Фірма являє собою той мікрорівень, на якому розвивається ін-тернаціоналізація двома шляхами — екстернальним та інтерна-льним. Екстернальний шлях розвитку фірми характеризується розширенням її міжнародної діяльності за рахунок використання конкурентних переваг своїх партнерів на зарубіжних ринках; зростанням частки міжнародної торгівлі товарами та послугами в традиційній структурі відповідних національних ринків. Осно-вою інтернаціоналізації є організація фірмою власних закордон-них філій чи дочірніх компаній і (або) набуття фірмою контролю над уже діючими зарубіжними фірмами. Так формуються специ-фічні внутрішньокорпоративні міжнародні ринки, і це якісно змі-нює світову макроекономічну структуру. Інтернаціоналізація фірми реалізується поетапно. Як правило, розрізняють такі три основні її етапи: 1) початковий; 2) локальної ринкової експансії, 3) транснаціональний. Для кожного з назва-них етапів характерними є не лише специфіка завдань, а й спе-цифіка орієнтації вищого менеджменту. Згідно з оцінками ООН понад 35 тис. фірм різних країн світу, що контролюють 170 тис. зарубіжних філій, перебувають на транснаці-ональній стадії розвитку. Зауважимо, що до останнього часу не іс-нувало загальноприйнятого визначення транснаціональної корпора-ції (ТНК). Вирізняють три головні критерії належності тієї чи іншої корпорації до ТНК: 1) структурний критерій; 2) критерій результа-тивності та 3) критерій поведінки. За структурним критерієм ТНК — це фірма, що має власні філії у двох і більше країнах, або це фірма, власники чи вищий управлінський персонал якої є громадянами різних країн (при цьому діяльність ТНК контролюється штаб-квартирою, що міс-титься в одній країні. Саме тому розрізняють американські, анг-лійські та інші ТНК). За критерієм результативності фірми визначаються як ТНК на основі абсолютних або відносних показників: ринкова вартість капіталу, обсяг продажу, прибуток, активи. Характерним для транснаціональних корпорацій є те, що вони генерують значну частину прибутків і продажу від своїх зарубіжних операцій. Зага-льні зарубіжні активи американських промислових ТНК станов-лять понад 1500 млрд дол., валова балансова вартість фондів їх-ніх філій за кордоном — понад 500 млрд дол. Згідно з критерієм поведінки фірма може бути названа транс-національною, якщо її вищий менеджмент «мислить інтернаціо-нально». Оскільки транснаціональна корпорація діє більш ніж в одній країні, то її керівництво має розглядати весь світ як сферу своїх потенційних інтересів. Найбільш авторитетним вважається визначення ТНК як впливо-вої міжнародної організації. Згідно з визначенням Організації еко-номічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), транснаціональна корпорація — це група компаній приватної, державної або змішаної форм власності, що розташована в різних країнах, при цьому одна чи більше з цих компаній може суттєво впливати на діяльність ін-ших, особливо у сфері обміну знаннями і ресурсами. За визначен-ням, що схвалене ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розви-тку), транснаціональна корпорація — це підприємство, що об’єднує юридичні особи будь-яких організаційно-правових форм і видів ді-яльності у двох і більше країнах, провадить координуючу політику і втілює в життя загальну стратегію через один або більше центрів прийняття рішень. За даними ЮНКТАД, усього у світі налічувалося на кінець ХХ ст. понад 64 000 активно діючих транснаціональних корпорацій; більше 500 000 філій і відділень цих компаній по всьо-му світу виробили і продали товарів на загальну суму 11 трлн дол. Річні обсяги продажу провідних ТНК інколи порівнюють із показ-никами валового національного продукту окремих країн. У цілому ТНК контролюють 70—90 % ринків товарів, послуг, технологій. Вони є головними експортерами капіталу і контролюють 90 % прямих зарубіжних інвестицій. Таким чином, ТНК — група підприємств, що функціонують у різних країнах, але управляються штаб-квартирою, що міститься в одній конкретній країні. В основі такого управління — механізм прийняття рішень, який дає змогу здійснювати узгоджену політику і загальну стра-тегію, розподіляючи ресурси, технології та відповідальність для досягнення результату — отримання прибутку. Важливою складовою світової фінансової системи є фінанси транснаціональних корпорацій. Знання про дану складову допо-магають зрозуміти функціонування сучасних світових фінансів. Це, на наш погляд, дуже складна тема, бо фінанси ТНК тісно пов’язані з іншими складовими світових фінансів і певним чином впливають на їх розвиток. ТНК у своїй фінансовій діяльності ви-користовують усі інструменти, що обертаються на всіх сегментах світового фінансового ринку. Обслуговування діяльності ТНК банками на міжнародних фінансових ринках є одним із головних джерел отримання ними прибутків. Щоб розглянути всі аспекти фінансів ТНК як однієї з основ-них складових світової фінансової системи, необхідно написати окремий підручник на наш погляд, на найбільш важливих, тому зупинимося, аспектах даного питання. Розрізняють фінанси та фінансову політику ТНК. Фінанси ТНК — це система грошових відносин, що виника-ють у процесі господарської діяльності і необхідних для форму-вання і використання капіталу, доходів і грошових фондів. Капітал (пасиви балансу) є джерелом утворення активів (позазворотних і зворотних). Наголос у сучасних фінансах ТНК робиться на пошуки шляхів ефективного використання ресурсів та на інвестування коштів в активи чи проекти, що приносять високі доходи за найменшого ризику. На сучасному етапі більше уваги приділяється: визначенню ефективних співвідношень між фінансуванням бізнесу за допомо-гою позик і продажем цінних паперів; проведенню оптимальної дивідендної політики; довгостроковому плануванню; використанні нових фінансових важелів; розумінню механізму міжнародних фі-нансів. В умовах ринкового господарства правомірно визнати за фі-нансами ТНК існування таких функцій, як: 1) формування капіталу, доходів і грошових фондів — ця функ-ція є необхідною умовою здійснення безперервності процесу від-творення; 2) розподіл і використання капіталу, доходів і грошових фон-дів — змістом даної функції є використання капіталу, доходів і грошових фондів на цілі, що передбачені у фінансовому плані корпорації; 3) контроль — дана функція використовується для контролю за дотриманням вартісних та матеріально-речових пропорцій при утворенні і використанні доходів корпорації та її підрозділів. Управління фінансами — це система принципів, методів, за-собів та форм організації грошових відносин. До основних функцій фінансового управління компанією на-лежать: • управління дебіторською заборгованістю; • управління грошовими коштами; • управління капітальними витратами; • управління цінними паперами та інвестиціями; • управління взаємовідносинами з банком; • бухгалтерський облік та аналіз, калькуляція; • оподаткування; • проведення внутрішніх ревізій; • підготовка статистичних та фінансових звітів; • бюджетування. Більшість ТНК у своїй організаційній структурі має три осно-вні блоки: 1) індустріально-промисловий; 2) фінансово-економічний; 3) торговельно-комерційний. Усі три блоки та їх елементи є рівноправни-ми і несуть повну відповідальність за виконання покладених на них функцій. Фінансово-економічний блок забезпечує нормальну діяль-ність усіх структурних підрозділів компанії. Його елементами є ме-режа кредитно-фінансових установ: страхові компанії; комерційні банки; інвестиційні фонди і компанії; фінансові фонди і компанії; лізингові фонди і компанії; пайові фонди і компанії; трастові фонди і компанії; пенсійні фонди і компанії. Фінансово-економічний блок порівняно з двома іншими індустріально-промисловим і торговель-но-комерційним має ту особливість, що він забезпечує нормальну діяльність усіх структурних підрозділів компанії. Головні завдання фінансово-економічного блоку ТНК: • залучення й акумулювання фінансових коштів; • вироблення інвестиційної політики і здійснення капіталовк-ладень; • управління фінансами на основі підтримання стійкого бала-нсу між ресурсами і заявками на ці ресурси з боку всіх організа-ційних структур ТНК; • забезпечення економічної безпеки; • управління ризиками; • правильна й ефективна побудова внутрішньої економіки всієї групи. Здійснення фінансово-кредитної діяльності у міжнародних масштабах передбачає наявність у структурі ТНК банківського об’єднання, що має розгалужену систему філій і відділень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ТНК, їхні фінанси і фінансова політика» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
