Система покарань — це вичерпний загальнообов’язковий для суду перелік видів покарань, що характеризується внутрі-шньою єдністю та узгодженістю. Система покарань визначається політичним ладом суспільст-ва, рівнем злочинності в державі, її політичним та економічним розвитком. Ознаки системи покарань: 1) система покарань встановлюється тільки законом; 2) система покарань є вичерпною (ст. 51 містить перелік видів покарань); 3) система покарань побудована в порядку від більш м’якого до більш суворого (в Кримінальному кодексі України 1960 p. порядок розташування покарань був навпаки: від тяжких до м’яких); 4) перелік покарань, що складає систему, є обов’язковим для суду; 5) покарання, що входять в систему, застосовуються, як пра-вило, до всіх засуджених (види покарань щодо неповнолітніх ви-значені окремо в ст. 98 КК). За порядком призначення згідно зі ст. 52 КК покарання поді-ляються на такі види: 1) основні покарання; 2) додаткові покарання; 3) покарання, що можуть призначатися і як основні і як до-даткові. Основні покарання призначаються самостійно, кожне окремо. Тобто за один злочин може бути призначено одне самостійне по-карання, не можуть призначатися в сукупності — два і більше покарання за один злочин. До основних видів покарання належать (ч. 1 ст. 52 КК): 1) громадські роботи; 2) виправні роботи; 3) службові обмеження для військовослужбовців; 4) арешт; 5) обмеження волі; 6) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбо-вців; 7) позбавлення волі на певний строк; 8) довічне позбавлення волі. Додаткові покарання не призначаються самостійно, а тільки в сукупності з основними, додатково до них. До додаткових видів покарання належать (ч. 2 ст. 52 КК): 1) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 2) конфіскація майна. Покарання, що можуть призначатися і як основні і як до-даткові — тобто як основні вони застосовуються на загальних підставах, як додаткові — в межах, установлених Особливою ча-стиною КК. До цих видів покарання належать (ч. 3 ст. 52 КК): 1) штраф; 2) позбавлення права обіймати певні посади або займатися пе-вною діяльністю. Особливість покарань полягає в тому, що всі вони, крім по-збавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або ква-ліфікаційного класу, а також довічного позбавлення волі, мають встановлені законом межі, що дозволяє суду обирати не тільки вид, а й розмір покарання. Під межами покарань слід розуміти часові (година, місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної час-тини КК (статті 52—63) відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встановлені у конк-ретній санкції. Загальною частиною КК межі покарань визначені для: 1) штрафу — від тридцяти до тисячі неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу (вищі розміри штрафу пе-редбачені, наприклад, частинами 1 і 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 212, ст. 220 КК); 2) позбавлення права обіймати певні посади або займатися пе-вною діяльністю як основного покарання — від двох до п’яти ро-ків, а як додаткового — від одного до трьох років; 3) громадських робіт — від шістдесяти до двохсот сорока годин; 4) виправних робіт — від шести місяців до двох років із відра-хуванням у дохід держави від десяти до двадцяти відсотків заробітку засудженого; 5) службового обмеження для військовослужбовців — від ше-сти місяців до двох років із відрахуванням у дохід держави від десяти до двадцяти відсотків суми грошового забезпечення засу-дженого; 6) конфіскації — від конфіскації частини майна до конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого. Певним чином засто-сування конфіскації майна обмежує «Перелік майна, що не підля-гає конфіскації за судовим вироком», наведений у Додатку до КК; 7) арешту — від одного до шести місяців; 8) обмеження волі — від одного до п’яти років; 9) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбо-вця — від шести місяців до двох років; 10) позбавлення волі на певний строк — від одного до п’ятнадцяти років. Деякі особливості мають межі покарань, які застосовуються до неповнолітніх (статті 99—102 КК). За суб’єктом, до якого застосовуються покарання, вони поді-ляються на: загальні; спеціальні. Загальні покарання, у свою чергу, поділяються на: 1) застосовувані до будь-яких осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів; 2) застосовувані до певних категорій осіб. До першої групи загальних покарань слід віднести штраф і по-збавлення волі на певний строк. Покараннями, які не можуть призначатися певним категоріям осіб, є: громадські роботи, виправні роботи, арешт, обмеження волі, довічне позбавлення волі. Так, громадські роботи не при-значаються інвалідам І або ІІ групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби (ч. 3 ст. 56 КК). Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістна-дцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до вій-ськовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріу-сів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 57 КК). Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років (ч. 3 ст. 60 КК). Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагіт-них жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців стро-кової служби та до інвалідів І і ІІ групи (ч. 3 ст. 61 КК). Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жі-нок, що були вагітними під час учинення злочину або на момент постановлення вироку (ч. 2 ст. 64 КК). Крім того, згідно зі ст. 98 КК, такий вид загального покарання, як конфіскація майна, не за-стосовується до неповнолітніх. Спеціальними покараннями є ті, які застосовуються лише до певного кола суб’єктів. Так, покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікацій-ного класу може бути застосоване лише до особи, яка має таке звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, а у вигляді позбав-лення права обіймати певні посади або займатися певною діяль-ністю — до особи, яка обіймає відповідну посаду або займається відповідною діяльністю. Спеціальними покараннями є також службові обмеження для військовослужбовців (проте вони не застосо-вуються до військовослужбовців строкової служби) і тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (це покарання застосовується тільки до військовослужбовців строкової служби).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система покарань» з дисципліни «Кримінальне право України»
