Які основні періоди виділяють у розвитку аварійної обстановки на ЧАЕС
У відповідності з питомою вагою у складі радіоактивного ви- киду біологічно активних радіонуклідів, у розвитку аварійної об- становки на Чорнобильській атомній електростанції можна виді- лити два основні періоди: 103 z “йодної небезпеки” – тривалістю 1,5-2 місяці; z “цезієвий”, який триватиме роками. Враховуючи, що аварія припала на початок вегетаційного пе- ріоду та випасу худоби, в другому “цезієвому” періоді слід виді- лити етап поверхневого, позакореневого, забруднення продуктів рослинництва, що тривав до кінця 1986 року. Весною і влітку 19- 86 року рівень забрудненості рослинної продукції залежав від бі- ологічних особливостей рослин та фази їх розвитку у період за- бруднення. Починаючи з 1987 та у наступні роки забруднення здійснювалось та здійснюватиметься і далі через кореневу систе- му рослин. Про зв’язок густини біологічно-активних радіонуклі- дів з рівнем радіації на поверхні землі свідчать такі дані. При рівні радіації (потужності дози) 7,17 мКл/кг×с (1мР/год.) на висоті 1 м від землі, густина забруднення оцінювалась так: йод-131 – 555 кБк/м 2 (15,0 Кі/км 2 ) (Т = 8,05 діб); церій-144 – 499,5 кБк/м 2 (13,5 Кі/км 2 ) (Т = 284 доби); цезій-134 – 129,5 кБк/м 2 (3,5 Кі/км 2 ) (Т = 2,06 роки); цезій-137 – 185 кБк/м 2 (5,0 Кі/км 2 ) (Т = 30,2 роки); стронцій-90 – до 37 кБк/м 2 (1,0 Кі/км 2 ) (Т = 28,6 роки). Вказані радіонукліди належать до бета-гамма-випромінюва- чів, крім стронцію-90, який є лише бета-випромінювачем. У “йодному” періоді, крім зовнішнього опромінення, за ра- хунок якого протягом першого року формувалось до 45% до- зи, основні проблеми внутрішнього опромінення були пов’язані з молоком, оскільки корова щодоби випасає на пасовищі корм з площі біля 150 м 2 і є ідеальним концентратором радіонуклідів, які й виділяються через молоко. Серед радіоізотопів йоду особливе місце займає йод-131, оскільки має найбільший період піврозпа- ду, а радіоізотопи йод-132 та йод-134 практичного значення не ма- ють, оскільки через 10-20 годин їх радіоактивність зменшується у 1000 разів. Співвідношення інших радіоізотопів йоду-133 та йоду- 135 постійно змінюється в часі. Аналогічні процеси відбуваються також при одноразовому або хронічному його надходженні в ор- ганізм, а тому, визначаючи кількість цього радіоізотопу у щито- подібній залозі, необхідно врахувати динаміку його поведінки, а Джерела радіоекологічного забрудненняВетеринарна радіологія 104 також дозові коефіцієнти для переходу від радіоактивності йоду до дози опромінення щитоподібної залози. Через 10 періодів пів- розпаду йоду його активність зменшується на 3 порядки, тобто у 1000 разів, а тому в кінці червня 1986 року період “йодної” небез- пеки практично закінчився і на перше місце висунулась “цезієва” проблема. “Цезієвий” період триватиме десятками років, що є однією з причин стурбованості значної частини населення. Однак, як і ін- ші джерела опромінення, радіонукліди цезію не є новим факто- ром, який – породила аварія на ЧАЕС. При випробовуванні ядерної зброї густина випадання довго- живучих радіонуклідів цезію та стронцію оцінюється в середньому 1,1-3,7 Бк/м 2 (0,03-0,1 Кі/км 2 )та 0,015-0,1 кБк/м 2 (0,0004-0,003 Кі/км 2 ) відповідно, де кількість радіоцезію у 15-30 разів більша, ніж раді- остронцію. Особливістю ґрунтів українсько-білоруського Полісся є збід- нення гумусом на 9%, що сприяє високій доступності радіоцезію, а тому його вміст у раціоні населення цих регіонів України сягав у 1974 році 29,6-44,4 Бк (800-1200 пКі), а Білорусії – 75,8 Бк (2050 пКі). Основним “постачальником” радіоцезію в організм людини є мо- локо, хліб та овочі. При густині забруднення ґрунту цезієм 37 кБк/м 2 (1 Кі/км 2 ), очікувана максимально можлива доза внутрішнього опромінен- ня з урахуванням особливостей ґрунтів Полісся та структури хар- чування населення оцінювалась: за перший рік після аварії 6,2 мЗв (0,62 бера), а за другий – 2,9 мЗв (0,29 бера). Оскільки при по- тужності дози 7,17 мКл/кг×с (1 мР/год), середня густина цезію на ґрунті оцінювалась 185 мБк/м 2 (5 Кі/км 2 ), то на цій території при вживанні продуктів, вирощених на цих ґрунтах, доза могла досяг- ти 0,03 Зв (3 бера) за перший рік та 0,015 Зв (1,5 бера) за другий. Активністю 244,2 кБк (6,6 мкКі) радіоцезію-137 в організмі протягом року формується доза в 0,01 Зв (1 бер).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які основні періоди виділяють у розвитку аварійної обстановки на ЧАЕС» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
