Класифікація валют. Міжнародні розрахункові грошові одиниці
Класифікація валют здійснюється за певними ознаками, а саме: за статусом валюти: — національна та іноземна валюти; за сферою застосування: національна; міжнародна; регіональна: СПЗ (спеціальні права запозичення); євро. СПЗ — міжнародний резервний актив, який заснований Між-народним валютним фондом у 1969 р. для підтримання Бреттон-Вудської валютної системи фіксованих валютних курсів з метою забезпечення системи існуючих офіційних резервів країн-учасниць. СПЗ — не валюта і не вимога МВФ, а штучний кошик валют, який використовується Міжнародним валютним фондом для цілей міжнародного обліку та деякими країнами для прив’язування курсів їхніх валют. Вартість СПЗ була визначена як еквівалент 0,888671 грама зо-лота, що дорівнювало одному долару США. Але вже в 1973 р. вартість була визначена за новим принципом, а саме: як кошик валют, до якого входили такі валюти: японська єна, англійський фунт стерлінгів, долар США та екю. Таким чином, СПЗ — сума специфічних вартостей чотирьох валют (курси яких визначаються до долара США) на підставі ва-лютного курсу, що котирується в даний час на Лондонському ри-нку. Склад кошика переглядається кожні п’ять років, з тим щоб він точніше відображав відносну важливість валют, які входять до цього кошика, в міжнародних торгівлі і фінансовій системі. З жовтня 2000 р. метод вибору валют було переглянуто у зв’язку з уведенням євро як загальної валюти країн — членів ЄС та зрос-танням її ролі на міжнародних фінансових ринках. Ці зміни стали чинними з 1 січня 2001 р. Сьогодні застосування СПЗ як резервного активу обмежене, в основному вони служать одиницею обліку за операціями МВФ. СПЗ, екю та євро є міжнародними розрахунковими грошови-ми одиницями. Міжнародна розрахункова грошова одиниця — це валютна одиниця, яка використовується як умовний масштаб для вимірю-вання міжнародних вимог і зобов’язань, установлення валютного паритету та курсу. Євро й екю як регіональні розрахункові гро-шові одиниці будуть розглянуті далі при характеристиці Євро-пейської валютної системи; • за ступенем обігу на світовому валютному ринку: головна; другорядна; екзотична; • за режимом застосування: вільно конвертована валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу. Згідно з Класифікатором іно-земних валют (Постанова Правління Національного банку України від 2 жовтня 2002 р. № 378) до вільно конвертованих валют нале-жать: австралійські долари, англійські фунти стерлінгів, датські крони, долари США, ісландські крони, ірландські фунти, канадські долари, норвезькі крони, шведські крони, швейцарські франки, японські єни, євро, СПЗ, золото, паладій, платина, срібло; частково конвертована або вільно конвертована валюта, яка широко не використовується для здійснення платежів за міжна-родними операціями та не продається на головних валютних ри-нках світу. Згідно з Класифікатором іноземних валют до цієї гру-пи належать 30 валют світу; неконвертована валюта — це така національна валюта, яка функціонує тільки в межах країни та не обмінюється на іноземні валюти. Згідно з Класифікатором іноземних валют до цієї групи належать валюти держав, які не брали на себе зобов’язання статті 8 Угоди МВФ за станом на травень 2002 р. До таких валют нале-жать: азербайджанські манати, єгипетські фунти, нові тайванські долари, таджицькі сомони, туркменські манати, узбецькі суми, югославські динари та всі інші валюти, які не належать до першої та до другої груп; • відносно курсів інших валют: сильна (тверда) — це валюта, яка характеризується стабіль-ним валютним курсом, що відповідає основним макроекономіч-ним закономірностям; слаба (м’яка); • за матеріально-речовою формою: готівкова; безготівкова; • відносно валютних запасів країни: резервна та ін. Резервна валюта — це національна валюта провідних країн світу, що накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків. Функції резервної валюти: 1) виступає міжнародним платіжним засобом; 2) служить базою для визначення валютного паритету і валю-тного курсу; 3) використовується як інструмент для проведення валютної політики — валютної інтервенції. Для набуття статусу резервної валюти повинні існувати об’єктивні передумови, а саме: домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів та капіталів; розвинута мережа кредитно-банківських установ; лібералізація валютних операцій; розвинутий ринок позичкових капіталів; наявність зовнішньої конвертації валюти. Суб’єктивною передумовою набуття статусу резервної валюти є активна зовнішня валютно-кредитна політика; • за видами валютних операцій: валюта ціни контракту; валюта платежу; валюта кредиту; валюта клірингу; валюта векселя. • за принципом побудови: «кошикового» типу (екю) та звичайна. Екю — європейська валютна одиниця, яка була введена з бе-резня 1979 р. й умовна вартість якої визначалася за методом ва-лютного кошика. З вересня 1989 р. вартість екю визначалася так: 1 екю = 0,6242 німецької марки + 1,332 французького франка + 0,2198 голландського гульдена + 0,13 люксембурзького франка + 0,1976 датської крони + 0,008552 ірландського фунта + 0,08784 фунта стерлінгів + 151,8 італійської ліри + 3,301 бельгійського франка + 1,44 грецької драхми + 1,393 португальського ескудо + 6,885 іспанської песети. Вага кожної валюти відображала відносну частку різних дер-жав-членів у валовому національному продукті різних держав — членів ЄС та в торгівлі в межах ЄС, а також їх внесок у механізм короткострокової валютної підтримки. Вартість в екю кожної європейської валюти щодня змінювала-ся, оскільки вона залежала від двох величин — ваги стабільної валюти в кошику та курсу валюти в інших європейських валю-тах, який також щодня змінювався на валютних ринках. Екю виконувала чотири головні функції: • перша — загальна одиниця в механізмі обмінних валютних курсів: діяла як індикатор, тобто визначала відхилення курсу од-нієї валюти від інших; • друга функція — одиниця розрахунків за кредитними уго-дами; • третя функція — одиниця для взаєморозрахунків за боргами між національними валютними інституціями; • четверта функція — одиниця розрахунків у бюджеті Євро-пейського Співтовариства. Тобто всі зовнішні мита, податки, платежі й інші внутрішні розрахунки Співтовариства виражалися та сплачувалися в екю. Детальніше про механізм функціонування екю йтиметься нижче. Євро — це єдина валюта багатьох країн, які входять до Євро-пейського Союзу. До 1 січня 2002 р. євро теж була кошикового типу. Так, з 1 січня 1999 р. було встановлено «незмінний» обмін-ний курс національних валют відносно євро. Готівкові євро з’явилися в обігу в 2002 р., курс євро до екю був визначений 1:1.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Класифікація валют. Міжнародні розрахункові грошові одиниці» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
