірму протягом усього життя проекту. Постаудит, який здійсн-ся через один або два роки після початку реалізації проекту, забезпечує необхідний зворотний зв’язок кер-кам і відповідальним за якість рішень, які прийнято за основу. Це має дати кер-кам змогу вчитися на попередньому досвіді й запобігати появі одних і тих самих помилок під час розгляду інв. проп-ій у майб. Постаудит має забезпечити своєчасний зворотний зв’язок і надати інф-ію відносно того, чому проекту не вдалося досягти обіцяного рівня і, отже, зменшити ймовірність невдачі за реалізації майб. проектів.
Постаудит не може просто асоціюватися з фін. аналізом. Інв. проект має бути розроблено так, щоб він повідав стратегічним вимогам. Аудит допомагає визначити, наскільки рез-ти реалізації інв. проекту збігаються зі страте-гічними завданнями, які він має реаліз-ти.
Основа для коригувальних дій. Третьою ціллю постаудиту є розгляд проекту з погляду його перспектив на майб. коли фактичні відхилення є значними або коли осн. міркування вже не є такими важливими, майбутнє інв. проекту в його початковій формі може стати предметом дискусії. Може виявитися, що проект є набагато приб-вішим, ніж планувалося, що може спонукати до розширення інв. проекту або ж приведе до більш раннього переходу до наст. фази реаліз-ії проекту. Там, де зміни є несприятливими, це може призвести до перегляду з можливістю скорочення або відмови від проекту.
76.Теорія дисконтування, теперішня вартість грошового потоку.
Для того, щоб створити багатство зараз необхідно, щоб теперішня вартість позитивних грошових потоків перевищувала теперішню вартість усіх очікуваних негативних грошових потоків. На рівні фінансів підприємств грошовий потік формується з прибутку та амортизації. У більшості рішень беруться до уваги як надходження, так і витрати. Є типовим, коли інвестиційне рішення враховує початкові капітальні витрати, за якими йде потік грошових надходжень і виплат у наступних періодах.
У закордонній практиці до чистого прибутку включають амортвідрахування на реновацію як власність інвестора. Коефіцієнт, який визначається при цьому, становить середньозважену величину і назив-ся внутрішньою нормою дохідності. ВНЕ- це норма дохідності конкретного проекту у вигляді дисконтної ставки, за якою майбутня вартість грош. потоку від інвестицій приводиться до теперішньої вартості інвестицій. Економічна суть цього методу полягає в порівнянні альтернативних інвестицій з депозитною банк-ою ставкою. Тобто ВНЕ повинна бути завжди не меншою за відсоток доходу, що приносять внески на депозит. Отже, ВНЕ інвестицій – це мінімально припустимий розмір чистого прибутку, який інвестор має одержати з кожної гривні інвестицій. Визначивши ВНЕ, інвестор проводить аналіз періоду інвестування, що його цікавить (загалом або окремих стадій) з використанням чинника часу в вартості капіталу. Це метод оцінки (порівняння) інв-ій та очікуваних прибутків впродовж певного терміну часу. Відомо, що вартість капіталу у майб-му збільш-ся в порівнянні з сучасним періодом. Дисконтування дозволяє визначити теперішню вартість капіталу як еквівалент майбутньої вартості грош. маси. Еквівалент завжди буде меншим, виходячи з правила складних процентів,які враховують майбутні доходи та інфляцію: МВ=ТВ(1+НД)t; ТВ=МВ/ (1+НД)t, де МВ-майбутня вартість капіталу; ТВ-теперішня вартість капіталу; НД-норма очікуваного доходу, Т-тривалість інв-го періоду.
77.Теорія складних процентів, майбутня вартість та їх зв'язок з поняттям теперішньої вартості.
Складним відсотком називається сума доходу, яка утв-ся в результаті інвестування за умови, що сума нарахованого простого відсотка не виплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску і в наступному платіжному періоді сама приносить доход. При розрахуванні внеску в процесі його нарощування по складним процентам викор-ся наступна формула: Vo(1+і)- 1рік; Vo(1+і)2- 2рік.
У загальному випадку майбутня вартість визначається: FVn=Vo(1+і)n
Більш важливим є визначення теперішньої вартості: PV=Vo=FVn/(1+і)n - теперішня вартість грош-го потоку, який буде отримано через n років.
Ця формула відображає процес дисконтування майбутніх сум грошових потоків до їх теперішньої вартості. 1/(1+і)n - дисконтний множник.
79.80.Формування бюджету капіталовкладення.
Переважна більшість компан. Зазвичай мають справу не з окремими проектами, а з портфелем можливих у принципі інвестицій. Відбір і реалізація проекту з цього портфелю зд-ся в рамках складання бюджету капіталовкладників.
Теоретично можна включити до бюджету усі проекти, що зад-ть критерій або сук-ть критеріїв, що прийняті у даній компанії.
При розробці бюджету необхідно врахувати ряд віхідних передумов:
a) Проекти можуть бути як незалежними, так і альтернативними;
b) Включення наступного проекту в бюджет капіталовкладень передбачає знаходження джерела цого фінансування;
c) P капіталу, що вик-ся для оцінки проекту з точки зору доцільності включення їх в бюджет не обов’язково є однаковою для усіх проектів. Зокрема, вона може змінюватися в залежностівід ступеню ризику,що асоціюється з тим або ін. проектом.
d) З зростанням обсягу капіталовкладень, що передбачаються вартісю капіталу змінюється в сторону збільшення. Тому число проектів, що приймаються до фінансування не може бути нескінченним.
e) Існ. ряд обмежень по ресурсному і часовому параметрах, які необхідно враховувати при розробці бюджету.
Перераховані передумовилегко формул., проте врахув. Їх в процесі бюджетування складно. Н-д, це має віднош. до врахування відносин комплементарності і сабституційних, можливого дострокового завершення того або іншого проекту, просторової або часової варіації ризику та інш.
З огляду на це вдаються до певного спрощення ситуації, н-д, до вик-я єдиної ставки дискон-ня у якості якої найчастіше використовують середньозваж. вар. капіталу.
Віднесення проектів до одного класу ризиків, ігнорування впливу тривалості проекту тощо.
На практиці можна використати 2 основних підходи до формування бюджету капіталовкладень:
- грун-ся на вик-ні критерію IRR
Усі доступні проеки упорядковуються у порядку зменшення IRR. Далі проводиться їх послідовний розгляд: черговий проект, IRR якого перевищує вар. капіталу, відбирається для реалізації. Включ. портфеля в проект вимагає вик-ня нових джерел фінансування. Оскільки можливості компаній по мобілізації влас-х коштів обмеж-я нарощув. портфеля призводить до необхідності залучення зовніш-х джерел фінансування. Тобто до зміни структури джерел в сторону підвищення далі позичкового капіталу. Зростання фін-го ризику компанії у свою чергу призводить до збільшення вар. капіталу. Таким чином ми отримаємо 2 протиположні тенденції: по мірі розшир-ня портфел. Інв-ї, що планується до реалізації, IRR зменш., а вар. капіталу зростає.
- грун-ся на вик-ні критерію NPV
Очевидно, що я. число проектів кандидатів на включ. в портф. є великим то наступить момент, коли IRR чергового проекту буде менше вар. капіталу, т.б. його включ. в портфель стає недоцільним.
Точка перетину графіків є значимою: вона показує гран. вар. кап., яку в принципі можна використати в якості коеф-та дисконтування для розрах. NPV при комплектуванні інвестиційного портфелю. Знач-ня цього показника вик-ся в якості оцінки мін-о допустимої дохідності по інвестиціям проектів у сер. ступеню ризику.
Я. розглядати кожний проект ізольовано, то в аналізі можна орієнтуватися на індивід. Знач-ня вар. джерела. Проте, я мова йде про портфель як єдине ціле, доцільним є вик-ня гран. вар. капіталу. Після комплектації портфеля на основ. крит. IRR з одночасн. розрах. гран. вар. капіталу стає можливим розрах. Сумарну NPV, що генерується даним портфелем.
До формування бюдж. кап. грунт. на критерії NPV, я. не існує ніяких обмежень, то методика бюджетування при цьому включає наступні процедури: 1.встан. знач. коеф. дисконтув. або для всіх проектів або ж індивідуальний по проектам в залежності від джерел фін-ня; 2.Усі незалежні проекти з NPV,що >0, включ. в проект. З альтернативних проектів виб-ся проект з максим-им значенням NPV. Якщо існують обмеж. часового або ресурсного характеру, методика ускладнюється і виникає проблема оптимізації бюджету капіталовкладення.
81.Формула розрахунку теперішньої вартості. Теперішня вартість ануїтетів.
Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розраховується як сума всіх майбутніх грошових потоків за процентною ставкою доходності за виключенням з цієї суми дисконтованої вартості вкладених інвестицій. Правило чист. теп. варт-і ілюструється формулою:
, де
Rt – очікувані чисті грошові потоки на кінець періоду;
K – ставка доходності, що вимагається від проекту;
С – початкові витрати капіталу, що здійснюються на поточний момент або ж теперішня вартість всіх витрат.
Іншими словами, NPV є сумою усіх очікуваних грошових потоків (Rt), починаючи з року 1 (t=1) до кінця життєвого циклу проекту (n), дисконтованого за ставкою дисконтування проекту (К), зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.
Більшість фінансових операцій полягає не в разових платежах, а в послідовності грошових надходжень і виплат протягом певного періоду часу. Останнім часом в західній практиці для обґрунтування вибору варіанта проекту застос-ся метод ануїтету. Цей метод грунтується на оцінці періодичних платежів, які звичайно мають однаковий розмір і сплачуються через рівні відрізки часу. Цей метод дозволяє ранжувати проекти, які мають різну чисту тепер-ню вартість, різну внутр-ню норму ефективності та тривалість життєвого циклу. Ясно, що оцінювані проекти повинні бути близькими за мірою інвес-го ризику. Підставою всіх розрахунків при інвес-му аналізі є зіставлення тих витрат, що здійсн-ся сьогодні, і тих грош-их надходжень, які можна одержати в майбутньому. Рівень окупності тепер-их витрат (інвестицій) майбутніми надходженнями визначає теперішня вартість ануїтету. Загальна тепер. вар-ть ануїтету визн-ся за формулою:
n
ЗТВа=МПt/(1+k)t , де МПt- майбутній платіж в кінці періоду t; k- необхідна (внутрішня) норма ефективності; n- число періодів (років),
t=1 впродовж яких в майбутньому надійдуть доходи (грошові потоки) від теперішніх інвестицій.
Якщо надх-ня за ануїтетом рівномірні (однакові в кожному періоді t), тепер-ня вартість ануїтету визнач-ся за формулою: Тва=МПт/(1+k)t. МПт- сума майбутніх платежів протягом періоду т; k-внутрішня норма ефективності. Вибирається проект, який має найбільший ануїтет.
83.Цілі інвестиційної діяльності на підприємстві.
Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якої організації, що динамічно розвивається, керівництво якої віддає перевагу рентабельності з позиції довгострокової, а не короткострокової перспективи. Інвестиції у виробництво і ринки збуту забезпечують підвищення конкурентоспроможності фірми, створюючи умови для підвищення якості продукції, зниження витрат, збільшення обсягів продажу. Інвестиції вирішують тактичні і головним чином стратегічні задачі фірми. Ієрархія цілей інвестування відповідає стратегічним і /або тактичним цілям фірми на ринку( для великих проектів – стратегічним, для дрібних – тактичним).
Цілі керівників в залежності від економічної ситуації в Україні:
1.Максимізація прибутку в довгостроковому плані за рахунок збільшення обсягу продаж, зниження витрат;
2.Максимізація доходності акцій;
3.Збільшення обсягів продажу;
4.Добробут найманих робітників;
5.Задоволення потреб керівництва;
6.Підвищення іміджу фірми;
7.Досягнення певних цілей у конкуренції (збільшення частки ринку, освоєння нових ринків та інше);
8.Виживання;
9.Підвищення добробуту суспільства.
Цілі фірми – створення максимально важливої величини багатства акціонерів(загалом), що залежить від інвестиційного капіталу. Величина багатства акціонерів-вартість акціонерного капіталу.
Отже, критерієм успіху інвестиційної діяльності фірми є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше. Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за пов’язані з ними витрати, - активи, що збільшують вартість.
85Часова оптимізація інвестиційного портфелю в умовах обмежених інвестиційних ресурсів (з використанням індексу можливих втрат)
Оптимізація проектів у часі.
Такі критерії вибору між групами проектів можне бути поширено на б-я к-ть взаємопов’яз. поектів. У випадку його вик-я до уавги автоматично приймаються впливи окремого проекту на показники вигод і/або затрат уісх без винятку проектів групи. Таким же чином можна вирішити проблему розподілу інвестиції у часі просто включивши у якості окремих проектів у перелік івн-х можливостей один і той самий проект у різний час.
Н-д, я. ми маємо 2 проекти :АіВ і розглядаємо можлив. їх реаліз-ї разом чи окремо з можливою відстрочкою від реалізації 1, 2 або 3 р.- існуватиме15 можливих варіантів по яким необх-о буде порівняти зн-ня NPV(A,Б,В)
86.Чиста теперішня вартість: визначення, формула, особливості розрахунку. Правило чистої теперішньої вартості.
ЧТВ капіталу дозволяє визначити динамічну норму ефективності (доходності) як норму приведення (дисконту), при якій сума дисконтованого доходу (прибутків) за певний інвест-ий період стає рівною інвестиціям. NPV=X1/(1+k)0+X2/(1+k)2+Xn/(1+k)n-I
X1 – генерований грошовий потік за 1 період
, де
Rt– величина грошового потоку; k- мінімальна необхідна ставка доходності; C - початкові витрати; n- тривалість проекту.
Чиста тепер. вартість проекту визначається шляхом складання сум дисконтованих чистих грош. потоків за ставкою, що відображає вартість еквівалентну інвестиції на ринку капіталу за вирахуванням початкових витрат.
, де
Rt– величина грошового потоку; k- мінімальна необхідна ставка доходності; C - початкові витрати; n- тривалість проекту.
Чиста тепер. вартість проекту визначається шляхом складання сум дисконтованих чистих грош. потоків за ставкою, що відображає вартість еквівалентну інвестиції на ринку капіталу за вирахуванням початкових витрат.
Багатство максиміз-ся при прийнятті усіх проектів, що мають позитивну чисту тепер. вартість при дисконтуванні за визначеною ставкою доходності для кожної інвестиції. Оскільки це сума, то для кожної з доданків суми k(мінімальна необхідна ставка доходності) може бути різним. Ставка дисконтування для кожного періоду може розраховуватись окремо. Аналіз основних елементів формули дає можливість зробити висновок, що більшість з них є зовнішньо детермінованими. Головні можливості керівництва полягають у його здатності впровадити проект і керувати ним таким чином, щоб генерувати стійкі позитивні чисті грош. потоки протягом усього економ. життя проекту.
