Шпора
1.Поняття та роль мп.
Сучасне мп піщло від римського (jus gentium) – охоплювало м/н приватні та публ відносини.в 16 ст. вперше вжито в сучасному розумінні -(jus inter gentium). 1946р-прийняття статуту ООН- сучасний етап розвитку мп.
МП- це система юридичних норм, які регулюють м/н відносини з метою забезпечення миру, прав людини і співробітництва між державами.
Предмет мп- м/н відносини. Об‘єкт регулювання –все те, з приводу чого суб‘єкти мп вступають у правовідн на основі норм і принципів мп. Це можуть бути матер-ні чі нематер-ні блага, дії, утримання від дій.
Інші погляди на мп:
Позитивіська школа:система норм-основний компонент мп, держава-осн-й суб‘єкт, осн-на ф-ція- регулювання міждержавних відн-н, осн-на мета- мир і безпека між народами. Природно-правова школа:осн-й компонент мп-біологічні норми, центральний суб‘єкт-фіз.особа. радянська школа: консенсуальна теорія(узгодження воль держав)
2.Співвідношення м/н публічного і м/н приватного права
предметом регулювання м/н публічного права є владні, публічні відносини. М/н прив-не право-це галузь права, яка регулює цив-правові відносини, що мають м/н характер. М/н прив-не право є складовою частиною національної правової системи, його норми ств-ся державою самостійно.осн-на задача прив-го права полягає у врегулюв колізій між нормами прив-го права різних країн. Здійс-ся ця задача за допомог спец-х норм-колізійних., тому його ще наз-ть колізійним правом. М/н прив-не право тісно пов‘язане з публ правом. За допомогою м/н торгових, податкових, про правову допомогу договорів здій-ся уніфікація норм приватн права держав. Існує думка про співпадання предмета регулювання, учасників правовідн., методів та форм регламентаціїї м/н прив та публ права, це дві різні галузі права з різними предметами(для публ права-це владні міждерж-ні відносини, для прив права-привотноправові ).
3. м/н право (а) і внутрідержавне право (б) - осн відмінності та взаємовплив.
Відмінності:
за способом створ-ня норм: а)-свор-ся самими суб‘єктами права- державами б)ств-ся спец державними органами
за суб‘єктами права:а) держави, м/н організації, державоподібні утворення, нації,що борються за незал-ть б)фіз та юр особи, органи держави
за предметом регулювання: а)владні міждерж-ні відносини, б)різні суспільні відносини
за соц сутністю: а)норми мають загальнодемекрат-й хар-р, б)залежно від сутності держави
за характером побудови сис-ми права: а)коордтнаційна сис-ма, б)субординаційна
за особливим порядком застосування примусу:
а)заст-ся самими суб‘єктами б)застос-ся спец-ми викон та судовими органами
проблема взаємодії м/н і націон права є однією з найскладніших в мп. Першою з‘явилась концеція примата нац права (19ст німеччина).пізніше з‘явилась концепція дуалізма- м/н і нац право діють у різних сферах є самостійними системами і не підкоряються одна одній. Пізніше виникла концепція примата мп, згідно якої мп виступає як верховний правопорядок і визначає сферу дії нац законодавства. Зараз гостро стоїть проблема не визначення примату мп, а проблема гармонізації мп і нац права.
4.система норм мп
під нормою мп розуміють правило поведінки, яке визнається державами та ін суб‘єктами мп в якості юр обов‘язкового. Норма мп є основою системи МП. Норми виконують регулятивну роль у взаємовідн-х суб‘єктів мп. Єдиним способом створення м/н норм є угода суб‘єктів мп. Тільки суб‘єкти мп надають тим чи іншим правилам поведінки якість юр-обов‘язкових .види норм мп:
за змістом і місцем в сис-мі мп: -цілі, -принципи, -норми. Норми поділ-ся на основні та підлеглі (піднорми основних норм та вторинні норми). За способом створення та формою існування: договірні та звичаєві. За сферою дії: універсальні; партикулярні (регіональні та локальні).За змістом правил поведінки: матеріальні, процесуальні. За юр силою та сопобом регулювання:імперати-вні (jus cogens- норма мп яка прийм-ся і признається державами в цілому, відхилення від неї недопустиме, може бути змінена лише нормою такої ж сили) і диспозитивні. За роллю в механізмі м-правового регулювання: регулятивні, охоронні.
5.Внутрішня структура норм мп.
під нормою мп розуміють правило поведінки, яке визнається державами та ін суб‘єктами мп в якості юр обов‘язкового. Зміст норм мп складають права та обов‘язки, якими наділяються суб‘єкти мп. Структура норм мп: гіпотиза та диспозиція (інколи норми мп склад-ся лише з диспозиції). Гіпотеза- перелік умов, за наявності яких застос-ся правило поведінки. Диспозиція- вказує на саме правило поведінки (права та обов‘язки) суб‘єкта мп. Специфіка норм мп полягає у тому, що вони не містять санкцій за недотримання вимог, що містяться у диспозиції. Конкретні заходи впливу у випадках порушення норм можуть передбачатись окремими договорами. У мп санкція є неперенесеною (на відміну від конституційного права) та невизначеною. Вибір способів і форм від-ті залежить від потерпілого суб‘єкта мп або від міжнародного товариства. За однакових обставин форми відпов-ті можуть бути різними.
6.Особливості норм мп.
Специфіка норм мп полягає у тому, що вони не містять санкцій за недотримання вимог, що містяться у диспозиції. Вибір способів і форм від-ті залежить від потерпілого суб‘єкта мп або від міжнародного товариства. Характерними для мп є так звані норми “м‘якого права”- тобто такі, що не породжують чітких прав та обов‘язків, а дають лище загальний напрям діяльності. Вони відрізняються гнучкістю і застос-ся якщо суб‘єктам мп важко дійти згоди щодо конкретних норм. специфічними нормами мп є норми jus cogens –імперативні норми, що мають найвищу юр силу. Це норма мп яка прийм-ся і признається державами в цілому, відхилення від неї недопустиме, може бути змінена лише нормою такої ж сили, відхилення від цих норм робить дії держав недійсними. Звичай або договір, які суперечать нормі jus cogens будуть недійсні. Норми jus cogens не кодифіковані.
7.Кодифікація мп.
Кодифікація-це процес систематизації й удосконалення принципів і норм мп з метою заміни застарілих норм новими, заповнення прогалин, вирішення протиріч. К. здійс-ся шляхом: - встановлення точного змісту і чіткого формулювання вже чинних норм мп; -зміни або перегляду застарілих норм; -розробки нових норм і принципів; -закріплення у погодженому вигляді всіх цих принципів та норм у єдиному м\н-правовому акті. Розрізняють офіційну к.-здій-ся державами та організаціями і неофіційну- здій-ся без участі держав громадськими об‘єднаннями, фіз особами. Доктринальна к. –різновид неофіційної, здійс-ся вченими. Перша спроба створити кодифікаційний акт (ad hoc)- Віденський конгрес 1815. На ряді м\н конференцій продовжувався цей процес стосовно кодифікації правил щодо методів і засобів ведення війни (Женевська, Петербурзька, Гаазька конференції). Ст 13 статуту ООН ставить кодифікацію мп на рівень завдань ООН. Ген Асамблея створила Комісію мп (скл-ся з 34 юристів міжнародників), до завдань якої входить код. Мп. Кодифікацією займ-ся у відповідних галузях і інші органи ООн:МОП, ЮНЕСКО.
8.Характеристика процесу нормотворення у мп.
У мп існує концепція узгодження позицій суб‘єктів мп при творенні м/п норм. На процес нормотворення впливає багато чинників, основний з них- м/п позиція держав чи інших суб‘єктів мп.М/п позиція включає: загальне ставлення суб‘єкта до мп, уявлення про характер мп, його роль у суспільстві; принципи і норми за впровадження яких у мп виступає суб‘єкт ітд. Однією з форм нормотв-ня є визнання правила нормою права (opinio juris). саме opinio juris надає виникаючому звичаєвому правилу поведінки якості юридично обов‘язкової норми мп. Для створення звичаю потрібна загальна практика держав визнана правовою нормою. Ще один метод нормотворення – акти м/н орг-цій. Відповідно до своїх статутів м/н орг-ції приймають акти-рекомендації чи акти правозастосовчого характеру. Зазначені акти набирають сили при явно вираженому прийнятті їх державами (ратифікація) або при мовчазному прийнятті. Механізм мовчазного прийняття передбачає що держава вважається такою, що прийняла норму, коли вона протягом певного періоду часу не повідомила м/н орг-цію про своє неприйняття норми або про застереження щодо неї (норми прийняті ВООЗ, ІКАО). Інший метод нормотв-ня це створення договірних норм. Характерна риса сучасного мп – зростання чисельності і ролі м/н багатосторонніх договорів.
9. Спввідношення мп та національного зак-ва України.
М/правова практика У. До початку 90-х р була прорадянських поглядів. Але вже в Декларації про держ суверенітет проголошув-сь визнання пріоритету загальновизнаних норм мп над нормами внутр-го права. У ЗУ “Про дії м/н договорів на терит У.” встановлено що, укладені і належним чином ратифіковані (ратифікації підлягають такі м/н договори У: політичні(про дружбу, нейтралітет, співробітництво), економічного хар-ра, із загальних фінансових питань, про мир, що стосуються прав і свобод людини, про громадянство тощо) Україною м/н договори складають невід‘ємну частину нац-го зак-ва. Це записано і в Конст У. Якщо належно укладеним м/н договором У. Встановлені інші правила, ніж у законодавстві У. То застос-ся норми м/н договору. У разі виявлення розбіжностей між договором, поданим на ратифікацію і КУ, договір має направлятися до Констит Суду Укр для визначення його відпов-ті КУ. КУ передбачає, що ЗЕД України спрямована на забезпечення її нац-х інтересів і безпеки шляхом мирного співробітництва на основі загальновизнаних принципів і норм мп. Це положення КУ є прикладом імплементації норм мп в національному зак-ві У.
10. Загальна х-ка джерел МП.
Джерела МП – форма втілення норм МП, їх зовнішнє вираження. Їм властиві тіж самі хар-ки, як і хар-ки джерел права в загал. теорії права. Особливість - ніде не закріплений конкретний (сталий) перелік джерел МП.
Традиційно використ. два джерела МП:
- м/н дог-р ( Згідно Віден. конвенції про п-во м/н дог-рів, м/н дог-р- м/н угода складена між державами у письмовій формі і регулюється м/н правом, незалежно від того чи складається така угода в 1 док-ті, чи в 2 або більше зв"язаних між собою док-тах; а також не залежно від його конкретної назви – "дог-р", "угода", "конвенція", "протокол"…). Як пр-ло, уклад-ся у письм. ф-мі, але конвенцією передбачено укладеняя і в усній ф-мі. Це основне джерело МП,
- м/н звичай.(Згідно Статуту М/н Суду ООН, м/н звичай –досвід загальної практики, що визнана в якості правової норми). Це довготривале, повторюване пр-ло поведінки. Особлива ознака звичая-джерела м/н права – довготривала, постійна повторюваність.
Специфіка звичая як джерела- Звичай не являє собою офіц. док-т. Проте може фіксуватися напр. в дипломат. переписці, урядових заявах.
Дог-р і звичай мають однакову юрид. силу.
З розв-ком міждерж. контактів, конфенцій деякі вчені почали відносити до джерел і:
Акти м/н конфернецій та зборів; Акти м/н організацій.(проте не всі ці акти, лише ті, що приймаються з метою встановлення нових правіл поведінки та взаємовівдносин)
Деякі теоретики визначають джерела, виходячи з Статуту М/н Суду ООН ,в якому дано перелік джерел м/н права ,які суд застосовує при розв"яз-ні спорів:
1.- м/н конвенції, як загальні, так і спеціальні;
2.- м/н звичаї;
3.- загальні принципи права (юрид. поняття, постулати, правила юрид. логіки і юрид. техніки, які застосов-ся при тлумаченні і застосуванні як м/н, так і внутрівшньодерж. норм) Пиклади: "вислухай і іншу сторону", "спеціальним з-ном скасовується загальний", "наступним з-ном скасов-ся попередній", "принцип юридичної чинності дог-ру". Сюди також віднос-ся пр-пи м/н пубіч. права, пр-пи внутрішньодерж. права.
4.- судові рішення і доктрини вчених-фахівців МП.
Національне зак-во і рішення нац. судів на сьогодні НЕ Є джерелами МП.
11. Міжнародний звичай як джерело МП.
Згідно Статуту М/н Суду ООН,
м/н звичай –досвід загальної практики, що визнана в якості правової норми.
Це довготривале, повторюване пр-ло поведінки
Специфіка звичая як джерела- Звичай не являє собою офіц. док-т. Проте може фіксуватися напр. в дипломат. переписці, урядових заявах.
Механізм створення загальновизнаної звичаєвої норми: загальна практика стає м/н звичаєвою нормою внаслідок визнання її такою міжнародним товариством.
Науковці виділяють такі ознаки звичаю як джерела:
-тривалість існування практики;
-однаковість, постійність практики;
-загальний х-р практики.
Звичай і дог-р мають однакову юрид. силу. Питання, що не вирішуються договорми, вирішуються звичаями, і в багатьох договорах вказується на таке застотування звичаю.
12. Міжнарод. дог-р як джерело МП.
Віденська конвенція про право м/н дог-рів 1969 р
– м/н дог-р - м/н угода складена між державами у письмовій формі і регулюється м/н правом, незалежно від того чи складається така угода в 1 док-ті, чи в 2 або більше зв"язаних між собою док-тах; а також не залежно від його конкретної назви – "дог-р", "угода", "конвенція", "протокол"…
Доктринальне визначеня –
-м/н дог-р- ярко виражена угода між державами чи ін. с-тами МП, що укладена з питань які мають для с-тів заг. інтерес; ця угода призвана регулювати їх взаємини шляхом узгодження прав та обов"язків.
Отже, доктринальне визнач. є більш повним.
Конвенція не виключає можливості укладення м/н дог-ру в усній ф-мі (джентельментські угоди).
М/н дог-р може являти собою не 1 акт, а дек-ка взаємопов"яз. док-тів. Часто до основного дог-ру додається доповнення у вигляді протоколу, додатку тощо, які визнаються як його складові.
М/н дог-р – основне джерело МП, тому що:
1) договірна ф-ма дозволяє чітко сформулювати права та обов-ки сторін;
2) договірним регулювання охоплені насьогодні всі без винятку області м/н відн-н, держави послідовно заміняють звичаї дог-рами;
3) дог-ри найкраще забезпеч-ть узгодження та взаємодію м/н норм та націон. зак-ва дер-в.
13. Класифікація м/н договорів
Віденська конвенція про право м/н дог-рів 1969 р
М/н дог-р - м/н угода складена між державами у письмовій формі і регулюється м/н правом, незалежно від того чи складається така угода в 1 док-ті, чи в 2 або більше зв"язаних між собою док-тах; а також не залежно від його конкретної назви – "дог-р", "угода", "конвенція" тощо…
1) за кількістю учасників:
• -двосторонні (сюди ж відносяться й такі, що заключаються з 1 сторони 1 держава, а з другої – група держав)
• -багатосторонні: універсальні (загальні) – (стосуються кодифікації або прогресивного роз-ку МП; або об"єкт та цілі якого мають значення для всього м/н сусп-ва в цілому. Мають бути відкриті для вступу в них усіх бажаючих кр-н – пр. Дог-р про Антарктику) локальні (бере участь обмежена кіл-ть держав напр. 1 регіону)
2) за порядком вступу
• відкриті (відкриті для вступу б-як. с-тів МП)
• закриті (для вступу необхідна згода первинних членів)
3) за формою:
• письмова
• усна (Джентельменські угоди)
14. Співвідношення м/н звичаю та м/н договору.
М/н договір та зичай є універсальними загальновизнаними джерелами мп, їх юридична сила витікає з загального мп.існують різні думки стосовно взаємозв‘язку звичаєвих та договірних норм. Одні вважають що договір та звичай настільки переплетені, що їх неможливо розділити, інші вчені дотрим-ся думки що взаємозв‘язок звичаєвих та договірних норм не веде до їх зрощування. Адже після закріплення в договорі звичаєва норма продовжує існувати як звичаєва. Для одних держав такі норми обов‘язкові тільки як звичаєві, а для інших (для учасників договору) і як договірні. Виникає подвійна правова підстава юридичної сили норм. “Принципи загального звичаєвого права залишаються обов‘язковими недивлячись на те, що вони були включені в договірно-правові постанови.”-з рішення М/н Суду ООН. Припинення дії договору не дає підстав для відмови дотримуватись звичаєву норму, яка містилась у такому договорі. При визначенні співвідношення договірних та звичаєвих норм звертаються до ст.38 Статуту М/н Суду ООН, де конвенція стоїть на першому місці серед джерел мп.це пояснюється тим, що конвенція чітко формулює норму, доводить її прийняття стронами і є спеціальною нормою (lex specialis), яка застос-ся при розходженні з нормою загальною. Оговорки. до договірних постанов, які містять звичаєві норми загального мп , позбавлені юр сили. Оскільки норми загального звичаєвого права мають універсальну обов‘язкову силу і можуть змінюватися лише м/н співтовариством вцілому. Договори виступають засобом здійснення норм звичаєвого права. Вони закріплюють їх авторитет, надають їм чітку форму, конкретизують зміст. мп не відкидає можливості зміни договорної норми звичаєвою нормою, яка виникла. М/н Суд ООН визнає можливість створення норм загального мп за допомогою договорів.
15. Допоміжні джерела мп.
Згідно ст.38 Статуту М/н Суду ООН до допоміжних джерел мп належать: судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй.(з застереженням про те що рішення суду обов‘язкове лише для сторін у справі і лише у даній справі). Саме рішення М/н Суду не може створювати м/н-правової норми.але прихильники англо-американської сис-ми права перебільшують значення рішень М/н Суду, наділяючи їх якістю судового прецеденту і підносячи до рангу основних джерел мп.суд при винесеннні рішення може спиратися на доктрини чи теоретичні концепції але з урахуванням звичайних, договірних норм та принципів права.
16.Рішення м/н орг-цій як джерело мп.
Вони прямо не передбачені як джерела мп, що застос-ся судом при розв‘язанні спорів у ст.38 Статуту М/н Суду ООН. Але в сучасному мп переважає думка що їх варто віднести до джерел, хоч вони і мають обмежене застосування. Іноді в своїх резолюціях м/н орг-ції визначають принципи і норми, що підлягають втіленню в договорах. Резолюції Ген Асамблеї ООн відіграли вирішальну роль у створенні комплексу договорів по правах людини. Спеціалізовані установи ООн (МОП,ЮНЕСКО)здійснюють регулювання співроб-ва в спец-х галузях шляхом підготовки багатосторонніх договорів. Інші м/н орг-ції в сфері транспорта, зв‘язку приймають регламенти, що містять не правові, а адмін та технічні норми. Акти м/н орг-цій є важливими при формуванні звичайних норм мп. вони стали одним з основних доказів звичайного права в практиці М/н Суду. За допомгою актів м/н орг-цій звичайні норми фіксуються, тлумачаться, перетворюються у життя.М/н суд визначив, що резолюції Ген Асамблеї ООН навіть якщо вони не є обов‘язковими можуть мати нормативне значення.вони можуть слугувати свідотцтвом для встановлення існування норми чи формування opinio juris.
17. Рішення м/н судів та арбітражних трибуналів як джерело мп.
Згідно ст.38 Статуту М/н Суду ООН до допоміжних джерел мп належать: судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй
рішення суду обов‘язкове лише для сторін у справі і лише у даній справі). Саме рішення М/н Суду не може створювати м/н-правової норми.але прихильники англо-американської сис-ми права перебільшують значення рішень М/н Суду, наділяючи їх якістю судового прецеденту і підносячи до рангу основних джерел мп.суд при винесеннні рішення може спиратися на доктрини чи теоретичні концепції але з урахуванням звичайних, договірних норм та принципів права.
18.Поняття та види галузей мп.
Галузь права- це сукупність норм та інститутів права, що об‘єднані загальністю предмету і методу правового регулювання. Види: права людини (цю галузь складають принципи та норми , що закріплюють основні та похідні права людини та визначають стандарти демократії в м/н та нац-х
