До початку калькулювання собівартості продукції тваринництва необхідно за даними облікових регістрів визначити загальну суму витрат по кожному виду (групі) тварин і вихід продукції за рік. Собівартість продукції тваринництва становлять витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробницт-во на кінець року та вартості побічної продукції, оціненої за встановленою методикою). При цьому: — вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на надзвичайні витрати; — вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, від-несених на матеріально відповідальних осіб), відображається за окремою статтею в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин. Вартість гною, одержаного від груп тварин, визначається ви-ходячи з нормативно-розрахункових витрат (витрат на його при-бирання та доставку до місця зберігання, вартості підстилки). Собівартість тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводить-ся в звичайний гній виходячи з вмісту сухих речовин. Інша побічна продукція (вовна-линька, пух, перо, міражні яй-ця, м’ясо забитих звірів, шкури забитих тварин) оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних ви-дів і груп тварин (птиці). Калькулювання собівартості продукції великої рогатої ху-доби молочного напрямку. Об’єктами калькулювання служать молоко і приплід. До побічної продукції відносяться гній, вовна-линька, тушки мертвонароджених телят. Вартість гною, одержа-ного від групи тварин, визначається з нормативно-розрахункових витрат на його прибирання та вартості підстилки. Інша побічна продукція тваринництва оцінюється за цінами можливого вико-ристання або реалізації. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартіс-тю 60 кормо-днів утримання корови. Собівартість одного кормо-дня визначають шляхом ділення всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів. Для визначення собівартості центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побіч-ної продукції) поділити на кількість центнерів одержаного молока. У господарстві за звітний рік одержано 25 100 ц молока і 750 го-лів приплоду. Побічна продукція оцінена в сумі 600 грн. Затрати на утримання худоби становили 215 000 грн. Кількість кормо-днів — 43 000. Собівартість 1 кормо-дня: 215 000 : 43 000 = 5 грн. Собівартість 1 голови приплоду: 60 5 грн = 300 грн. Собівартість усього приплоду: 750 300 = 22 500 грн. Собівартість усього молока: 215 000 – 22 500 – 600 = 191 900 грн. Собівартість 1 ц молока: 191 900 грн : 25 100 ц = 7,64 грн. Калькулювання собівартості продукції великої рогатої ху-доби м’ясного напрямку. У м’ясному скотарстві по основному стаду калькулюється собівартість центнера приросту живої маси одного теляти віком до 8 місяців і 1 ц живої маси. Побічною про-дукцією в м’ясному скотарстві є гній, вовна-линька, молоко та ін. У м’ясному скотарстві телята до 8-місячного віку утримують-ся разом з коровами. Потім їх відлучають і переводять до старшої групи. Одна голова приплоду оцінюється з урахуванням живої маси теляти при народженні і фактичної собівартості 1 ц живої маси теляти при відлученні. Собівартість 1 ц приросту живої маси телят віком до 8 місяців визначається в такому порядку. Із загальної суми витрат по утриманню основного стада вираховується вартість побічної продукції і ділиться на кількість одержаного приросту живої ма-си по даній групі. Собівартість 1 голови телят віком до 8 місяців (до моменту відлучення) обчислюється так: до загальної суми витрат по утри-манню основного стада (корів з нетелями, переведеними в основ-не стадо за 2 місяці до розтелення) за вирахуванням вартості по-бічної продукції додається балансова вартість телят, що знаходилися в цій групі на початок року, і тих, які надійшли до групи протягом року. Одержана сума ділиться на загальну живу масу телят віком до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули), та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розрахована собівартість 1 ц живої маси використовується для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та пере-ведені до старшої групи. Витрати на утримання основного стада великої рогатої худоби м’ясного напрямку за рік становили 548 820 грн. Отримано 144 ц молока за ціною реалізації на суму 11 520 грн і побічної продук-ції (гною) на суму 16420 грн. Дані про наявність і рух поголів’я протягом року наведені в табл. 3.1. Таблиця 3.1 КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ 1 ц ЖИВОЇ МАСИ ТА СОБІВАРТОСТІ ТЕЛЯТИ ВІКОМ ДО 8 МІСЯЦІВ Показники Кількість голів Жива маса, ц Вартість, грн Залишок телят під матками на поча-ток року 210 148 35 860 Надійшло протягом року: — приплід 640 192 65 280 — приріст живої маси — 1340 455 600 — інші надходження 30 36 18 120 Разом із залишком 880 1716 574 860 Собівартість 1 ц живої маси 336,57 Вибуло протягом року: — переведено до старшої групи 494 1220 410 614 — реалізовано 90 164 55 198 — загинуло 6 8 Залишок телят під матками на кінець року 290 324 109 048 Разом із залишком 880 1716 574 860 З даних таблиці 3.1 видно, що: 1) собівартість приросту живої маси телят, включаючи вар-тість живої маси приплоду, складає: 548 820 грн – 11 520 грн – 16 420 грн = 520 880 грн; 2) приріст живої маси за рік: (324 ц + 8 ц + 164 ц + 1220 ц) – (148 ц + 192 ц + 36 ц) = 1340 ц; 3) собівартість 1 ц приросту живої маси: 520 880 грн : 1340 ц = 388,72 грн; 4) вартість поголів’я, що калькулюється, становить — 574 860 грн (35 860 грн + 65 280 грн + 455 600 грн + 18 120 грн), а його жива маса (без вартості поголів’я, що загинуло — 1708 ц (1716 ц – 8 ц); 5) собівартість 1 ц живої маси теляти віком до 8 місяців скла-дає — 336,57 грн (574 860 грн : 1708 ц). За собівартістю 1 ц живої маси оцінюється поголів’я, що було переведене до старшої групи, реалізоване та яке залишилося на кінець року у господарстві. У даному прикладі собівартість пого-лів’я телят становить: а) переведеного до старшої групи — 55198 грн (336,57 грн 1220 ц); б) реалізованого — 55198 грн (336,57 грн 164 ц); в) залишеного під матками на кінець року — 109048 грн (336,57 грн 324 ц). Калькулювання собівартості продукції свинарства. Об’єктами калькулювання у свинарстві є приріст живої маси та виро-щене і відгодоване поголів’я у живій масі. Побічну продукцію становлять гній, щетина тощо. Одержаний приплід (від основних, разових маток і маток, що перевіряються) оцінюється за собівартістю центнера приросту живої маси. За цією ж оцінкою приплід приймається при визна-ченні собівартості вирощеного поголів’я у живій масі. Собівар-тість приросту живої маси визначається шляхом ділення загаль-ної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси поросят при відлученні від маток (з вилученням живої маси одержаного приплоду). Собівартість центнера живої маси поросят на момент їх відлу-чення від свиноматок визначається шляхом ділення кількості по-росят під матками на початок року і витрат на основне стадо за рік на живу масу (без загиблих) поросят, відлучених та залише-них під матками на кінець року. Затрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з по-росятами до їх відлучення та кнурів) складали 199350 грн, вар-тість побічної продукції — 8400 грн. Дані про наявність та рух поголів’я наведені в табл. 3.2. Таблиця 3.2 КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ЖИВОЇ МАСИ ПОРОСЯТ ДО 2-МІСЯЧНОГО ВІКУ Показники Кількість голів Жива маса, ц Вартість, грн Залишок поросят під свиноматками на початок року 360 10 4600 Надійшло протягом року: — приплід 6200 32 — приріст 370 190 950 Разом надійшло із залишком на по-чаток року 6560 412 195 550 Вибуло — переведено до старшої групи 6280 404 192 688 — загинуло 60 2 Залишок поросят під матками на кі-нець року 220 6 2862 Разом (залишок на кінець року і ті, що вибули) 6560 412 195 550 Собівартість 1 ц живої маси 476,95 Собівартість 1 гол. відлучених поросят 30,68
З даних таблиці 3.2 видно, що: 1) приріст живої маси поголів’я становить 370 ц (6 ц + 2 ц + + 404 ц) – (10 ц + 32 ц); 2) собівартість основної продукції (приплід і приріст живої ма-си поросят до 2-місячного віку) дорівнює 190 950 грн (199 350 грн – – 8400 грн); 3) собівартість 1 ц приросту живої маси і 1 гол. приплоду на момент відлучення від свиноматки складає 486,4 грн (195 550 грн : : (32 + 370)); 4) вартість поголів’я, яке калькулюється, становить 195 550 грн, а його жива маса — 410 ц (404 ц + 6 ц); 5) собівартість 1 ц живої маси поросят до 2-місячного віку до-рівнює 476,1 грн (195 550 грн : 410 ц); 6) собівартість 1 гол. відлучених поросят, переведених до старшої групи, складає 30,68 грн (192 688 грн : 6280 гол.). Калькулювання собівартості продукції птахівництва. Со-бівартість продукції птахівництва визначається шляхом ділення витрат на утримання та вирощування відповідної групи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість одержаної відповідної продукції. За промисловим стадом курей та дорослої птиці інших видів (ка-чок, гусей, індиків) калькулюється собівартість 1 тис. яєць. Для цього із загальної суми витрат на утримання дорослого стада птиці вирахо-вують вартість побічної продукції (пуху, пера, пташиного посліду, битих яєць). Сума, що залишилася складає собівартість яєць. Витрати на утримання дорослого стада курей за рік склали 81520 грн. Отримано за рік 540 тис. шт. яєць. Вартість пташиного посліду, виходячи з нормативно-розрахункових витрат на його заготівлю, становить 4300 грн. Фактична собівартість 1 тис. шт. яєць дорівнює 143 грн. [(81520 грн – – 4300 грн) : 540]. По молодняку всіх видів птиці обчислюється собівартість при-росту живої маси і живої маси. Для визначення собівартості 1 ц приросту живої маси необхідно суму витрат на вирощування мо-лодняка (за вирахуванням вартості побічної продукції) поділити на кількість центнерів одержаного приросту живої маси. Яйця, отримані від молодняка птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються за цінами реалізації. Собівартість 1 ц живої маси молодняка птиці обчислюється аналогічно до собівартості 1 ц живої маси молодняка великої ро-гатої худоби. По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового добового молодняка птиці. По інкубації можливе незавершене виробництво. Витрати на інкубацію яєць, закладених на інкуба-цію, після 10 грудня звітного року розглядаються як незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняка птиці слід поділити на тривалість інкубації у днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що за-лишилися в інкубаторах на кінець року, та на фактичний період їх інкубації в днях. Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продук-цію інкубації, необхідно до вартості у незавершене виробництво на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавер-шеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собі-вартість голови добового молодняка птиці (табл. 3.3). Таблиця 3.3 КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ДОБОВИХ КУРЧАТ Показники Кількість Сума, грн Незавершене виробництво на початок року 10 000 3700 Закладено яйця в інкубатор у звітному році, оцінені за фактичною собівартістю (700 000 × 143,1 грн) : 1000 шт. 700 000 100 170 Добові пташенята за плановою собівартістю голів (614 000 × 0,62 грн) 614 000 386 880 Витрати по цеху інкубації за звітний рік (без вартості яєць, закладених на інкубацію) × 270 946 Вартість побічної продукції × 6400 Незавершене виробництво на кінець року 20 000 6496 Фактична собівартість добових курчат (3700 + 100 170 + 270 964 – 6400 – 6496) × 361 920 Фактична собівартість одного добового курчати (361 920 : 614 000) × 0,58
Калькулювання собівартості продукції рибництва. Собівартість товарної риби, що вирощується господарством у ставках та інших водоймах, складається з витрат на зариблення (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов риби. У спеці-алізованих підприємствах з повним рибним господарством (включаючи риборозведення) собівартість 1 тис. мальків визна-чається шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, які перебувають протягом року у маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість 1 ц цьоголіток обчислюється діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів одержаної продукції (при цьому середня маса цьоголітки приймається за 30 грамів). Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як затрати в незавершене виробництво. До витрат на утримання вигульних ставків включають вартість випущених цьоголіток і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації. Собівартість 1 ц товарної риби визначається шляхом ділення всіх витрат на її вирощування на кількість центнерів одержаної товарної риби (табл. 3.4). Таблиця 3.4 КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ТОВАРНОЇ РИБИ Показники Кількість Сума, грн Вартість риби, випущеної до вигульних ставків × 76 502 Витрати на утримання вигульних ставків (незавер-шене виробництво) × 2480 Витрати на вирощування товарної риби та утриман-ня вигульних ставків × 932 638 Витрати на утримання вигульних ставків після ви-лову товарної риби (незавершене виробництво на кінець року) × 3620 Собівартість товарної риби, всього (76 502 + 2480 + 932 638 – 3620) 5600 1 008 000 Собівартість 1 ц товарної риби (1 008 000 : 5600 ц) × 180
Калькулювання собівартості продукції бджільництва. У бджільництві калькулюється собівартість меду, воску, нових сімей бджіл (роїв), плідних маток на продаж, маточне молочко, соторамка (приріст). При калькулюванні собівартості продукції бджільництва вра-ховується виробничий напрямок цієї галузі: медовий, медово-запилювальний, бджолорозплідницький, запилювальний. Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільни-цтва медово-запилювального напрямку є розмежування витрат, що відносяться на одержану продукцію і на запилювальні куль-тури згідно із затвердженими нормативами. Зокрема, на запилю-вальні культури відносяться 20—40% витрат, врахованих по бджільництву, а по плодо-ягідних насадженнях, насінниках ко-нюшини і люцерни — 40—60%. Проценти розподілу витрат бджільництва встановлюються з урахуванням розміру площ за-пилювальних культур та їх урожайності. У бджільництві запилювального напрямку всі витрати відно-сяться на собівартість запилених культур, що вирощуються в теплицях і парниках. Одержана продукція (мед, віск тощо) в цьому випадку вважається побічною. Її оцінюють за цінами реалізації і на цю вартість зменшують суму витрат, що підлягає списанню на запилені культури. У валовий вихід меду в бджільництві включається весь товар-ний мед, а також мед, залишений у вуликах для зимового підго-довування бджіл. Калькулюється валовий вихід меду. Кількість меду, що залишилася у вуликах, визначає пасічник за участю зоотехніка. Шляхом розрахунку його додають до кількості меду, зданого на склад. Вартість меду, залишеного у вуликах, вважа-ється незавершеним виробництвом у бджільництві, що перехо-дить на наступний рік. Собівартість окремих видів продукції бджільництва обчис-люють шляхом розподілу суми витрат за видами продукції про-порційно до їх вартості за цінами реалізації. Собівартість приросту кількості сот визначається за собівартістю топленого кондиційного воску. При цьому гніздовий сот роз-міром 435 × 300 мм відповідає 140 г, розміром 435 × 230 мм — 110 г, магазинний сот розміром 435 × 145 мм — 70 г воску. Нові бджолині сім’ї оцінюються за цінами продажу. Собівар-тість 1 кг бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду. Для обчислення собівартості кожного виду продукції бджіль-ництва складається калькуляційний розрахунок (табл. 3.5). Таблиця 3.5 КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ БДЖІЛЬНИЦТВА Показники Кіль-кість Вартість продукції за цінами реалізації Питома вага Фактична собівартість продукції, грн всієї одиниці Мед, ц 16 11200 93,8 10524 657,75 Віск, ц 0,8 400 3,4 382 477,50 Бджолині сім’ї, шт 20 240 2,0 224 11,20 Гніздовий сот розміром 435 × 230 мм, шт. 120 × × 90 0,75 Гніздовий сот у перерахунку на топлений кондицій-ний віск, ц 0,066 100 0,8 × × Разом × 11940 100,0 11220 ×
З даних таблиці 3.5 видно, що вартість продукції бджільництва за цінами реалізації становить 11940 грн. Фактичні витрати на утриман-ня бджіл після списання частини їх на культури, що запилюються, становлять 11220 грн. Між окремими видами продукції бджільництва ці витрати розподілені пропорційно до їх питомої ваги. Собівартість одиниці окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом ділення загальної вартості на кількість одержаної продукції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Калькулювання собівартості продукції тваринництва» з дисципліни «Бухгалтерський облік в галузях народного господарства»
