Склад злочину утворюють чотири обов’язкових елементи: • об’єкт; • об’єктивна сторона; • суб’єкт; • суб’єктивна сторона. Об’єкт — це ті суспільні відносини, що охороняються кримі-нальним законом. Об’єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння, яка ви-ражається у вчиненні передбаченого законом діяння, що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину. Ознаки об’єктивної сторони: — дія, тобто суспільно значима поведінка особи, яка склада-ється з рухів, а також використання машин, механізмів, власти-востей речовин (зброї) тощо; — бездіяльність, тобто невиконання особою своїх юридич-них обов’язків; — злочинні наслідки — ті наслідки, які мають характер сус-пільної небезпечності у вигляді заподіяної шкоди чи знищення суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом; — причинний зв’язок — між дією чи бездіяльністю і тими злочинними наслідками, які настали; — місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину та знаряд-дя, використані для вчинення злочину. Суб’єкт — фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповіда-льність (ст. 18 КК). Ознаки суб’єкта: а) фізична особа — тільки фізичні особи визнаються суб’єктами злочину, оскільки лише вони є кримінально відпові-дальними; б) вік особи — досягнення встановленого кримінальним зако-ном віку, з якого починається кримінальна відповідальність: — загальна дієздатність — з 16 років (ч. 1 ст. 22 КК), — виключна дієздатність — з 14 років (ч. 2 ст. 22 КК), — особлива дієздатність — з 18 років; в) осудність — здатність особи під час учинення злочину ус-відомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК); г) спеціальні ознаки суб’єкта (спеціальний суб’єкт) — грома-дянство, підприємець, повнолітній та ін. Суб’єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину, яка дає характеристику психічним процесам, а також свідомості та волі особи в момент учинення злочину: • умисел — вчинення злочину умисно (ст. 23 КК); • необережність — вчинення злочину з необережності (ст. 25 КК); • мотив злочину — внутрішні спонукання, котрі є усвідомле-ною дійсною чи гаданою потребою; • мета злочину — ідеальні зміни в оточенні суб’єкта, яких він намагається досягти вчиненням злочину; • емоції — почуття та переживання суб’єкта під час учинення злочину. Ознаки складу злочину поділяються на: 1. Обов’язкові (необхідні) — притаманні всім злочинам без винятку. До таких обов’язкових ознак складу злочину відносяться: • суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом; • злочинна дія (бездіяльність); • ознаки загального суб’єкта (фізична особа, осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність); • вина (умисел або необережність). 2. Факультативні (необов’язкові) — притаманні не всім, а тільки окремому складу злочину. До таких ознак належать: • предмет злочину; • злочинні наслідки, причинний зв’язок між дією (бездіяльні-стю) і наслідками, що настали, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину; • ознаки спеціального суб’єкта (службове становище, держав-но-правове становище тощо); • мотив, мета та емоційний стан. Розподіл ознак на обов’язкові та факультативні має сенс тіль-ки на рівні загального поняття про склад злочину, а для конкрет-ного складу злочину всі описані в законі ознаки — обов’язкові
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Елементи й ознаки складу злочину» з дисципліни «Кримінальне право України»
