При розгляді цього питання студенти повинні ознайомитись зі ст. 27 КК. Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину можуть бути: • виконавець (співвиконавець); • організатор; • підбурювач; • пособник. Виконавцем (співвиконавцем) (ч. 2 ст. 27 КК) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шля-хом використання інших осіб, що відповідно до закону не підля-гають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК. Під виконавцем (співвиконавцем) розуміється повне або част-кове виконання співучасником об’єктивної сторони злочину. На-приклад, у разі вимагання виконавцем є не тільки той, хто пред’явив вимогу про передачу майна, а й той, хто додав до неї відповідну погрозу. Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосередньо, тобто особисто виконує об’єктивну сто-рону злочину, або шляхом використання інших осіб, які відпові-дно до закону не є суб’єктами (так зване посереднє вчинення зло-чину). В даному випадку особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності: а) взагалі — через неосудність особи (ч. 2 ст. 19 КК) чи б) недосягнення нею віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Наприклад, суб’єкт злочину залучає до вчинення крадіжки особу, яка не до-сягла віку кримінальної відповідальності. Оскільки особи, які фа-ктично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кри-мінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння є злочинним, то виконавцем злочину визнається суб’єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб’єктами злочину. Особи, які не є суб’єктами злочину, виступають як своєрідне знаряддя чи засіб вчинення злочину. Організатор (ч. 3 ст. 27 КК) — це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором злочину відповідно до ч. 3 ст. 27 КК є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій: 1) організувала вчинення злочину (злочинів); 2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчи-ненням; 3) утворила організовану групу чи злочинну організацію; 4) керувала організованою групою чи злочинною організа-цією; 5) забезпечувала фінансування організованої групи чи зло-чинної організації; 6) організовувала приховування злочинної діяльності органі-зованої групи чи злочинної організації. Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які на-правляють, об’єднують інших співучасників на вчинення одного чи декількох злочинів або координують їх поведінку. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організато-ра під час організації вчинення злочину, — спрямувати, об’єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину. Дії по організації злочину полягають у: 1) залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів; 2) розподілі обов’язків між ними; 3) визначенні об’єкта (предмету) посягання; 4) розробці плану вчинення злочину. Керування підготовкою злочину (злочинів) передбачає спряму-вання дій на: • підшукування або пристосування засобів чи знарядь; • підшукування співучасників; • замовлення вчинення злочину; • усунення перешкод; • інше умисне створення умов для вчинення злочину; • проведення інструктажу співучасників щодо виконання ни-ми відповідних злочинних дій (бездіяльності); • вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохо-ронних органів. Підбурювачем (ч. 4 ст. 27 КК) є особа, яка умовлянням, під-купом, погрозою, примушуванням або іншим чином схилила співучасника до вчинення злочину. Умовляння означає систематичне або одноразове настійли-ве прохання (переконання) особи у необхідності вчинення злочину. Підкуп — це надання або обіцянка надати особі матеріальну або іншу вигоду в разі вчинення нею злочину. Погроза — залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі не вчинення нею злочину. Примушування передбачає домагання від іншої особи шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, розповсюдження про таку особу певної інформації, яку вона ба-жала зберегти в таємниці, тощо вчинити злочин. Схилянням іншим чином слід розуміти як вчинення будь-яких інших, окрім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину (порада, за-клик). Підбурювання вважаються як злочинні лише тоді, коли відпо-відно до КК містять ознаки самостійного складу злочину: • публічні заклики до насильницької зміни чи повалення кон-ституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109 КК); • заклики до вчинення дій, що загрожують громадському по-рядку (ст. 295 КК); • примушування чи втягнення у заняття проституцією (ч. 2 ст. 303 КК); • втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК). Відмінність дій організатора і підмовника полягає в наступ-ному: організатор може діяти відносно багатьох осіб і не одного злочину; може бути організація й одного злочину, яка полягає в учиненні багатьох дій — пошук виконавця, розроблення плану, вивчення обстановки, забезпечення знаряддями, керівництво вчиненням цього злочину тощо, а підмовник діє відносно певної особи і певного злочину, його дії обмежені однією метою — ви-кликати в особи намір учинити злочин. Пособником (ч. 5 ст. 27 КК) є особа, яка порадами, вказівка-ми, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприя-ла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочин-ним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину. За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють три їх види: 1) інтелектуальне пособництво — поради, вказівки тощо; 2) фізичне пособництво — надання засобів, знарядь, усунення перешкод; 3) пособництво-переховування — заздалегідь дана обіцянка сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, здобуті злочином. Пособництво є там, де воно сприймається виконавцем злочи-ну, тобто там і тоді, де і коли виконавець знає про сприяння йому і він погоджується з цим сприянням. Таким чином, пособництво, про яке виконавець не знав, а також не прийняте сприяння квалі-фікується як готування до злочину чи замах на злочин. Так само кваліфікується і невдале пособництво, коли виконавець відмовився від завершення чи вчинення злочину. Відмінність пособника від співвиконавця полягає в тому, що співвиконавець діє на місці і під час учинення злочину, а пособ-ник діє не на місці і не під час учинення злочину.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Види співучасників» з дисципліни «Кримінальне право України»
