Що лежить в основі біологічної дії іонізуючих випромінювань і яка історія вивчення променевого ураження
В основі біологічної дії іонізуючих випромінювань лежать та- кі процеси: поглинання енергії випромінювання біосубстратом; іонізація та збудження атомів і молекул з наступним радіо- лізом та утворенням вільних радикалів; розвиток первинних радіаційно-хімічних реакцій; пошкодження крупномолекулярних сполук. Перші дані щодо променевого ураження були опубліковані Ветеринарна радіологія 108 вже у 1896 році, – коли було відкрито радіоактивність. Зокрема, описані дерматити шкіри кисті рук рентгенологів. ХІХ століття ще не закінчилось, коли П’єр та Марія Кюрі виділили радій і почали досліджувати властивості його променів. Виділені радіоактивні елементи виявились досить активними у біологічному відношен- ні. Так, А.Беккерель, працюючи професором фізики, демонстру- вав студентам на лекції новий вид випромінювання з виділеного П’єром та Марією Кюрі радіоактивного елемента. Крупинку ра- дію професор помістив у скляну пробірку і поклав у кишеню жи- лета, де носив її кілька годин. Через декілька днів на шкірі, на рівні пробірки, почалося свербіння, біль, появилась еритема, а згодом утворилась виразка, на лікування якої було витра чено два місяці. З метою перевірки цього факту, П’єр Кюрі провів дослід з опромі- нення радієм кисті своєї руки протягом 10-ти годин. Через кілька днів на місці опромінення з’явилась еритема, виник біль, утвори- лась виразка, лікування якої тривало 4-и місяці. Повідомленням А.Беккереля та дослідом П’єра Кюрі заціка- вились багато дослідників, які почали займатися вивченням дії променів радію на тварин. В результаті цих досліджень встанов- лено, що низькі дози випромінювання радію сприятливо вплива- ють на організм. З їх допомогою стало можливим лікувати патоло- гії шкіри. З’ясовано також, що проміння радію по-різному діє на різні клітини й тканини. Ті, клітини, які швидко розмножуються, особливо сильно потерпають від руйнівної дії радіації. Ця власти- вість зумовила практичну цінність радію як потужного засобу лі- кування злоякісних пухлин. Проте, разом із даними про успішне застосування з лікувальною метою, почали дедалі частіше публі- куватися повідомлення про їх шкідливу дію. Важливий внесок у розвиток радіаційної біології мали роботи І.Р.Тарханова, яким, зокрема, було встановлено, що рентгенівські промені пригнічують функцію центральної нервової системи та згубно діють на статеві залози. У 1901 році з’явились повідомлен- ня про вплив рентгенівських променів на увесь організм, який проявляється в тому, що у тварин через деякий час після опромі- нення виникала загальна слабкість, сонливість, судоми, паралічі, що, у кінцевому результаті, закінчувалось смертю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Що лежить в основі біологічної дії іонізуючих випромінювань і яка історія вивчення променевого ураження» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
