Шпаргалки! - Міжнародне право

108. Поняття “історична затока”. Приклади.
Загальні правила розрахунку внутрішніх вод в затоках (ширина входу в затоку не більше 24 мор. миль) не застосовуються до “історичних заток”, які незалежно від ширини їх входу, вважаються внутрішніми водами прибрежної держави в силу історичної традиції.
До "історичних заток" належать 1)Гудзонова затока, належить Канаді (ширина входу більше 50 миль). 2)Затока Петра Великого в Росії (102 милі) – статус був визначений Росією в 1901р. в правилах мор. риб. промислу в тер-них водах Приамурського генерал-губернаторства, а також в угодах Росії та СРСР з Японією з питань риболовства 1907, 1928 та 1944рр. 3)Варангерфьорд та Вестфьорд у Норвегії (ширина входу ЗО миль).
Належність історичної затоки має бути визнана міжнародним товариством. Так, відомий конфлікт, коли американські літаки вторглись на територію Затоки Сидра, яку Лівія вважала своєю історично. В результаті постраждали літаки Лівії, яка звернулась до Ради Безпеки, однак чотири з постійних членів не визнали належність цієї затоки до Лівії.

109. Територіальне море та притегла зона.
Морской пояс, расположенный вдоль берега, а также за пределами внутренних морских вод, называется территориальным морем, или территориальными водами. На этот морской пояс определенной ширины распостранется суверенитет прибрежного Г. Внешняя граница территориального моря является морской государственнй границей прибрежного государства. Суверенитет прибрежного г. распостраняется на поверхность и недра дна территориального моря, а также на воздушное пространство над ним. Положения о распостранении на суверенитета прибрежного Г. над территориальным морем содержатся в ст1 и 2 Конвенции о территориальном море и прилежащей зоне 1958 года и ст2 конвенции ООН по морскому праву 1982 года. Нормальной исходной линией для измерения ширины территориального моря является линия наибольшего отлива вдоль берега. В настоящее время свыше 110 государств установили ширину территориального моря вввв пределах 12 морских миль(согласно конвенции по морскому праву 1982 года). Однако около 20 государств имеют ширину, превышающую лимит, установленный МП. А более 10 из них (Бразилия, Панама, Перу и др.) односторонними актами, принятыми до Конвенции ООН, расширили свои территориальные воды до 200 морских миль. Иностранные суда имеют право мирного прохода через территориальное море. Под ним понимается плавание с целью: пересечь море без захода во внутренние воды, а также вставая на рейде или в портовом сооружении за пределами внутренних вод; пройти во внутренние воды или выйти из них либо встать на рейде или в портовом сооружении за пределами внутренних вод. Прибрежное Г. вправе принимать в своем территориальном море необходимые меры для недопущения прохода, который не является мирным.

111. Конитинентальний шельф
Под континентальным шельфом с геологической точки зрения понимается подводное продолжение материка в сторону моря до его резкого обрыва или перехода в материкаовый склон. С меддународно-правовой точки зраниея под конинентальным шельфом понимается морское дно, включая его недра, простирающееся от внешней границы территориального моря прибрежного государства до установленных международным правом пределов. Вопросы использования континентального шельфа регулируются Конвецией о континентальном шельфе 1958 года. Конвенция ООН по морскому праву определила континентальный шельф как морское дно и недра подводных районов, простирающихся на всем протяжении естественного продолжения его сухопутной территории до внешей гранцы подводной окраины материка или на расстояние 200 морских миль миль от линий, от которых отмеряется ширина территориального моря. Для определения границ шельфа создается Комиссия по границам континентального шельфа. Права прибрежного Г. на шельф не затрагивают правового статуса покрывающих вод и воздушного пространства над ними. Все Г. вправе прокладывать подводные кабели и трубопроводы на нем.

112. Виключна економічна зона
В соответствии с Конвенцией ООН по морскому праву 1982 года исключительная экоеномическая зона представляет собой район, находящийся за пределами территориального моря и прилегающий к нему, шириной до 200 морских миль от исходящих линий, от которых отмеряется ширина территориального моря. В этом райлне установлен специальный правовой режим. Прибрежному Г. в исключительной зоне предоставляются суверенные права в целях разведки и разработки естественных ресурсов, как живых, так и неживых, а также права в отношении других видов деятельности в целях экономичечкой разведки и разработки указанной зоны, таких как производство энергии путем использования воды, течений и ветра. Кновенция предусматривает право других других Г. при определеных условиях участвовать в промысле живых ресурсов исключительной жкономической зоны. В зоне осуществляются такие свобода, регулирующие правопорядок в открытом море, как свобода судоходства, полетов, прокладки кабелей и трубопроводов и другие.

113. Відкрите море та морське дно за межами національної юрисдикції
Пространства морей и океанов, которые находятся за пределами территориального моря и не входят в состав территории ни одного из государств называются открытым морем. И хотя отдельные части этих пространств имеют различный правовой режим, все они имеют одниаковый правовой статус: они не подчинены суверенитету какого-либо Г. В то же ремя все Г. имеют право свободно пользоваться ним. Свобода открытого моря вкл: 1) свободу судоходства, 2) рыболовства, 3) свободу прокладывать подводные кабели и трубопроводы, 4) свободу полетов над открытым морем. Свобода отрытого моря вкл также свободу морских научных исследований. В морских пространствах за пределами внешней границы территориальных вод суда подчиняются исключительно юрисдикции Г., под флагом которого они плавают. Никто не может препятствовать им пользоваться свободами открытого моря. Исключение: корабль или летательный аппарат любого государства может захватить пиратское судно, арестовать находящихся на них лиц, также досотр или задержание иностранного судна могут базироваться на соглашении между Г.

114. Архіпелаг та архіпелажні води.
Архіпелаг означає державу, яка складається з групи островів, включаючи їх частини, які єднають їх водні та інші простори і настільки тісно зв'язані, що такі острови, води та інші природні простори складають єдине географічне, економічне і політичне ціле або історично вважаються такими.
Архіпелажними водами називають води держави-архіпелагу, які розташовані між островами, з яких складається держава-архіпелаг, та відокремлені від інших частин моря навкруги нього прямими вихідними лініями, які з'єднують точки, які найбільш видаються у море.
Довжина таких ліній не повинна перевищувати 100 мор. миль і лише 3% від заг. їх числа можуть мати довжину 125 мор. миль. Співвідношення між площею води та площею суши в середині цих ліній повинне складати від 1:1 до 1:9, отже не кожна держава, що складається з островів може мати архіпелажні води. Їх не мають, наприкл., Великобританія та Японія.
На архіп. води та на їх дно і надра пошир. суверенітет держави-архіпелагу. Суда всіх держав користуються правом мирного проходу через архіпел. води. У випадках, коли в межах архіп. вод лежать мор. шляхи, що використ. для м-н судноплавства – застосов. правило архіпел. проходу. Архіпел. прохід – право судноплав. і прольоту з єдиною метою неперервного, швидкого і безперешк. транзиту з однієї частини відкритого моря або ек. зони в ін. частину. Для здійсн. архіп. проходу і прольоту держава-архіп. може встановл. мор. та повітр. коридори шириною 50 мор. миль.
Осн. документ – Конвенція ООН з Мор. права.

116. Визначення м-н проток.
Міжнародними є такі протоки, які з'єднують морські простори, які використовуються у міжнародному судноплавстві.
В основу правового режиму таких проток покладене поєднання інтересів прибережних держав та інших держав, які використовують ці протоки.
Правовий режим проток згідно з Конвенцією ООН залежить від того, в якій частині морського простору вона знаходиться та які частини з'єднує. Можна виділити такі види проток:
1. Протоки, які використовуються для судноплавства між частиною відкритого моря або виключною морською економічною зоною та територіальним морем іншої держави (Мессинська, Тиранська).
В такому разі застосовується право мирного проходу, яке здійснюється у відповідності з правилами мирного проходу через територіальне море.
2. Протоки, які з'єднують частину відкритого моря або виключної морської економічної зони та іншу частину морської економічної зони або відкритого моря (Гібралтарська, Малакська, Беб-ель-Мандебська).
В таких протоках безперервний та швидкий прохід можливий лише з метою транзиту, а також з метою заходу або виходу з територіального моря держав, які межують із протокою.
3. Протоки, в середині яких є смуга відкритого моря та виключної морської економічної зони, яка придатна для судноплавства (Мозамбікська, Корейська. Тайванська).
В такому разі діє свобода судноплавства, притаманна відкритому морю та морській економічній зоні.
4. Протоки, режим яких визначається спеціальними міжнародними угодами (балтійські, Магелланова, чорноморські).
Щодо чорноморських проток (Босфорська, Дарданелли, Мармурове море) діє Конвенція про режим проток 1936 р.

117. М-н канали. Визначення. Приклади.
Міжнародні канали - це гідротехнічні споруди, які з'єднують морі й океани та використовуються для міжнародного судноплавства (Суецький, Панамський, Кільський).
Вони проходять по території, на яку поширюється влада певної держави. Будучи власником каналу, держава зобов'язана забезпечити свободу судноплавства по каналу, а інші держави зобов'язані поважати закони та права держави, по території якого проходить канал.
Такий режим фіксується у відповідних міжнародних угодах. Конвенція про суецький канал 1888 р., Договір між Панамою та США про Панамський канал 1901 та 1903рр., 1977р.
М-н канали відповідно до м-н договорів не можуть бути театром воєнних дій (наприклад, Суецький канал відповідно до Константинопольської Конвенції 1988р.)
Приклади: Суецький – відкритий у 1869р., на тер-рії Єгипту. Спочатку був власністю англо-франц. товариства Суецького каналу. У 1956 товариство було націоналізоване – канал знаходиться під суверенітетом Єгипту. Зараз відкритий для м-н судноплавства.
Панамський – між Півд. та Півн. Америкою, відкритий з 1914р. До 1979 знаходився під юрисдикцією США, потім під юрисд. Панами. До 1999 за США зберіг. ф-ції по управлінню каналом і його експлуатації. Зараз відкритий для мирного транзиту суден на умовах рівності і недискримінації (Договір про Панам. канал 1977р. між США і Панамою).
Кільський – з”єднує Балтійське та Північне моря, відкритий з 1986р. До 1-ї Світ.Війни Німеччина відносила канал до своїх внутр. вод. Версальським мир. Дог. був встановл. м-п режим канала. Після закінч 2-ї Світ.Війн. правов. режим не був врегул. Договорами та угодами. Нині режим канала регул. в одностор. порядку урядом ФРН, що видав Правила плавання в каналі, які передбач. свободу торгівельного мореплавства для всіх держав.

118. Поняття, джерела та основні принципи міжнародного повітряного права
МВП – часть МП, представляющая собой совокупность специальных принципов и норм, регулирующих отношения между субъектами МП в связи с использованием воздушного пространства и определяющих его режим.. Основным документом в области МВП явл Конвенция о междунардной гражданской авиации, заключенная в Чикаго в 1944 году (160 Г.). Устанавливает общие пр-пы межгос. Сотрудничества в области межд. полетов, регулирования деятельности возд. тр-та и уставные положения М организации гражданской авиации (ИКАО). Другие : Конвенция для унификации некоторых правил, касающихся МВ перевозок, варшава 1929, Гаагская конвенция о борьбе с незаконным захватом возд судов 1970 и др. Большую роль играют одоьряемые Советом ИКАО стандарты, рекомендуемая практика, процедуры, называемые "М авиационные регламенты". Принципы: принцип исключительного и полного суверенитета Г.над их воздушным пространством – Г. самостоятельно устанавливают правовой режим использования своего воздушного пространства. Принцип свободы полетов в открытом воздушном пространстве(возд пространство за пределами терр вод прибркжных Г. – воздушные суда во время пребывания в М возд пространстве подчинябтся юрисдикции только Гю своей регистрации.Принцип обеспечения безопасности М гражд. Авиации – Г. обязаны: принимать меры по обесп.тех надежности авиатехники, аэропортов и возд. трасс; вести борьбу с актами незаконного вмашательства в деятельность граждю авиации.
МВП – часть МП, представляющая собой совокупность специальных принципов и норм, регулирующих отношения между субъектами МП в связи с использованием воздушного пространства и определяющих его режим. Основным документом в области МВП явл Конвенция о междунардной гражданской авиации, заключенная в Чикаго в 1944 году (160 Г.). А также: Конвенция для унификации некоторых правил, касающихся МВ перевозок, варшава 1929,Римская конвенция о возмещении вреда, причиненного иностран возд. судном третьим лицам на поверхности 1952, токийская конвенция о правонарушениях и некоторых других актах на борту возд судна 1963, Гаагская конвенция о борьбе с незаконным захватом возд судов 1970, Монреальская Конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасноти гражданской авиации, 1971, Соглашение о М воздушном тр-те 1944 и др.

120. Правове регулювання м-н повітряних сполучень.
Поняття м.-н. повітряних сполучень, як правило, розкривається через комерційні права, або “свободи повітря” ( див. 121)
В теперешній час всі вказані види “ свободи повітря” застос-я до повітр-х суден не тільки держав реєстрації, а й держав- експлуатантів ( які арендують судна).
В Заключний акт Чиказької конвенції 1944 року включена стандартна форма двосторонньої угоди про обмін комерц. правами в м.-н. повітряному сполученні , яка пердбачає застосування всіх 5-ти “свобод повітря”( Однією з найбільш популярних угод є двосторон. угода між США та Великобрит. 1946р., осн-гні принципи якої зестасовані у практиці укладення таких угод між багатьма країнами).
З 1978 р. в США введена “політика дерегулювання”, яка передбачає застосування методів “вільної конкуренції” щодо міжнародного повітряного транспорту.
Дериктивою ЄС 1983 року санкціановано “ ліберальний режим” по відношеннюдо внутрішньорегіональних повітряних сполучень між країнами Зах. Європи( тільки щодо польотів суден обсягом не більше 70 місць та макс.вагою 30т.)
Новою тенденцією в регулюванні комерц. прав в західноєвроп. регіоні є закріплення принципа "відкритих регулярних маршрутів”(правами зазначеними у 5-тій “свободі” сторони користуються за згодою між компетентними авїаційними органами, а не між урядами, одночасно застосування принципа надає держ-м привілеї на польоти в б-я пункти території одне одного).
Комерц. права авіапідприємств конкретизуються( визнач-ся розклад польотів, порядок продажу авіабілетів, тарифи, надання різних послуг та ін.) в укладених між ними комерц-х угодах. Комерц. угоди тісно пов”язані з практич-ю реаліз-ю міжурядових двосторон-х угод про повітряні сполучення, і тому їх розробка та укладання проходять під контролем відомств цивільної авіації.

121. Свободи повітря.
Згідно з додатковими угодами до Чиказької конвенції 1944 року проголошуються “свободи повтря”. Але термін “свободи повітря” є не вдалим, адже по суті передбачає комерційні права, які дед-ви можуть надавати іншим держ-м:1. Права на транзит-й політ без посадки на тертитор. держ-ви , яка надає це право.
2.Право транзит-го польоту з посадками, але не в комерц. цілях (без висадки пасажирів, розвантаж-я літака, а для заправки паливом).
3. Право привозити в іноземн. держ-у пасажирів, вантажі та пошту, які було взято на борт в держ-ві реєстрації повітряного судна.
4. Право вивозити з іноземн. держ-и пасажирів, вантажі та пошту на територію держ-ви реєстрації повітряного судна.
5. Прво висадки на території іноземн. держ-ви пасажирів, вантажі та пошту , а також брати на борт на території такоі держ-ви для перевезення з б-я третіх кпаін або в б-я треті країни.
Це основні 5, але існ-ть ще 2:
6.Право на здійснення перевезеньміж третіми країнами через власну територію.
7право здійснення перевезень між третіми країнами без прольоту над власною країною.

122. Принципи м-н косм. права.
МКП – сукупність м-п принципів і норм, які встановлюють режим косм. простору та небес. тіл і регул. віднос., суб”єктами яких виступ. держ., м-н орг. і комерц. фірми у зв”язку з дослідж. і використ. Космосу.
Принципи закріпл. в Дог. про принципи діяльн. держав по дослідж. та використ. косм. простору, в т.ч. Місяця та ін. небесних тіл від 27.01.1967 р. (чинний з 10.10.67 – день народж. МКП):
1. дослідж. та використ. космосу на благо всього людства;
2. рівні права всіх держ. на використ. і дослідж. космосу;
3. заборона націонал-го привласн. космосу;
4. відповідність косм. діяльн-ті МП;
5. свобода космосу для наук. дослідж.;
6. використ. Місяця та ін. небес. тіл виключно в мирних цілях;
7. м-н відп-ть держав за всю нац. косміч. діяльність;
8. м-н відп-ть держав за збитки, спричинені косм. об"єктами;
9. співробітн. і взаємодоп. держав при дослідж. і використ. космосу;
10. дотримання державами юрисдикції та контролю над косм. об”єктами, які занесені до їх реєстрів;
11. обов”язок держав уникати шкідливого забруднення космосу.
Основні галузеві принц. МКП, що міст. у Дог. підкресл., що дослідж. і використ. косм. простору. є надбанням всього людства; косм. прост. відкритий для всіх країн на основі рівності і відповідно до МП.

123. Правовий режим косм. об"єктів.
Під косм. об”єктом розуміють об”єкт штучного походження, тобто створений людиною, на відміну від небесних тіл. Договірного поняття “косм. об”єкт” у МКП поки що не вироблено. Основний документ – Конвенція Генер. Асамбл. ООН про реєстрацію об”єктів, що запускаються в косм. простір 1976р. Відповідно до якої націон. м-н реєстрація косм. об”єктів для учасників Конвенції стала обов”язковою. Кожна держава після націон. реєстрації надає Генер. секретареві ООН віповідну інформацію. Ген.сек. ООН веде реєстр косм. об”єктів, в який заносяться дані, що надаються країнами, які запускають об”єкти, стосовно цих об”єктів.
У випадку вивед. косм. об”єкту на орбіту двома або великою кіл-тю держ., вони спільно визнач. хто з них зареєстр. такий косміч. об"єкт. Подвійна реєстрація заборонена.
На нац. рівні об”єкти косм. діяльн. підляг. обов"язк. держ. реєстр. в Держ. реєстрі об”єктів косм. діяльн. в Укр.
З реєстацією косм. об”єкта пов”яз. певні юр. наслідки: 1)держава-учасн. Дог. до реєстру якої занес. об”єкт зберігає юрисдикцію і контроль над ним і над його екіпажем під час їхнього перебув. в косм. просторі в т.ч. і на небес. тілі; 2)права вл-ті на об”єкти залишаються непорушними і при поверн. їх на землю (ящо об”єкт буде виявлено за межами тер-рії держ., що зареєстр. його, то цей об”єкт або його частини підляг. поверн. суб”єкту реєстрації); 3)у процесі польоту вся повнота влади щодо підтримки правопорядку належить державі реєстрації.

124. Правовий статус космонавтів.
Космонавт – людина, що проводить випробування та експлуатацію косм. техніки у косм. польоті, а також це професія, що з”явилася у результ. проникнення в Космос людини в 1961р.
Екіпаж – особи, які здійснюють професійну діяльність під час космічного польоту.
Держави повинні максимально забезпечити безпеку осіб, які беруть участь у дослідженні і використ. косм. простору.
У зміст Дог. про принципи діяльн. держав по дослідж. та використ. косм. простору, в т.ч. Місяця та ін. небесних тіл від 27.01.1967 р. закладена норма про юрисдикцію і контроль держави, до реєстру якої занес. косм. об"єкт, не тільки над косм. об”єктом, а й над б-я екіпажем цього об”єкту (держави, гр-ни яких беруть участь у спільному польоті і є членами м-н екіпажу можуть домовлятися про ін. порядок здійсн. юрисдикції стосовно своїх гр-н).
МКП дає всім членам екіпажу однаковий статус космонавта. МКП виходить з того,що порядок здійсн. юрисд. і контр. визнач. сама держава-реєстратор, тобто обсяг прав і обов. членів косм. екіпажу як правило встановл. внутр. нормами держ.
Важливе – охорона життя і здоров”я космонавтів.
З метою сприяння м-н співроб. у процесі мирн. дослідж. і використ. косм. простору Ген. Асамбл. ООН уклала угоду про порятунок космонавтів, поверн. космонавтів і поверн. об"єктів, запущених у косм. простір (1967), відповідно до якої: 1) кожна сторона при одерж. відомостей про аварію екіпажу терміново інформує про це владу, що здійсн. запуск або оповіщ. про це світов. громадськість; інформує Ген.сек-я ООН.
2) якщо екіпаж спустився в відкрите море або в ін. місце, яке не перебув. під юрисд. якоїсь держави, то договірні сторони у міру своїх можливостей надають допомогу у здійсн. відповідних рятувальних операцій. 3) всі кошти витрачені державою при виконанні зобов”яз. щодо виявл. і поверн. косм. об”єкта або його складов. част. покриваються тією держ., яка здійсн. запуск.

125. Поняття та джерела мыжнародного права навколишнього середовища.
Международное экологическое право — это отрасль современного международного права, состоящая из норм и институтов, регулирующих отношения между субъектами международного права в сфере их взаимодействия с окружающей природной средой.В настоящее время можно выделить три основных направления международно-правового регулирования в этой сфере международных отношений: 1) ограничение вредного антропогенного воздействия на окружающую среду; 2) обеспечение устойчивого развития человечества путем установления рационального режима природопользования; 3) международное экологическое сотрудничество. В настоящее время международное экологическое право насчитывает очень много многосторонних универсальных и региональных конвенций и двусторонних договоров, касающихся прямо или косвенно экологических проблем. Создание ООН и ее специализированных учреждений значительно ускорило развитие международного экологического права. Генеральная Ассамблея ООН приняла резолюцию «Экономическое развитие и охрана природы». В ней отмечалось, что природоохранные мероприятия должны проводиться заблаговременно или по крайней мере одновременно с экономическим развитием на основе национального законодательства государств и международного права. Эпохальным событием в развитии экологического права явилась Конференция ООН по окружающей человека среде, было принято Декларацию принципов и План действий. Они положили начало широкой и многолетней деятельности Программы ООН по окружающей среде и всего международного сообщества. В развитие идей и предложений, высказанных на Конференции в Стокгольме, были приняты: Конвенция ЮНЕСКО об охране всемирного культурного и природного наследия.; К-я о международной торговле видами дикой фауны и флоры, находящимися под угрозой исчезновения.; К-я о запрещении военного или любого иного враждебного использования средств воздействия на природную среду.; Боннская к-я об охране мигрирующих видов диких животных; К-я о трансграничном загрязнении воздуха на большие расстояния.; Конвенция ООН по морскому праву 1982 г.; Соглашение о тропических лесах . Вместе с тем международное экологическое право продолжает развиваться.