Факторинг (factoring, від англ. factor — посередник) — різ-новид посередницької операції, що проводиться банками і спеці-альними компаніями, являє собою купівлю грошових вимог екс-портера до імпортера та їх інкасацію. Інкасація боргових зобов’язань — банківська послуга з отри-манням за дорученням клієнта коштів від боржника такого клієн-та у рахунок погашення його боргу або акцепту за векселями, чеками, іншими розрахунковими і товарними документами. Факторингова операція — комісійно-посередницька опера-ція з передання клієнтом банку права на стягнення боргів. Суб’єкти факторингових операцій: • факторинговий відділ банку або факторингова кампанія (або фактор-фірма) — спеціалізована установа, яка скуповує рахунки-фактури у своїх клієнтів; • клієнти — постачальники товару або виконавці робіт — промислові та торговельні фірми, що уклали угоду з банком чи факторинговою компанією; • покупці товарів та послуг. Клієнтами факторингових компаній виступають переважно: • невеликі та середні фірми, які розширюють обсяги продажу або які виходять на нові ринки; • нові компанії, які мають недостатньо грошового капіталу у зв’язку з несвоєчасним надходженням платежів від дебіторів, іс-нуванням значних запасів, труднощів в організації виробничого процесу. • фірми, що мають несприятливу структуру балансу, у зв’язку з чим їх кредитний статус не дає змогу отримати банківський кредит. Факторингова компанія дозволяє скоротити управлінські ви-трати, підвищити ефективність комерційної роботи, а також по-ряд з бухгалтерським обслуговуванням фактор-фірми здійснює кредитний контроль за угодами клієнта, проводить загальний аналіз господарської діяльності фірми. Етапи здійснення факторингової операції. 1-й етап — аналіз факторинговою компанією платоспромож-ності (кредитоспроможності) імпортера. Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом, у якій вказується на обов’язки банку, серед яких: аналіз кредито-спроможності боржників; стягнення боргу та його обслуговуван-ня; інкасація; облікові операції та ін. До обов’язків клієнта входить плата за факторингові послуги банку. 2-й етап — перевірка та купівля факторинговою компанією грошових вимог усіх рахунків-фактур, виставлених на імпортера-експортером. 3-й етап — оплата факторинговою компанією рахунків екс-портера — отримання від банку авансу за продану дебіторську заборгованість у розмірі 70—90 % суми боргу. Решту боргу(10—30 банк отримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. 4-й етап — поставка товарів (послуг) експортером імпортерові. 5-й етап — оплата вимог імпортером. Сутність факторингової операції полягає в тому, що факторингові компанії скуповують рахунки в експортерів зі знижкою. Експортери отримують від факторингової компанії від 70 до 90 % номінальної вартості рахунків готівкою залежно від креди-тоспроможності клієнта. Решта суми (10—30 % після вирахуван-ня комісії за кредит) сплачується тоді, коли імпортер перерахує кошти за товар. Вигода експортера — можливість запобігти кре-дитному та валютному ризикам і можливість прискорення круго-обігу коштів. Вигода для імпортера — можливість не мати спра-ви з переказним векселем та акредитивом. При купівлі вимог факторингова компанія застосовує звичай-но відкриту цесію, тобто повідомляє покупця про перевідступ-лення вимог експортерів, іноді приховану цесію, коли покупцю не повідомляється про неї. Процент за факторинговий кредит, як правило, на 2—4 % перевищує офіційну облікову ставку і забез-печує високі прибутки факторинговим компаніям. Термін креди-ту — до 120 днів. Фірма-експортер передає всі зобов’язання щодо реалізації то-варів факторинговій компанії, яка купила дебіторську заборгова-ність клієнтів цієї фірми, веде бухгалтерські рахунки боржників і кредиторів. Завдяки факторинговому обслуговуванню фірма має справу не з окремими покупцями, а з факторинговою компанією, яка регулярно направляє своєму клієнтові виписку за рахунками й отримує винагороду за послуги. Компанія отримує наперед уз-годжену комісію 0,5—2 % до суми обігу клієнта залежно від на-дійності покупця, виду послуг, якості боргових вимог, а також проценти за позиками під ці вимоги. Факторингові компанії перевіряють вимоги клієнтів з погляду платоспроможності покупця за допомогою своїх довідкових від-ділів і банків. Крім кредитних і обліково-контрольних операцій, факторингові компанії здійснюють юридичні, складські, інфор-маційні, консультативні послуги. Вони мають значну інформацію про світові ринки. Цьому сприяють тісні ділові зв’язки з банками, які переважно виступають ініціаторами створення факторингових компаній і надають їм фінансову підтримку. Процес концентрації і централізації охопив і цю сферу — 37 факторингових компаній з 18 країн, чи 95 % їх загальної кількос-ті (без урахування факторингів, що є філіями великих фірм), об’єднаних в асоціацію «Фекторз чейн інтернешнл», що має штаб-квартиру в Амстердамі. Слід ураховувати вартість факторингового обслуговування, яка є досить високою у зв’язку з комплексним характером послуг фактор-фірми і підвищеними ризиками у випадку зворотного фа-кторингу. Вартість факторингового обслуговування складається з: 1) процента за користування кредитом (вище ринкової ставки за кредитами відповідної строковості на 2—3 процентні пункти); 2) плати за обслуговування (бухгалтерія, інкасація боргу та інші послуги): нараховується як процент від суми рахунка-фактури, в межах 0,5—3 %; 3) при незворотному факторингу — спеціальна надбавка за ризик у розмірі 0,2—0,5 % від суми кредитування. Факторинг поділяють на окремі види за певними ознаками, які наведені нижче: • за видами здійснення операцій: • конвенційний (широкий) факторинг — універсальна система фінансового обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредиту-вання, представництво та ін.; • конфіденційний (обмежений) факторинг — обмежується ви-конанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передання права на отримання грошей та ін.; залежно від кількості факторів операції: • прямий факторинг — в операції бере участь лише один; • фактор — з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав факторингову угоду; • опосередкований факторинг — в операції беруть участь два фактори: 1) з експорту в країні експортера; 2) з імпорту в країні імпортера; за ступенем інформованості дебітора: • розкритий факторинг — операція, в якій дебітор повідомля-ється про факторингову угоду; • нерозкритий факторинг — операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжний дебітор не повідомляється про неї.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Факторинг» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
банк отримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. 