Щодо поняття злочину у правових системах держав цієї пра-вової сім’ї можна зазначити, що законодавче визначення цього поняття або зовсім відсутнє, або у кодексах викладено його фор-мальне визначення. Так, у британському праві визначення понят-тя злочину у традиційному розумінні не існує. Під ним розумі-ється шкода, завдана діянням державі та суспільним інтересам. Відсутній у ньому і виключний перелік злочинів, оскільки бри-танське кримінальне право залишається некодифікованим. Зазвичай поняття злочину у Великій Британії дається у судо-вих вироках щодо кожного окремого випадку. В більшості сучас-них кримінальних кодексів штатів США, навпаки, міститься фо-рмалізоване визначення злочину — діяння, яке заборонено нормами кримінального права під загрозою покарання. Своєрідною є і класифікація злочинів у британському праві. Так, за процесуальною ознакою всі злочини поділяються на зло-чини, що переслідуються за обвинувальним актом і розглядають-ся в суді присяжних, та злочини, що розглядаються шляхом су-марної юрисдикції, тобто одноособово діючим магістратом (суддею). Є і діяння «змішаної юрисдикції», що можуть розгля-датися в будь-якому із зазначених порядків. Крім того, встановлена класифікація злочинів на «арештні» і «неарештні». Перші — це ті, що тягнуть за собою покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п’яти років. Відносно цих злочинів встановлені особливі правила арешту (наприклад, обмеження на звільнення заарештованого під заставу та ін.). Ре-шта злочинів уважаються «неарештними». Готування до злочину, якщо воно не утворює самостійного злочину, не карається. Проте в англо-американському праві іс-нують різні інститути, котрі дозволяють розповсюдити криміна-льну відповідальність на готування до злочину («змова з ме-тою...»). Замах, зокрема й негідний, підлягає кримінальній відповідальності. До того ж, поняття замаху, що його містять КК багатьох американських штатів, є настільки широким, що це до-зволяє судам відносити до нього цілий ряд підготовчих дій. Най-більш повне уявлення про замах за кримінальним законодавст-вом цієї правової сім’ї можна скласти відповідно до спеціального закону Великої Британії про замах, що карається у кримінально-му порядку (1981 р.). За ним особа повинна визнаватись винною у замаху, якщо з наміром вчинити злочин вона скоює дію, яка є чимось «більшим, ніж просте готування до вчинення злочину». Проте питання про відмежування зазначеного готування та зама-ху на злочин залишається питанням факту і стала практика по ньому відсутня. Не тягнуть відповідальності не тільки необхідна оборона і крайня необхідність, а й подружнє примушування, наказ началь-ника та ін. Видами покарання у Великій Британії є позбавлення волі, ви-пробування, штраф. Додатково можуть призначатися позбавлен-ня прав водія, заборона на заняття певною діяльністю, а також надання безоплатних послуг суспільству на строк не менше соро-ка і не більше двохсот сорока годин. Смертна кара може призна-чатись у виняткових випадках: зрада державі та піратство, поєд-нане з насильством. Що стосується позбавлення волі, то його строки передбачені в окремих статутах, але якщо в статуті такий строк не визначений, він не може перевищувати двох років. За загальним правом строк позбавлення волі встановлюється судом. Позбавлення волі може бути призначено і на невизначений строк, а також довічно (на-приклад, за умисне вбивство). Кримінальне право США сформувалося і розвивалося під впливом англійського прецедентного права. Проте в американсь-кому праві відразу ж все більшого значення стали набувати акти Конгресу і законодавчих органів окремих штатів. США — феде-ративна держава, в якій діють федеральні кримінальні закони та кримінальні закони окремих штатів. Ці дві системи існують па-ралельно, причому федеральні кримінальні закони встановлюють лише відповідальність за злочини, що посягають на безпеку США (зрада, шпигунство), а також за злочини федеральних службовців та інші злочинні інтереси, що стосуються декількох або всіх штатів (торгівля і збут наркотиків, крадіжки автомобілів то-що). Більшість злочинів передбачена в законодавстві окремих штатів. Майже у всіх штатах на даний час прийняті нові кодекси. Ос-новою для прийняття цих кодексів був Зразковий Кримінальний кодекс США (1962 р.), який розроблений інститутом американ-ського права, а тому не має офіційного характеру. Але через те, що Зразковий КК увібрав у себе досвід розвитку американського кримінального права, він справив визначальний вплив на нову кодифікацію. І хоча кримінальні кодекси штатів мають свої особ-ливості, основні положення Зразкового КК, сприйняті ними, да-ють можливість однаково тлумачити головні інститути криміна-льного права. Водночас норми загального (прецедентного) права продовжують грати істотну роль у тлумаченні і застосуванні кримінальних законів, залишаючись одним із джерел криміналь-ного права. Покараннями в США є смертна кара, позбавлення волі, про-бація, штраф. Верховний суд США обмежив застосування смерт-ної кари в окремих штатах лише вчиненням тяжкого вбивства або позбавленням життя внаслідок іншого тяжкого злочину. Смертна кара в різних штатах виконується в різні способи: електричний стілець, газова камера, введення смертельної ін’єкції, повішення, розстріл. У деяких штатах смертна кара заміняється довічним ув’язненням. Головним видом покарання у цій правовій сім’ї залишається позбавлення волі. У Великій Британії це тюремне ув’язнення, ма-ксимальний строк якого становить 25 років. Практикою виробле-но систему певних стандартів призначення цього виду покарання за різні злочини (систему тарифів). Позбавлення волі в США може бути призначено на різні строки, причому через систему абсолютного складання пока-рання за сукупністю злочинів ці строки набагато перевищують середню тривалість життя, наприклад, строк більше 120 років або засудження на два довічних ув’язнення. Це робиться зара-ди того, щоб винна особа ні в якому разі не змогла вийти з місць позбавлення волі, навіть при застосуванні амністії та по-милування. Встановлюється можливість винесення невизначених вироків, де покарання передбачається в межах якогось строку з наданням особливим комісіям або навіть адміністрації місця позбавлення волі вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення за-судженого. Пробація полягає в залишенні засудженого на волі з обов’язковим контролем за його поведінкою. Порушення умов пробації може тягти її заміну позбавленням волі. Штраф — міра покарання, яка призначається за менш тяжкі злочини. За тяжкі злочини можуть бути призначені величезні су-ми, причому не виключається одночасне застосування позбав-лення волі на тривалі строки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кримінальне право Великої Британії та США» з дисципліни «Кримінальне право України»
