Які особливості перебігу інфекційних хвороб в опромінених тварин
Підвищення чутливості опромінених тварин до зараження збудниками інфекційних хвороб виявлено у сільськогосподарсь- ких тварин. При цьому встановлено своєрідний та більш важкий перебіг інфекції. В опромінених тварин пригнічується запальна реакція, іноді припиняється надходження до цього місця лейкоци- тів. У запальних місцях (ділянках) виникають геморагії та некроз. Досліджуючи реакцію опромінених тварин на внутрішньошкірне зараження кишковою паличкою, стафілококом, стрептококом то- що, встановлено, що одна і та ж доза мікробів викликає різну ре- акцію, а саме – у неопромінених тварин появляється інфільтрат та гіперемія, а в опромінених – на перше місце виступає крововилив та некроз. Аналогічна картина спостерігалась при вивченні пере-Ветеринарна радіологія 192 бігу місцевого запального процесу, викликаного введенням ста- філококової емульсії у шкіру стегна кроликів, які щоденно про- тягом року опромінювались гамма-променями, добовою дозою 0,44 мКл/кг (1,7 Р). В опромінених тварин різко переважали про- цеси некротичного розпаду у запальній ділянці. В неопромінених тварин некроз відсутній зовсім або незначно виражений. Місце- ва (локальна) ділянка запалення в опромінених кроликів загоюва- лась на 5-7 днів пізніше, ніж у неопромінених. Разом з місцевим (локальним) змінюються і загальні реакції організму. Найбільш характерний для інфекційних хвороб сим- птом – підвищення температури в опромінених тварин, спостері- гається періодично. У тканинах опромінених тварин нагромаджується значно більше мікробів, ніж у неопромінених. У локальних запальних ділянках кількість мікробів зростає у сотні й тисячі разів, а при генералізованих процесах – у три-п’ять разів. З місць нагромад- ження (локалізації) мікроби в опромінених тварин поступають у кров навіть у тих випадках, коли в нормальних умовах не по- ступає генералізована інфекція. У випадках, коли розповсюджен- ня збудника в організмі є обов’язковою патогенетичною ланкою інфекційної хвороби, в опромінених тварин це розповсюдження починається раніше і триває довше, ніж у неопромінених. В опро- мінених тварин процес очищення організму від збудника проті- кає довготривало. Особливістю перебігу гострих пневмоній при комбінова- ній опіково-променевій травмі є розвиток синдрому взаємного ускладнення з якісною специфікою патологічного процесу. Стафілококові пневмонії при гострому перебігу променевої патології найчастіше розвивались за типом лейкопенічних некро- тизуючих пневмоній. При комбінованій локально-променевій травмі пневмонія протікала за типом важкого сепсису з бактеріемією, частіше за все з підвищенням температури, глибоким пригніченням кровотворен- ня та фагоцитозом, різким порушенням функцій зовнішнього ди- хання та газообміну. Патоморфологічно спостерігається десквама- тивно-геморагічний характер з мікробною інфільтрацією тканини, деструктивними змінами бронхів та кровоносних судин.193 Опромінення морських свинок дозою 0,026 Кл/кг (100 Р) при- гнічує загальну імунологічну реактивність організму, порушує бар’єрну функцію шкіри, реґіонарних лімфатичних вузлів та вну- трішніх органів, понижує запальну та фагоцитарну реакції на міс- ці введення туберкульозної культури, викликає зменшення кіль- кості лізоциму у тканинах та перетравну здатність фагоцитів. Все це зумовлювало зниження природної стійкості опроміненого ор- ганізму до туберкульозу. Раніше наступала загибель опромінених та інфікованих тварин в порівняно з неопроміненими. В опромінених качок знижується стійкість організму до збуд- ника колібактеріозу. При цьому знижуються бар’єрні функції, про що свідчить обсіювання вихідною культурою внутрішніх органів та кісткового мозку птиці. Зростає зараженість птиці мікобакте- ріями пташиного типу через 2-3 місяці після опромінення рентге- нівськими променями в дозі 0,13 Кл/кг (500 Р). При цьому в опро- міненої птиці інфекційний процес розвивається швидше. При дозі опромінення 0,026 Кл/кг (100 Р) достовірних змін у частоті виник- нення хвороби не спостерігається. Зниження резистентності організму опромінених овець спо- стерігається при бруцельозі, що виявляється у ранній загибелі тварин після зараження та значним обсіюванням організму збуд- никами хвороби. Спостерігається більш важкий перебіг емфізематозного кар- бункулу в овець, заражених через місяць від початку нанесення променевої травми. У місці введення збудника спостерігається набряк підшкірної клітковини, ураження скелетних м’язів, наяв- ність значної кількості мікробів у шкірі, скелетних м’язах та вну- трішніх органах, геморагічне запалення реґіонарних лімфовузлів. Через 2 місяці після нанесення променевої травми свині ви- явились більш чутливі до зараження збудником бешихи свиней, ніж неопромінені. Проявилось більш ранньою генералізацією ін- фекційного процесу, різко вираженим ураженням судинної систе- ми, послабленням функції ретикулоендотелію. Однак, незважаючи на пригнічення опроміненням імуноло- гічної реактивності, викликати інфекційний процес у природно несприйнятливих до певного збудника опромінених тварин на сьогоднішній день не вдалося. Патології сільськогосподарських тваринВетеринарна радіологія 194 Чутливість до зараження збудником інфекції починає зроста- ти після нанесення променевої травми в дозах 0,0026-0,026 Кл/кг (10-100 Р) і наближається до максимуму на рівні середньо-леталь- них доз. Між дозою зовнішнього опромінення та зниженням стій- кості опроміненого організму до зараження збудником різних інфекційних хвороб є експоненціальна залежність. Швидкість зниження резистентності організму до збудників різних інфек- ційних хвороб зростає у міру зростання дози опромінення. Найчастіше чутливість опроміненого організму підвищуєть- ся до зараження мікробами кишкової групи. Це обумовлено тим, що ендотоксини мікробів кишкової групи здатні пошкоджувати ті системи організму, які особливо сильно пошкоджуються іонізую- чим випромінюванням, зокрема систему крові, проникність киш- кової стінки тощо. Разом з тим, після опромінення різко пригнічу- ється здатність руйнувати мікробні ендотоксини. Надходження в організм радіонуклідів може обумовити зниження стійкості до екзогенної та ендогенної інфекцій. Зміна чутливості до збудників інфекції залежить від кількості та вла- стивостей введених радіонуклідів, дози зараження та виду тва- рин. Однак достатніх знань про залежність “доза-ефект” щодо ін- фекційних ускладнень при інкорпорації радіонуклідів немає. Ці ускладнення розвиваються при по-глинутій дозі не менше 1 Гр, однак дане питання потребує подальшого дослідження. Таким чином, іонізуюче випромінювання знижує резистент- ність організму до зараження збудниками інфекційних хвороб і при цьому спостерігається нагромадження збудника у внутрішніх органах, генералізація процесу, сповільнення виведення збудника інфекційної хвороби з організму, розвиток деструктивних проце- сів у тканинах. Знизити важкість комбінованого ураження іонізуючим ви- промінюванням та інфекцією можна радіозахисними препарата- ми, антибіотиками, специфічними сироватками та засобами, що підвищують природну резистентність організму тварин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які особливості перебігу інфекційних хвороб в опромінених тварин» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
