Значне зростання концентрації — відмітна риса розвитку між-народної банківської системи. Сьогодні в економіці домінує не-значна кількість груп великих транснаціональних банків, операції яких охоплюють більшість країн. Найбільш розвинені країни — США (35 %), ФРН (17 %), Японія (22 — характеризуються найменшим рівнем концентрації, найвищий рівень цього показ-ника у Китаї (70 %), Перу (67 %), Чехії (66 (показник концен-трації розраховується як частка п’яти найбільших банків в акти-вах національної банківської системи). Банки, що успішно діють на міжнародному фінансовому ринку, завжди спираються на си-льні позиції в країні походження. Відбуваються певні зміни в на-ціональних законодавствах, пов’язані з лібералізацією націона-льної банківської діяльності. Структурні зміни в банківському секторі ряду країн ЄС на-самперед виражаються у перебудові банківської структури: су-часна, трансформована банківська структура є наслідком нової структури попиту, глобалізації і розвитку інформаційних техно-логій. У стратегії банків дедалі більшу роль відіграє диверсифі-кація. У майбутньому пріоритетною стане концентрація на голо-вних угодах. Найбільші банки світу сьогодні — це універсальні банки і подібні до них. Великі банки Європи, які є переважно універсальними, мають кращий рейтинг, ніж аналогічні банки Північної Америки та Японії. Важливе значення має діяльність державних банків у країнах ЄС. Так, у Великобританії існують проекти створення нових державних банків, які працюватимуть на базі поштових відділень і здійснюватимуть послуги малозабезпеченим верствам населен-ня і сільським жителям. У таких країнах, як Німеччина, Польща, цю роль виконують кредитні спілки та кооперативні банки. Для дрібних вкладників розміщення заощаджень у державних банках менш ризиковане, ніж у приватних. На державні банки меншою мірою впливає економічний цикл. Як показує досвід Чехії та Угорщини, попередня націоналізація може бути найшвидшим шляхом до наступного продажу проблемних банків іноземним власникам. Взагалі державні банки є і, мабуть, будуть і надалі невід’ємною частиною банківських систем більшості країн. Го-ловне, щоб контрольні та державні органи не робили для них жо-дних винятків і не надавали ніяких пільг. Скорочується кількість національних банківських інституцій у країнах, що компенсується зростанням числа підрозділів інозем-них банків. Так, за останні десять років кількість іноземних бан-ків, що оперують у Німеччині, зросла вдвічі. Для банківської сис-теми багатьох країн іноземні банки, які діють на їхній території, становлять значну загрозу. Це стосується, наприклад, не тільки країн Східної Європи (загалом активи місцевих банків східноєв-ропейського регіону на початку 2000 р. становили 1509 млрд єв-ро, а іноземних — 1037 млрд євро, що лише на 31 % менше), а й високорозвинених країн. З одного боку, іноземні банки покрива-ють той недолік вітчизняного банківського капіталу, якого не ви-стачає для розвитку національної промисловості, а з іншого — вони намагаються завоювати банківський ринок країн, що при-ймають, і потіснити національні банки. Так, наприклад, у міру того, як ірландські фондові менеджери після входження країни в єврозону скорочують капіталовкладення у банки й компанії Ірла-ндії та надають перевагу інвестиціям за кордоном, на ірландсь-кому фондовому ринку збільшується надлишок цінних паперів. Така тенденція дозволяє іноземним банкам досить легко устано-вити контроль за ірландськими фінансовими інституціями. Існує два шляхи протистояння процесу поглинання іноземними банка-ми національних: по-перше, це створення сильної національної банківської групи через злиття великих банків країни; по-друге, це пошук національними банками зарубіжних ділових партнерів з числа фінансових інституцій, що мають достатньо міцні позиції на своїх внутрішніх ринках фінансових послуг. Важливий процес, який відбувається сьогодні у банківському секторі світової фінансової системи, — це злиття банків. У 2000 р. загальний обсяг злиття та поглинання, наприклад в Єв-ропі, досяг 1,479 млрд дол., або 42,3 % від загальносвітового по-казника 4, с. 19. Причини поглинання та злиття банків можуть бути різні: фінансова криза банку, погіршення його фінансового стану, заміна стратегічних планів керівництва банку, а також ін-ші, у тому числі сімейні (наприклад, коли спадкоємці приватних банків Швейцарії не бажають бути банкірами і продовжувати справу батьків). Процес злиття набуває різних форм і напрямів. Зокрема як альтернатива злиттю пропонується така модель, коли два банки стають співзасновниками спільного інвестиційного банку. Цей підхід ще ніхто не використовував, але BNP Paribas веде перего-вори з великими фінансовими європейськими інституціями щодо укладання такого союзу. З цією метою BNP Paribas планує пере-творити свій інвестиційний підрозділ в окрему структурну оди-ницю, яка матиме свій лістинг на фондовій біржі. Поєднання банківської і страхової діяльності сьогодні звичай-не явище. Раніше банки і страхові компанії були партнерами, які діяли у близьких галузях, але не бачили один в одному конкурен-та. Нині страхові компанії втручаються у банківську діяльність, у сферу вкладання капіталів чи довгострокових кредитів. Банки зі свого боку прагнуть продавати страхові продукти, насамперед поліси страхування життя, 50 % яких, наприклад в Італії та у Франції, надають банки. Це пов’язано з низкою причин. Так, на-приклад, у Німеччині, як і в інших країнах Заходу, є певні сумні-ви щодо перспектив державного пенсійного забезпечення — від-соток пенсіонерів серед населення у наступні десять років, за прогнозами зарубіжних економістів, значно зросте. Тому укла-дання договору страхування життя є складовою комплексного розв’язання питання про забезпечення у старості. Крім того, ка-піталізовані поліси страхування життя надзвичайно приваблюють з податкового погляду як форма вкладання капіталу. Отже, транснаціональні банки на ринку страхових послуг відреагували гаслом «якщо не можна їх побороти, приєднайся до них». Деякі банки прийняли рішення про створення кооперативної моделі, коли кооперовані банк та страхова компанія взаємно сприяють один одному в операціях. Один з величезних банків світу — німецький «Дойче банк», на-впаки, вирішив вести справу самостійно і на страховому ринку про-понувати власні продукти. Тому спочатку було створено власну компанію зі страхування життя, затим придбано контрольний пакет акцій великої страхової компанії, яка мала хорошу репутацію на ри-нку, і потім об’єднано з нею дочірнє банківське підприємство. В останні роки у світовому приватному банківському бізнесі, що обслуговує забезпечених приватних осіб, відбуваються важ-ливі зміни у зв’язку зі зростанням вимог клієнтів. Лідерство на цьому ринку зберігають швейцарські банки, що контролюють бі-льше третини його обсягу. Конкуренцію йому намагаються ство-рити американські банки групи «Сітігруп» та інші європейські банки, такі як HSBC. У 2000 р. HSBC створив з Merril Lynch спі-льне підприємство, мета якого відстежувати вимоги 50 млн поте-нційних багатих клієнтів, котрі, як очікується, до кінця поточного десятиріччя потребуватимуть консультацій щодо інвестицій че-рез Інтернет. До головних результатів реформування банківської системи країн Східної і Центральної Європи належать її структурна пере-будова, лібералізація процентних ставок та банківських операцій, часткове приведення банківського законодавства та системи бан-ківського нагляду у відповідність до міжнародних норм та стан-дартів ЄС. Отже, основними сучасними характеристиками міжнарод-ної банківської справи є: • основні суб’єкти банківської справи — транснаціональні банки; • реорганізація банківської мережі ТНБ, скорочення філій та відділень; • зростання балансової вартості банків, збільшення розміру банку; • інформаційні технології стають основною умовою і визна-чальним фактором роботи ТНБ; • виникнення нових організаційних форм діяльності ТНБ, зо-крема Інтернет-підрозділів; • збільшення присутності іноземних банків у національних банківських системах країн; • банківський бізнес стає менш зарегульованим; • у ряді країн державні банки залишаються невід’ємною час-тиною національних банківських систем; • зростає роль страхування як одного з напрямів діяльності міжнародного банківського бізнесу; • глобальні кастодіальні послуги — зростаючий сегмент між-народного банківського бізнесу; • у міжнародному банківському бізнесі спостерігається тенде-нція до консолідації — менша кількість більших інституцій об-слуговують регіональні, національні і міжнародні ринки; • у стратегії банків дедалі більшу роль відіграє диверсифіка-ція, у майбутньому на передній план буде висунута концентрація діяльності на головних угодах; • найсильніші банки світу сьогодні — це універсальні банки і подібні до них; • важливим процесом, який відбувається сьогодні в банківсь-кому секторі світової фінансової системи, є злиття банків; • розвиток міжнародного приватного банківського бізнесу; • часткове приведення банківського законодавства та системи банківського нагляду країн Східної і Центральної Європи у від-повідність до міжнародних норм та стандартів ЄС.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сучасні тенденції розвитку банківської справи» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
— характеризуються найменшим рівнем концентрації, найвищий рівень цього показ-ника у Китаї (70 %), Перу (67 %), Чехії (66 