Особлива роль в патогенезі променевої патології належить змінам, що відбуваються в імунній системі. А тому першочерго- вим у вивченні променевої патології є взаємозв’язок між імуні- тетом і радіацією, оскільки імунна система і радіочутливість її клітин – це зв’язкова ланка між радіацією та життям. Адже пору- шення структури і функцій імунної системи іонізуючим випро- мінюванням, безперечно, веде до виникнення імунодефіцитного 229 стану. В результаті різко зростає кількість інфекційних, автоімун- них та онкологічних захворювань, які в більшос ті випадків закін- чуються смертю людини чи тварини. Щоб зрозуміти дію радіації на імунну систему, необхідно хоча б схематично представити, що таке імунна система, яка її структу- ра і функція. Функція імунної системи полягає в розпізнаванні та видален ні з організму всього чужорідного: мікробів, вірусів, гриб- ків і, навіть, власних клітин і тканин, якщо вони під впливом фак- торів зовнішнього середовища змінюються і стають чужорідними (сторонніми). До них відносяться мутантні і пухлинні, пошкодже- ні і старі клітини, які появляються в процесі життєдіяльності ор- ганізму. Особливі випад ки конфлікту між імунною системою ор- ганізму та чужорідними (сторонні ми) клітинами виникають при хірургічних пересадках органів та тканин. Феномен імунної системи полягає в тому, щоб за певною озна- кою розпізнати чужорідні (сторонні) тіла. Виходячи з цього, існує: 1) неспецифічний імунітет без урахування індивідуальної специ фіки чужорідних тіл. Фактором його здійснення може бути бактеріолізин, лізоцим, що знаходиться в крові, слині, сльозах та інших тканинних рідинах, фагоцитоз – пожирання і руйнування чужорідних тіл макрофагами та лейкоцитами; 2) специфічний імунітет – більш досконалий механізм захи- сту організму від біологічної агресії. Він виник в еволюції пізніше і здатний розпізнавати досить тонкі специфічні відмінності між чужорідними молекулами. Для зручності такі чужорідні молеку- ли назвали антигенами. Сучасні уявлення про структуру і функ- цію імунної системи пов’язуються із специфічним імунітетом. Органи імунної системи поділяють на центральні та периферич- ні. До центральних органів відносять кістковий мозок і тимус, а до периферичних – лімфовузли, селезінку, лімфоїдні скупчення вздовж кишечнику, легенів тощо. Кістковий мозок містить стов- бурові клітини – родоначальники всіх кровотворних клітин, зо- крема еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, макро фагів та лім- фоцитів. Основними клітинами імунної системи є макрофаги та лімфоцити. Вони узагальнено називаються імуноцитами, які синтезу ються в кістковому мозку. Захист організму від зовнішньої і внутрішньої біологічної Патології сільськогосподарських тваринВетеринарна радіологія 230 агре сії імунна система забезпечує шляхом двох основних механіз- мів – розпізнавання і руйнування чужорідних молекул та клітин. Основним молекулярним інструментом для реалізації імунної відповіді служать антитіла та поверхневі рецептори. Міжклітин- ний зв’язок між імуноцитами виконують медіатори (інтерлейкі- ни, інтерферони). Порушення цих механізмів приводить до різ- них форм імунопатології, небезпечної для здоров’я та життя. Першою, найбільш розповсюдженою формою такої патології, є імунологічна, або, згідно з міжнародною термінологією, імуноде- фіцитний стан, в основі якого лежить порушення генетичного коду або інших структур, які на рівні організму означають нездатність імунної системи здійснювати ту чи іншу ділянку імунної відповіді. Другою формою патології імунітету є автоімунні (саморуй- нуючі) захворювання. Прикладом може бути тиреодит (автоімун- не захворювання щитоподібної залози). Третьою формою імунної патології, що виникає в подібних випад ках, є порушення протипухлинного імунітету.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Яка структура і функція імунної системи» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
