За допомогою яких приладів визначають кількість і якість іонізуючих випромінювань і радіоактивних речовин
У радіологічній практиці використовується багато приладів, які дають можливість визначати кількісну та якісну характери- стику іонізую чих випромінювань і радіоактивних речовин. В основі будь-якого методу реєстрації лежить кількісна оцін- ка процесів, що відбуваються в опроміненій речовині. Першим приладом для реєстрації випромінювань була каме- ра Вільсона, яку він заповнював повітрям або водяною парою. Як- що крізь таку камеру пропускати альфа-промені радіоактивної ре- човини, то альфа-частки будуть вибивати із зовнішніх оболонок атомів газу електрони, перетворюючи молекули газу на іони. Якщо охолодити газ, який знаходиться у камері, і зменшити тиск, то від- будеться конденсація пари, і шлях альфа-часток буде виглядати як тоненькі смужки туману, які можна сфотографувати (рис. 2.13). У радіаційно-гігієнічній практиці та ветеринарній радіоло- гії набули широкого застосування лічильники заряджених части- нок. Залежно від принципу дії існують лічильники іонізаційні, напівпровідникові (кристалічні), сцинтиляційні, черенковські. Через особливості напівпровідникових, сцинтиляційних та че- ренковських лічильників найчастіше виділяють відповідно напів- провідниковий, сцинтиляційний та черенковський методи реє- страції іонізуючих випромінювань. Принцип роботи лічильника Черенкова – сцинтиляційний, Ветеринарна радіологія 52 але замість люмінофору використовується речовина, в якій під впливом випромінювання вибиваються швидкі електрони (види- ме черенковське випромінювання). Рис. 2.13. Схема будови камери Вільсона. До іонізаційних лічильників відносяться пропорційні лічиль- ники та лічильники із самостійним розрядом (лічильники Гейге- ра-Мюллера). Це газонаповнені торцеві або циліндричні конден- сатори-лічильники, які реєструють кожну заряджену частинку, що потрапила в середину нього. Напівпровідникові (кристалічні) лічильники – це теж іоніза- ційні лічильники, в яких частинка, що пролітає, породжує елек- трони про відності та “дірки” у напівпровіднику. Невеликих роз- мірів пластин ки, зроблені із сірчаного кадмію (CdS), сірчаного цинку (ZnS), алмазу, хлористого срібла (AgCl), германію, крем- нію та інших, включаються у спеціальну радіотехнічну схему. На пластинку спрямовується потік частинок, який слід виміряти. Ча- стинка, яка проникає у напівпровідник, породжує в ньому велику кількість носіїв струму (електронів провідності та “дірок”). Напів- провідник стримує провідність, яка миттєво впливає на зростан- ня електричного струму. Вимірювальний прилад проградуйований так, що він пока- зує не силу струму, а кількість частинок, які потрапили на пла- стинку. За кількістю зареєстрованих імпульсів роблять висновок Камера (скляний циліндр, заповнений газом або водяною парою) Віконце для спостерігання Радіоактивна речовина Поршень для зміни тиску в камеріпро кількість частинок, що потрапили на пластинку. Простота пристрою та його експлуатації, малі розміри, висока чутливість, швидке зростання імпульсу струму – переваги кристалічних лі- чильників. Лічильники газорозрядні мають зовнішній циліндр і тонкий мета левий натягнутий по осі циліндра та ізольований від ньо- го дротик. На лічильник подається напруга близько 400-1400 В. Лічильник на 90% заповнений аргоном і парами ізопентанового спирту (10%). Тиск – 50-100 мм рт. ст. Заряджена частинка, що по- трапила у лічильник, утво рює велику кількість пар іонів. Первин- ні іони (електрони) у сильному електричному полі набувають та- кої енергії, що починають іонізувати газ у лічильнику, створювати в ньому велику кількість вторинних іо нів – газовий розряд, який в електричному ланцюгу дає імпульс стру му. Кількість газових розрядів пропорційна кількості частинок, що по трапили в лічиль- ник. Існує важливий показник лічильника - роздільна здатність - це кількість імпульсів, яку здатний зареєструвати лічильник за 1 с. Вона залежить від конструкції та робочої напруги. Ці лічильни- ки працюють у режимі, який знаходиться усередині “плато” (зона Гейгера), коли кількість імпульсів залежить лише від кількості іо- нізуючих часток або гамма-квантів, що попали на детектор, і мало залежить від зміни напруги.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «За допомогою яких приладів визначають кількість і якість іонізуючих випромінювань і радіоактивних речовин» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
