Шпаргалки! - Інвестиційний аналіз. Інвестування

Ця ф-ція зменш із збільш r. З навед ф-ції видно, що L=limr-PV=C0. В ін випадку U=limr-0PV=nk=0Ckr--

4.Вартість створена інвестицією.
Основною метою фірми є створення макс-го багатства фірми. Багатство ств-ся коли ринкова вартість продукції перевищує ринкову вартість витрат. Vj=Wj-Ij Vj-вартість; I-інвестиція; Wj-цінність; Ij-початкові витрати на цю інвестицію.
5. Вартість створена інвестицією; Правило прийняття рішень щодо інвестування.
Основною метою фірми є створення макс-го багатства фірми. Багатство ств-ся коли ринкова вартість продукції перевищує ринкову вартість витрат. Vj=Wj-Ij Vj-вартість; I-інвестиція; Wj-цінність; Ij-початкові витрати на цю інвестицію.
З цього випливає просте правило відносно прийняття рішень щодо інвестування: приймати проект, якщо Wj-Ij>0. Усі інвест-ні рішення приймаються за таким принципом. У більшості випадків початкові витрати є чітко визначеними. Вони зазвичай включ-ть кошти, що виплачуються постачальнику матеріалів та обладнання + інші витрати, необхідні для здійснення проекту. На практиці проблеми починаються тоді, коли виникає необхідність визначити вартість інвес-их проектів, а саме яка мінімальна вартість необх-их активів або яка вартість згідно балансу фірми.
6.Взаємозв'язок між інвестуванням і фінансовими рішеннями.
Інв-ня являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльн будь-якої організ, що динамічно розвив, кер-во якої віддає перевагу рентабельн з позиції довгостр, а не короткостр перспективи. Інв-ії у вир-во і ринки збуту забезпеч підвищ конкурентоспромож фірми, створюючи умови для підвищ якості продукції, зниження витрат, збільш обсягів продажу. Інв-ії вирішують тактичні і головним чином стратегічні задачі фірми.
Інвестиційний менеджер вирішує одну з таких проблем як скільки має інвестувати фірма та в які види активів? Відповіддю на це питання є інвестиційне рішення фірми.
Інвестиційне рішення (або рішення про планування довгострокових вкладень) – рішення, пов’язане з придбанням активів з метою виробництва товарів і надання послуг, що задовольняють потреби споживачів.
Критерієм успіху інвестиційної діяльності фірми є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше. Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за пов’язані з ними витрати, - активи, що збільшують вартість.
Прийняття інвестиційних рішень ускладнюється різноманітними факторами: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, різноманітність можливих проектів, обмеженість фінансових ресурсів для інвестування, ризик, пов’язаний з прийняттям того чи іншого рішення і т. д.
Так, наприклад, коли ведеться про заміну виробничих потужностей, рішення може бути прийнято достатньо легко, так як керівництво фірми розуміє , в якому обсягу і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби. Задача ускладнюється, коли йдеться про інвестиції, пов’язані з розширенням основної діяльності, так як необхідно врахувати ряд нових факторів.
Досить важливим є питання про розмір передбачуваних інвестицій. Крім того в багатьох фірмах спостерігається практика диференціації права прийняття інвест.рішень щодо того чи іншого керівника, який може приймати самостійні рішення.
Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли мається ряд альтернативних чи взаємно незалежних проектів.
Також часто рішення приймаються інтуїтивно. Помилковий прогноз по відношенню доцільності купівлі того чи іншого обсягу активів може визвати негативні наслідки 2 типів: помилка в інвестуванні в сторону заниження призведе до неотримання можливого доходу; зайве інвестування може призвести до неповного завантаження потужностей.

7.Взаємозв'язок між ризиком та теперішньою вартістю.
Однією з причин, що обумовлюють зміну вартості грошей у часі є ризик. Чим більше рівень грошових потоків і вища ставка дисконтування, що використов-ся, тим нижча буде їх тепер. вартість. Це означає, що тепер. вартість грош. потоків зменшується, коли їх ризиковість зростає.

12.Внутрішня норма дохідності: визначення, економічна сутність, формула.
ВНД є ставкою доходності, яка прирівнює очікувані грошові чисті потоки до початкових витрат.
ВНД – це рівень доходності конкретного проекту у вигляді дисконтної ставки, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до теперішньої вартості інвестицій. Економічна суть цього методу полягає в порівнянні альтернативних інвестицій з депозитною банківською ставкою. Тобто ВНД повинна бути завжди не меншою за відсоток доходу, що приносять внески на депозит. ВНД повинна завжди бути більшою від позичкового процента, інакше інвестування проекту за рахунок кредиту втрачає сенс. Таким чином, ВНД інвестицій – це мінімально припустимий розмір чистого прибутку, який інвестор має одержати з кожної гривні інвестицій.
Внутрішня норма доходності визначається за формулою:
, де
r – ставка дисконтування, яка дає чиста теперішня вартість, що дорівнює 0.
Rt – очікувані чисті грошові потоки на кінець періоду,
С – початкові витрати капіталу, що здійснюються на поточний момент або ж теперішня вартість всіх витрат,
t – тривалість інвестиційного періоду,
n – життєвий цикл проекту.
Проект приймається за умови, якщо значення його IRR більше ніж ставка доходності, що вимагається по проекту. У більшості випадків метод IRR (ВНД) дає таке саме рішення стосовно прийняття чи відхилення пропозиції щодо інвестування, як і метод NPV (ЧТВ).

13.Головні проблеми інвестування.
Інвестиційний менеджер вирішує проблеми:
1.Яку суму коштів має інвестувати фірма та в які види активів?
2.В який спеціальний проект має вкласти кошти фірма?
3.Яку суму коштів необхідно залучити для здійснення фінансування?
4.Яким буде найкраще співвідношення: за рахунок власних та залучених, та позичених коштів з огляду на загальну вартість фірми?
Відповіддю на деякі з цих питань є інвестиційне рішення фірми, чи рішення про планування довгострокових вкладень. Відповіддю на інше питання являє собою рішення про вибір джерела фінансування. Фінансовий менеджер намагається знайти такі відповіді на ці питання, які б максимально покращили фінансове становище акціонерів.
Критерієм успіху зазвичай є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше. Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за пов’язані з ними витрати, - активи, що збільшують вартість.
Інвестиційне рішення – рішення, пов’язане з придбанням активів з метою виробництва товарів і надання послуг, що задовольняють потреби споживачів.
Таємниця успіху фінансового управління – в збільшенні вартості.

17.Джерела фінансування інвестиційної діяльності.
Всі операції, в результаті яких створюються фінансові активи і пасиви – утворюють фінансовий ринок.
Разом фінансові ринки створюють механізм, через який фінансовий менеджер має доступ до широкого спектру джерел інвестування.
Фінансові ресурси – це грошові кошти, які знаходяться у розпорядженні інвестора. Частина фінансових ресурсів спрямовується на купівлю засобів праці, предметів праці, робочої сили, ін.елементів вир-ва. Ця частина називається капітал.
Головне джерело інвестицій – національний доход, за його рахунок утворюється фонд нагромадження і поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення.
В залежності від джерел фінансування інвестиції ділять на:
1.Власні кошти інвестора( статутний капітал( кошти від продажу акцій і пайові внески учасників),амортизаційні відрахування, чистий прибуток, резерви, накопичені підприємством, інші внески юридичних та фізичних осіб(цільове фінансування, благодійні внески, інше). Вони є основними джерелами фінансування.
2.Запозичені кошти(державний кредит, кредити КБ, інших фін-кред.установ,інше).
3.Залучені кошти(інших інвесторів і вкладників).
Джерела фінансових ресурсів:
1.Чистий прибуток = виручка від реалізації – ПДВ – Акцизний збір – Ін. податки – собівартість.
2.Мобілізація внутрішніх ресурсів – це доходи від реалізації основних фондів, відходів виробництва, нематеріальних активів.
3.Амортизаційні відрахування.
4.Пайові внески до статутного або акціонерного капіталу. Можуть бути у вигляді: грошових коштів; матеріальних цінностей; прав користування.
5.Страхові внески і внески до пенсійного фонду.
6.Кошти від реалізації власних ЦП і ЦП інших емітентів.
7.Кредиторська заборгованість або кошти прирівняні до власних – це заборгованість постачальника за відвантажені товари, по яких не настав час оплати. Заборгованість до бюджету та позабюджетних фондів.
8.Кредити( банківський, інвестиційний, комерційний, податковий) та позики.
9.Спонсорські кошти – це кошти юридичних і фізичних осіб, які надають підтримку в інвестуванні. Вони не оподатковуються.
10.Державні субсидії(прямі кредити та позики;гарантійні кредити; гранти на проекти; пайова участь держави у проектах; прямі дотації). При державному субсидуванні держава стає учасником інвестування.
18.Дисконтований період окупності: визначення, економічна сутність, формула.
Деякі спеціалісти при розрахунку показника періоду окупності все ж радять використовувати часовий аспект. В цьому випадку у розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані за показником WACC. На відміну від періоду окупності, який не враховує вартість грошей в майбутньому, ДПО надає нам кращу можливість щодо оцінення капітальних інвестицій. Саме ДПО є одним з методів оцінки капітальних інвестицій, що враховують вартість грошей в часі. ДПО розраховується за формулою:
, де
ГП1 – грошовий потік приведений до теперішньої вартості за даними формули:
ТВ = ГП / (1+к)n
n – сума років.
Показник ДПО відображає термін за який інвестиційний проект повністю окупиться і тому дає уявну оцінку інвестору про повернення коштів.

19.Дохідність залученого капіталу: визначення, економічна сутність, формула.
Дз.к. = Чистий прибуток / Сума залученого капіталу.
Капітал-це багатство, призначене для його власного збільшення, і основний фактор виробництва. Тільки інвестування капіталу у виробничо-торгівельний процес приносить його власнику додатковий дохід.
Залучені кошти - це сукупність коштів на поточних, депозитних та інш. рахунках банківських клієнтів, коштів громадських організацій,різноманітних суспільних фондів,які розміщуються в активи(продаються) з метою отримання прибутку. Основну суму становлять тимчасово вільні капітали, що виникають на основі колообіг пром. і торг. капіталу, грошові накопичення держави, особисті грошові накопичення і заощадження населення. Залучені кошти поділяються на депозитні і не депозитні. Банки залучають вільні грошові кошти гол.шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають запитання і строкові. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточн.розрахунків власника коштів з його господарськими партнерами. На вимогу клієнта кошти з його рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки,виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів. Строкові депозити це кошти,які розміщені у банку на певний строк і можуть бути зняті після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період(не менше 1 міс.)Вилучений строк.вкладів відбувається шляхом переказу грошей на розрахунк.рахунок або готівкою з каси банку. Строк.вклади є для банків кращим видом депозитів,оскільки вони стабільні і зручні в банк.плануванні.За ними сплачується високий депозит.процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, заг. динаміки ставок грош ринку та ін.
20Етапи процесу інвестування капіталу та їх короткий зміст.
-генерація проекту(1.1.пошук інвест. можливостей у рамках стратегії компанії;1.2.відсів пропозиції на предмет того чи варті вони більш датальних досліджень;1.3.конкретизація проектів у;1.4.визначення інших доступних альтернативних інвестицій;1.5.збір інформ.та розробка припущень)
-оцінка проекту(2.1розрахунок загал.дискретних потоків надходження;2.2.визначення чистих надходжень;2.3.оцінка впливу різних припущень,на одержанні за проектом результати;2.4.аналіз ризиків проекту;2.5.співвіднесення вигод і стратегічної цілі проекту з ризиком і обмежен.для організації)
-затвердження проекту(3.1підготовка та затвердження загальних капітальних витрат,що плануються по річним бюджетам;3.2.затвердження з запитом на затвердження коштів по кожній з пропозицій з наданням усіх необхідн.додатк.матеріалів на кожний додатковий рівень затвердження у структурі орг-ії;3.3.прийняття рішення відносно інвестування (можлив.3 варіанти:прийняти,змінити,відхилити)
-реалізація проекту(4.1.відслідковування і контроль фаз реалізації;4.2.оцінка реалізації і очікуваного результату інвест.рішення)

22.Життєвий цикл інвестиційного проекту, його тривалість, стадії реалізації.
Кожний інвестиційний проект незалежно від його складності та обсягу робіт являється об’єктом управління на протязі всього життєвого циклу. Життєвий цикл – це відрізок часу від моменту народження ідеї до закінчення її експлуатації. Часто життєвий цикл інвестиційного проекту визначають по грошовому потоку: від перших інвестицій до останніх надходжень доходів.
Життєвий цикл поділяють на фази(стадії, етапи). Виділяють 3 фази:( передінвестиційну, інвестиційну та фазу експлуатації проекту ), кожна з яких включає ряд стадій, що поділяються на етапи.
1.Передінвестиційна фаза - попередні дослідження до кінцевого прийняття інвестиційного рішення, до якої належать такі стадії: а). дослідження можливостей (етапи: - аналіз і уточнення ідеї інвестиційного проекту; - формування інвестиційної пропозиції; - визначення інвестиційних можливостей і складу можливих інвесторів); б). підготовка ТЕО проекту ( етапи: - попереднє техніко-економічне обґрунтування; - детальне опрацювання інвестиційної пропозиції. Підготовка і аналіз ТЕО інвестиційного проекту); в). розробка, аналіз і оцінка бізнес – плану ( етапи: - розробка бізнес – плану; - обговорення бізнес – плану з інвесторами; - уточнення бізнес – плану; - прийняття рішення щодо інвестування).
2.Інвестиційна фаза включає такі стадії: а)правова підготовка реалізації проекту ( етапи: - проведення переговорів і укладення контрактів і договорів; - створення (при потребі) юридичної особи); б). Науково – технічне опрацювання проекту( для інвестиційних проектів, що включають освоєння і виробництво нового виробу) ( етапи: - технічна підготовка виробництва; - організаційна підготовка виробництва); в). формування попиту і стимулювання збуту (для інвестиційних проектів, що несуть зміни на ринках збуту) ( етапи: - формування мережі, що проводить товар; - реклама; - формування стратегії збуту); в). Будівництво(для інвестиційних проектів, що несуть нове будівництво) ( етапи: - підготовка будівельної документації; - будівельно - монтажні роботи; - пуско – налагоджувальні роботи).
3.Експлуатаційна фаза: а). введення в експлуатацію; б). доведення до проектної потужності; в). витрати на підтримання діючих потужностей; г). витрати на оновлення основних фондів.