Поряд з об’єктом злочину слід відрізняти предмет злочину. Предмет — це будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими вчиняється злочин. Предмет — це фа-культативний елемент складу злочину, який виявляється не в усіх злочинах. Наприклад, у крадіжці об’єктом злочину є право влас-ності, а предметом — майно, речі та інші цінності. Якщо злочин має свій предмет, то його називають предметним злочином. У законі ознаки предмета злочину описуються по-різному: 1) предмет може чітко формулюватися в самому законі (на-приклад, у ст. 245 КК міститься вказівка на такий предмет, як лі-сові масиви або зелені насадження); 2) предмет може безпосередньо випливати з диспозиції кримі-нально-правової норми (наприклад, за статтями 368—370 КК предметами хабарництва можуть бути як будь-які матеріальні цінності — гроші, продукти, предмети побутової техніки тощо, так і майнові блага); 3) предмет може визначатися різними нормативними актами, якщо певна диспозиція має бланкетний характер (наприклад, перелік наркотичних засобів, про які йдеться у ст. 305 КК, вста-новлюється не безпосередньо у КК, а в іншому нормативно-правовому акті). Кримінально-правове значення предмета злочину має такі ас-пекти: 1) включення предмета злочину в комплекс ознак конкретного складу злочину забезпечує повноту його конструювання, що сприяє успішному вирішенню завдань кваліфікації; 2) предмет злочину може виступати критерієм розмежування суміжних злочинних діянь. Наприклад, предметом шахрайства (ст. 190 КК) є майно, яке на момент учинення злочину перебува-ло у власності держави, колективу або приватних осіб, а предме-том завдання майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК) є майно, яке лише повинно було перейти у цю власність від інших суб’єктів; 3) предмет посягання може бути також одним із критеріїв розмежування злочинного та незлочинного діянь. Наприклад, за предметом розрізняють кримінально карану контрабанду (ст. 201 КК) і контрабанду як адміністративне правопорушення; 4) ті чи інші ознаки предмета посягання можуть бути пом’якшуючими або обтяжуючими обставинами злочину (наприклад, викрадення офіційного документа утворює склад злочину, перед-баченого ч. 1 ст. 357 КК, а викрадення особливо важливих доку-ментів кваліфікується за ч. 2 ст. 357 КК). Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь і засобів учинення злочину. Якщо предмет злочину — це те, посягаючи на що особа завдає шкоду об’єктові злочину, то знаряддя та засоби — це ті предмети, які використовуються нею для виконання об’єктивної сторони складу злочину. Так, у квартирній крадіжці мо-жуть бути використані такі знаряддя злочину, як відмичка, ключі, лом, а також засоби злочину — автомобіль, на якому можна ви-вести викрадене майно. Предметом же крадіжки можуть бути рі-зні чужі речі та майно (одяг, їжа, побутова техніка та ін.). Іноді предмет, знаряддя та засоби можуть переходити, так би мовити, «одне в інше». Наприклад, зброя у разі її викрадення є предметом злочину, а в убивстві за допомогою цієї зброї — знаряддям учи-нення злочину; документ у разі його підроблення є предметом злочину, а у використанні його для заволодіння чужим майном шляхом обману — засобом учинення шахрайства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Предмет злочину» з дисципліни «Кримінальне право України»
