Якщо загальна сума платежів за міжнародними операціями країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рі-вень витрат відповідно до бюджету, то спостерігається нерівнова-га платіжного балансу. Порушення рівноваги платіжного балансу потребує певних змін, зокрема: змін рівня цін; доходу; валютних курсів та інших макроекономічних показників. Аналіз рівноваги платіжного балансу ґрунтується на визна-ченні стану: • балансу поточних платежів; • базового балансу; • балансу офіційних розрахунків. З поняттям рівноваги платіжного балансу пов’язане поняття фінансування сальдо платіжного балансу. Як і будь-яка інша економічна система, платіжний баланс за-знає впливу різних зовнішніх та внутрішніх факторів, дія яких має різну тривалість у часі. Отже, розрізняють рівновагу платіжного балансу: • довгострокову; • середньострокову; • короткострокову. Довгострокова рівновага — забезпечується відсутністю саль-до з торгівлі товарами та послугами протягом тривалого періоду часу, тобто NBc = 0, NBс — чистий баланс поточного рахунка. Середньострокова рівновага підтримується через механізм довгострокового кредитування. Стан базового балансу визначає середньострокову рівновагу. Сальдо базового балансу — це су-марний результат поточного балансу і балансу руху довгостроко-вого капіталу, тобто NBc + NBk = 0, NBk — чистий баланс рахун-ка руху довгострокового капіталу. Короткострокова рівновага має місце у тому разі, коли у зві-тному періоді відсутні будь-які дії урядових органів щодо вико-ристання офіційних резервних активів. Вона має місце за відсут-ності сальдо рахунка офіційних резервів, тобто NBr = 0. Аналіз причин порушення рівноваги платіжного балансу ґру-нтується на визначенні категорії незбалансованості зовнішніх розрахунків даної країни, до яких належать: • сезонний, або випадковий дисбаланс — сезонні коливання обсягів експорту та імпорту; • структурний дисбаланс — країна недостатньо швидко при-стосовується до змін попиту на експорт та імпорт; • циклічний дисбаланс; • дисбаланс через дестабілізуючі спекуляції і «втечу капіта-лу»; • дисбаланс з інших причин, до яких відносять заходи валют-ного регулювання, а також глобальні технологічні зміни в економіці. Загальними умовами, що мають виконуватися для досягнення рівноваги платіжного балансу, є: • досягнення нульового сальдо, тобто рівність дебету та кре-диту, у базисному балансі чи балансі офіційних розрахунків; • повна зайнятість по країні; • відсутність істотних обмежень за міжнародними операціями в країні.
10.9. Призначення та структура платіжного балансу
Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч не показує безпосередньо, які процеси розви-ваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фі-нансові потоки між певною країною і зовнішнім світом, чим до-помагає зробити власні відповідні висновки. Сфери особи використання інформації платіжного балансу. По-перше, за допомогою записів результатів обміну між краї-нами легше зробити висновок про стабільність системи плаваю-чих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акуму-лювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерези-денти). По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагро-мадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валю-ти, якщо існує загроза валютної кризи. По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зро-зуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) по-гасити борги іноземним кредиторам. Інформація платіжного балансу, використовується також для: • проведення оцінок кредитоспроможності країни; • аналізу тенденцій економічного розвитку країни як індика-тор економічного циклу; • складання прогнозів впливу на валютні курси; • прогнозу подальшої політики уряду; • розуміння аналізу ризиків по країні; • проведення оцінок стану економіки держави. У структурі платіжного балансу виділяють три основні скла-дові: • торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і ввезенням товарів; • баланс послуг та некомерційних платежів (баланс «невиди-мих» операцій); • баланс руху капіталів і кредитів. Крім названих трьох складових, деякі дослідники називають ще дві основні складові платіжного балансу: • баланс поточних операцій, що включає рух товарів, послуг та односторонніх переказів; • операції з офіційними валютними резервами. Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її становища у сві-товому господарстві, характеру її зв’язків з партнерами та зага-льної економічної політики. Баланс послуг та некомерційних платежів — включає: • платежі та надходження за транспортні перевезення, страху-вання, електронний, теле-космічний та інші види зв’язку, міжна-родний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передавання інформації, куль-турні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організа-цію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо; • за діючими у світовій статистиці правилами у розділ «По-слуги» входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за еко-номічним змістом вони, звичайно, ближчі до руху капіталу; • за методикою МВФ показують односторонні перекази: • державні операції — субсидії іншим країнам по лінії еко-номічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні органі-зації; • приватні перекази — перекази іноземних робітників, фа-хівців, родичів на батьківщину. Три перелічені вище групи операцій — послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають «невидими-ми» операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів). Баланс поточних операцій (торговельний баланс і «неви-димі» операції) — включає всі операції, які завершуються протя-гом даного періоду. Вони відображаються у платіжному балансі і не здійснюють на нього жодного впливу у наступні періоди. По-точними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів. Баланс руху капіталів і кредитів — виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одер-жаних міжнародних кредитів. Це міжнародний рух підприємни-цького капіталу та міжнародний рух позикового капіталу. Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інве-стиціями, що впливають на міжнародну позицію країни щодо ін-вестицій. У наступні періоди вони впливатимуть на платіжний баланс у результаті надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених у попередні роки. За економічним змістом ці операції поділяються на дві катего-рії: • міжнародний рух підприємницького капіталу; • міжнародний рух позикового капіталу. Міжнародний рух підприємницького капіталу включає: • Вивіз капіталу, до якого входять: прямі інвестиції за кордон, проведені національними фірмами; придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій; придбання національними резидентами банківських депозитів у зарубіжних банках. • Приплив капіталу: прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубі-жними фірмами; придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни; придбання нерезидентами депозитів банків країни. Міжнародний рух позикового капіталу включає: • Довго — і середньострокові операції — це державні й при-ватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік. • Короткострокові операції — включають міжнародні креди-ти терміном до одного року; поточні рахунки національних бан-ків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капі-талу між банками. Базисний баланс — сума рахунків поточного балансу та дов-гострокових рахунків балансу руху капіталів і кредитів. Помилки і пропуски — це спеціальна стаття платіжного бала-нсу, яка включає як статистичні похибки, так і невраховані опе-рації. Показники різко зростають у кризових ситуаціях. Теоретично виходячи з принципу подвійного запису операцій, обсяги зустрічних потоків за дебетом і за кредитом мають збіга-тися, але на практиці цього майже ніколи не відбувається. Про-блема полягає у тому, що дані про одні й ті самі операції надхо-дять з різних джерел. Так дані про обсяги і склад зовнішньоторговельних операцій надаються митницями, а дані про відповідні валютно-фінансові потоки акумулюються банків-ською статистичною звітністю. Митна й банківська статистика містять розбіжності через неповноту охоплення з різних причин. А контрабанда, надання незаконних послуг, неорганізовані това-рні потоки, вивіз валюти туристами не потрапляють до жодного з джерел статистичної інформації. Розбіжність між дебетовим та кредитовим оборотом має назву чистих помилок та пропусків. За методикою МВФ ці розбіжності не повинні перевищувати 10 % від експорту чи імпорту товарів і послуг (залежно від того, що більше експорт чи імпорт на дату розрахунку). Операції з офіційними валютними резервами — підсумкова стаття платіжного балансу, яка відображає операції з офіційними валютними резервами, в яких беруть участь державні валютні ор-гани й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів. Ця стаття ще називається «Операції з ліквідними валютними акти-вами» або «Баланс офіційних розрахунків» — це чиста сума усіх урядових операцій. Для кінцевих розрахунків за операціями ви-користовуються офіційні резерви. До офіційних резервів можуть включати резерви урядових витрат (у тому випадку, коли міжна-родні витрати приватного сектору переважать надходження), акумульовані резерви уряду (у тому випадку, коли надходження приватного сектору переважають його витрати).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стан рівноваги платіжного балансу» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
