Питання про призначення покарання за сукупністю злочинів виникає у тих випадках, коли особа вчинила одне або декілька діянь, які кваліфікуються за двома або більше кримінально-правовими нормами Особливої частини КК, до засудження за будь-який з них. Етапи призначення покарання за сукупністю злочинів у по-рядку, встановленому ст. 70 КК: 1) призначення покарання окремо за кожний злочин, що вхо-дить у сукупність; 2) призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів. 1. Призначення покарання окремо за кожний зі злочинів, що утворює сукупність. Суд, призначаючи покарання за кожний зі злочинів, керується загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК). Такий підхід до призначення покарання дає можливість індивідуалізувати його щодо кожного злочину, враховуючи в той же час, що особою вчинено не один, а два або більше злочинів. 2. Призначення остаточного покарання за сукупністю злочи-нів. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК призначення остаточного пока-рання може відбуватися шляхом: 1) поглинення менш суворого покарання більш суворим; 2) повного чи часткового складання призначених покарань. Призначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим допускається як щодо пока-рань одного виду, так і різних видів. Але однакові за видом і роз-міром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК. За часткового складання остаточне покарання признача-ється шляхом приєднання до найбільш суворого покарання, при-значеного за один зі злочинів, будь-якої частини менш суворого покарання (або покарань), призначеного за інший злочин (злочини). За повного складання остаточне покарання за сукупністю дорівнює сумі складених покарань. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів може визначатися лише шляхом поглинення будь-яких менш су-ворих покарань довічним позбавлення волі (ч. 2 ст. 70 КК). Встановлюючи правила складання покарань, чинний закон за-бороняє складати з іншими видами покарань такі основні пока-рання, як штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Згідно з ч. 3 ст. 72 КК ці види по-карання виконуються самостійно. Не допускаючи складання за-значених видів покарання при призначенні остаточного покаран-ня, закон, як здається, не виключає можливості їх поглинення більш суворими видами покарання. За правилами, передбаченими в частинах 1—3 цієї статті, при-значається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде з’ясовано, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупніс-тю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або час-тково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК. Складання покарань за ч. 2 ст. 70 КК має певні межі. За зага-льним правилом, остаточне покарання, одержане за складання окремих покарань (повному чи частковому), не може перевищу-вати максимальної межі санкції кримінально-правової норми, за якою призначено за конкретний злочин найсуворіше покарання. Так, якщо суд призначив за ч. 1 ст. 122 КК покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 185 КК — 1 рік позбав-лення волі, то можливість призначення остаточного покарання шляхом повного складання не виключається (максимальний роз-мір санкції ч. 1 ст. 122 КК — 3 роки позбавлення волі). Якщо ж суд призначив за ч. 1 ст. 122 КК покарання у вигляді 2-х років, а за ч. 1 ст. 185 КК — 2 роки 6 місяців позбавлення волі, то остаточне покарання може бути призначене лише шляхом часткового складання, тобто до 2 років 6 місяців суд може приєднати лише 6 місяців від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 122 КК, бо мак-симальна межа санкції ч. 1 ст. 185 КК становить 3 роки. Як і основне покарання, додаткове покарання повинно бути призначене за конкретний злочин або злочини. У випадку, коли один і той же вид додаткового покарання призначається за два або більше злочинів, остаточний його строк чи розмір за частко-вого чи повного складання не може перевищувати максимальний розмір, встановлений у Загальній частині КК для даного виду по-карання. При призначенні покарання за злочини, що входять у су-купність, різнорідних додаткових покарань, наприклад, за один — конфіскацію майна, а за другий — позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, кожне з них при-єднується до основного остаточного покарання і виконується са-мостійно.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Призначення покарання за сукупністю злочинів» з дисципліни «Кримінальне право України»
