ІВалютний кліринг — угода між двома урядами двох і більше країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зо-бов’язань. Відмінності валютного клірингу від внутрішнього міжбанків-ського клірингу: По-перше, заліки за внутрішнім клірингом між банками відбу-ваються в добровільному порядку, а за валютним клірингом — в обов’язковому: при існуванні клірингової угоди між країнами експортерми й імпортерми цих країн не мають права відхилятися від розрахунків за клірингом; По-друге, за внутрішнім клірингом (тобто, коли рахунки здій-снюються в одній валюті) сальдо заліку відразу перетворюється в гроші, а при валютному клірингу виникає проблема погашення сальдо — бо в розрахунках беруть участь країни з різною валю-тою, тому необхідно перерахування з однієї валюти в іншу. Цілі валютного клірингу різні залежно від валютно-економічного становища країни: • вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалют-них резервів; • отримання пільгового кредиту від контрагента, який має ак-тивний платіжний баланс; • відповідні заходи на дискримінаційні дії іншої держави (на-приклад, Великобританія ввела кліринг у відповідь на призупи-нення платежів Німеччини англійським кредиторам у 30-х ро-ках); • безповоротне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом. Характерною рисою валютних клірингів є заміна валютного обороту з-за кордоном розрахунками в національній валюті з клі-ринговими банками, які здійснюють кінцевий залік взаємних ви-мог і зобов’язань. Кліринг — головний, але не єдиний вид платіжної угоди. Пла-тіжні угоди між державами регулюють різноманітні питання міжнародних розрахунків, зокрема порядок використання валют-них надходжень, стан платіжного балансу і його окремих статей, взаємне надання валют для поточних платежів, режим обмеженої конвертованості валют тощо. Форми валютного клірингу. Форми валютного клірингу можуть бути різноманітними і класифікуватися за такими основними ознаками: Залежно від числа країн-учасниць кліринг буває: • двосторонній; • багатосторонній (три і більше країн). Прикладом є Європей-ський платіжний союз, що функціонував з червня 1950 р. до гру-дня 1958 р. У ньому брало участь 17 країн Західної Європи. Він був створений за ініціативою і за підтримкою США, які викорис-товували його для подолання валютних бар’єрів, що заважали проникненню американського капіталу, для розподілу допомоги за «планом Маршалла» і вторгнення долара в міжнародні розра-хунки Західної Європи; • міжнародний — не створений, хоча проект його був розроб-лений Дж. М. Кейнсом в 1943 р — проект Міжнародного клірин-гового союзу (МКС). Міжнародні клірингові розрахунки перед-бачалися для взаємного заліку вимог і зобов’язань і міждержавного валютного регулювання. Кейнс розглядав міжна-родний кліринг як засіб подолання міждержавних суперечностей. Проект МКС передбачав певні принципи. 1. Членами його повинні були бути центральні банки, які зо-бов’язані надавати керуючим органам будь-яку інформацію. МКС відкривав би їм поточні рахунки в банкнотах — світові кредитні гроші — і здійснював взаємні безготівкові розрахунки між ними, а також спостерігав за обґрунтованим випуском банк-нот. 2. МКС повинен був випустити замість золота банкноти, які прирівнювалися б до певної кількості золота і служили б базою для певних валютних паритетів і покриття дефіциту платіжних балансів, тобто для міждержавних розрахунків. Антизолота спрямованість проекту МКС, заснованого на міжнародній розра-хунковій валютній одиниці, відображала інтереси Великобританії і забезпечувала незалежність її валютної політики від США, де в цей період було зосереджено до 75 % офіційних запасів золота капіталістичного світу. 3. Сальдо взаємних розрахунків через МКС повинно було за проектом покриватися за допомогою автоматичних взаємних кредитів країн-членів. З цією метою передбачалося відкриття кредиту країнами-членами у формі овердрафту (понад залишок на поточних рахунках) без попереднього депонування золота чи іноземної валюти. 4. Для кожної країни мала встановлюватися квота у розмірі 75 % середнього обсягу її зовнішньої торгівлі за три передвоєнні роки не залежно від розміру її офіційного золотого запасу і наці-онального доходу. Це відповідало прагненням Великобританії забезпечити собі домінуюче становище у післявоєнній світовій валютній системі. 5. У проекті Кейнса було зроблена особлива обмовка про роль МКС у закріпленні валютних зон, особливо стерлінгової, відпо-відно до інтересів англійських монополій, які використовували своє валютне угрупування як засіб боротьби за ринки збуту і джерела сировини. 6. За задумом Кейнса, квота мала бути інструментом регулю-вання заборгованості країни МКС, який виступав одночасно кре-дитором і боржником. Основна ідея проекту МКС проста: валют-на виручка однієї країни має використовуватися іншою країною, але запропоновані Кейнсом шляхи її здійснення складні. Таким чином, проект МКС відповідав насамперед інтересам Великобританії. У результаті обговорення на Бреттон-вудській конференції цей проект зазнав гострої критики з боку США, і офіційно переміг «план Уайта» про післявоєнну реформу світової валютної системи. За обсягом операцій кліринг буває: • повний кліринг, тобто кліринг на повну суму розрахунку; • кліринг, що охоплює 95 % платіжного обороту; • частковий кліринг, що поширюється на певні операції. За способом регулювання сальдо розрізняють кліринг: • з вільно конвертованим сальдо; • з умовною конверсією; • неконвертовані, сальдо за якими не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається переважно товарними поставка-ми. Регулювання сальдо при клірингових розрахунках здійсню-ється в такі строки: • або в період дії клірингової угоди (якщо ця умова порушена, то подальші поставки призупиняються); • або після строку дії клірингової угоди (наприклад, через шість місяців сальдо погашається товарними поставками, при порушенні цієї умови кредитор має право вимагати проплати са-льдо конвертованою валютою). Ліміт заборгованості за сальдо клірингового рахунку залежить від розміру товарообороту і звичайно фіксується на рівні 5—10 % його обсягу, а також від сезонних коливань товарних поставок (у цьому випадку ліміт вищий). Даний ліміт визначається можливі-стю отримання кредиту у контрагента. Кредит по клірингу в принципі взаємний, але на практиці переважає одностороннє кредитування країнами із активним платіжним балансом країн з пасивним сальдо балансу міжнародних розрахунків. Сальдо неконвертованого клірингу має подвійне значення: • Є регулятором товарних поставок, тому що досягнення лімі-ту дає право кредитору призупинити відвантаження товарів; іноді експортери стають у чергу в очікуванні, коли з’явиться вільний ліміт на кліринговому рахунку; • Визначає суму, вище якої нараховуються проценти різними засобами: на всю суму заборгованості; на суму, що перевищує ліміт: диференційовано у міру зростання; іноді застосовується ставка з прогресивною шкалою, для того щоб експортер був заці-кавлений не допускати більшого боргу по клірингу. Валюта клірингу може бути будь-якою. Іноді застосовуються дві валюти чи міжнародна розрахункова валютна одиниця (на-приклад, епуніт в Європейському платіжному союзі). З економічного погляду немає значення, в якій валюті здійс-нюються клірингові розрахунки, якщо використовується одна валюта. При розрахунках через валютний кліринг гроші виконують такі функції: • міри вартості; • засобу платежу. При взаємному заліку вимог без утворення сальдо гроші ви-ступають як ідеальні. При клірингових розрахунках виникають дві категорії валют-ного ризику: • заморожування валютної виручки у разі неконвертованого клірингу; • втрати при зміні курсу. Обсяги товарообороту і клірингу практично ніколи не збіга-ється у таких випадках: при частковому клірингу, якщо товарооборот перевищує обсяг клірингових розрахунків; при повному клірингу — навпаки, тому що по клірингу проходять поточні і фінансові операції платіжного балансу, у то-му числі угоди з цінними паперами. Валютні кліринги здійснюють подвійний вплив на зовнішню торгівлю, який полягає в тому, що: • з одного боку, вони пом’якшують негативні наслідки валю-тних обмежень, дають можливість експортерам використовувати валютну виручку. • з іншого боку, при цьому доводиться регулювати зовніш-ньоторговельний оборот з кожною країною окремо, а валютну виручку можна використовувати тільки в тій країні, з якою укла-дено клірингову угоду. Отже для експортера валютний кліринг невигідний. До того ж замість виручки у конвертованій валюті вони отримують національну валюту. Тому експортери шукають шляхи обходу валютних клірингів, у тому числі маніпуляції з ці-нами у формі: • заниження контрактної ціни у розрахунку-фактурі (подвій-ний контракт), з тим щоб частина валютної виручки надійшла у вільне розпорядження експортера і при цьому обминула органи валютного контролю; • відвантаження товарів у країни, з якими не укладення кліри-нгова угода; • кредитування іноземного покупця на строк, який розрахова-ний на призупинення дії клірингової угоди.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Валютні кліринги та їхні форми» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
