Однією з ознак промене вої патології тварин і людини, викли- каних зовнішнім опроміненням є ураження шкіри. При цьому, в Ветеринарна радіологія 200 першу чергу, змінюється її чутливість. При місцево му (локально- му) опроміненні чутливість шкіри залежить від вихідного стану, при підвищенні збудженості вона знижується і, навпаки, при по- ниженні – підвищується. Зміни реакції шкірних рецепторів по- чинають реєструватись з ділянок шкіри при локальному опромі- ненні в дозі 0,52 мКл/кг (2 Р). З підвищен ням дози опромінення наступають морфологічні зміни рецепторних утворень шкіри. Порушення чутливості шкіри чітко спостерігається і при загаль- ному опроміненні організму в дозах, що викликають гостру про- меневу хворобу. В цих випадках спостерігається хвилеподібність її змін: перші дві доби після опромінення спостерігається підви- щення чутливості, яка зазвичай співпадає з піком розпалу проме- невої патології. У свиней у важких формах перебігу підвищення шкірної чутливості зберігається аж до агонального стану. Більш чутливими до радіаційної травми є клітини базального шару шкі- ри, волосяних цибулинок та сосочків потових і сальних залоз. Проте основним проявом дії радіації є порушення трофіки, по- слаблення процесів фізіологічної регенерації. Внаслідок цього по- рушуються або припиняються мітози, появляються багатоядерні клітини та клітини з пікнозом або набуханням ядер, атрофія або зникнення волосяних фолікулів, часткова чи повна атрофія саль- них залоз, стоншення епідермісу, інколи гіперкератоз. При цьому знижуються бактерицидні властивості шкіри та зростає мікробне обсіювання. Післяпроменеві зміни у шкірі про- тікають хвилеподібно, перша хвиля змінюється періодом зату- хання процесів, слідом за ним йде друга хвиля – хвиля розвит- ку біохімічних та морфологічних змін, інколи з чітко вираженими ознаками дерматиту. Першими, хто у буквальному розумінні “на своїй шкірі” за- знали дії радіації, були першовідкривачі природної радіоактивно- сті А.Беккерель та П.Кюрі. Російський вчений С.В.Гольдберг, з ме- тою вивчення дії випромінювання на нормальну шкіру, повторив дослід П.Кюрі. Він опромінював кисті своїх рук солями радію, що призвело спочатку до утворення опіків, а згодом на місці опіку утворилась виразка, де через декілька років на її місці виник рак шкіри, який і став причиною смерті дослідника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які особливості дії іонізуючої радіації на шкіру» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
